Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №643/104/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/104/24

Провадження № 2/643/140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Мельникової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Шалі А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про виключення з актового запису народження дитини відомостей про батька,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Міщенко О., звернулась до суду до суду з вищевказаним позовом, в якому просить внести зміни до актового запису від 26 квітня 2022 року № 392 про народження дитини ОСОБА_3 , у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а саме: у графі «батько» змінити з « ОСОБА_2 » вказати зі слів матері відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України- « ОСОБА_4 », прізвище дитини змінити з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; по батькові дитини змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дівчинку - ОСОБА_3 у Харківській області в місті Валки. Тікаючи від війни з маленькою дитиною, позивач лише в Ужгороді отримала свідоцтво про народження дитини. Зараз позивач та дитина перебувають за кордоном. У свідоцтві про народження дитини зазначено «батько» - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але ця людина не являється біологічним батьком дитини. 13 липня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі судді Невеніцина Є.В. виніс заочне рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем. У позовній заяві, яку позивач подала в травні 2021 року зазначила, що вона більше 6 місяців не проживала з колишнім чоловіком. Тобто на момент звернення до суду позивач не була вагітною та довела суду що зв?язку з чоловіком не мала. В судовому засіданні встановлено, що зв?язок з колишнім чоловіком був втрачено більш ніж 6 місяців, їй не відомо, чи знаходився він на території України чи виїхав. Відповідач не з?являвся на судові засідання, хоча йому направлялись повістки до суду. З цих підстав суд тривав більше ніж з місяці та було винесене заочне рішення про розірвання шлюбу. Відповідач не являється біологічним батьком дитини, принцип внесення батька в свідоцтво про народження є доволі несправедливим. А саме з моменту народження доньки- 16.03.2022 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану відраховує 10 місяців ( 40 тижнів) з дня запліднення, та виявилось, що на момент зачаття дитини позивач рахувалась в реєстрі, як дружина - ОСОБА_2 . Відділ державної реєстрації актів цивільного стану не врахував доводи позивачки, що рішення про розірвання шлюбу винесене, але не вступило в законну силу. Задовго до вагітності позивач подала заяву до Дзержинського суду м. Харкова в травні 2021 року, про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем. У самій заяві про розлучення позивач вказувала, що не спілкується і не веде сумісний побут з відповідачем більше 6 місяців. З цих «незаконних» підстав батьком дитини записаний відповідач, який не є біологічним батьком дитини. Позивачеві не відомо де знаходиться зараз відповідач, телефон чи адреса його знаходження - невідомі. Біологічним батьком є інша невідома особа, позивачці наразі невідомий біологічний батько ОСОБА_3 , а тому слід записати батьком дитини інформацію зі слів матері, відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 30.01.2024 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій визнав позовні вимоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , дата видачі 26 квітня 2022 року виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис за №392.

Батьками, згідно вказаного вище свідоцтва про народження, зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 липня 2021 року було розірвано.

Відповідно до ч. 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Встановлена національним сімейним законодавством (частиною другою статті 138 СК України) конструкція, за якою вимога матері про виключення даних про її чоловіка як про батька дитини задовольняється лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, спрямована саме на захист інтересів дитини, щоб забезпечити стабільність умов життя дитини, уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію, за якої жоден чоловік не визнає своє батьківство щодо дитини.

Відповідно до вимог ст. 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Інша особа не подала заяви про своє батьківство щодо дитини, отже відмова задовольнити вимогу матері про виключення відповідача із актового запису про народження відповідає інтересам дитини, оскільки не допускає перетворення соціального статусу дитини, народженої батьками, які перебували у шлюбі, у соціальний статус дитини, народженої батьками, які не перебувають у шлюбі, із записом прізвища батька за вказівкою матері.

Вищевикладене узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.10.2021 року у справі № 755/14176/18 (провадження № 61-5683св21).

З урахуванням того, що інша особа не заявляла вимог про визнання батьківства, а задоволення позову змінило б статус дитини на таку, що народжена із записом батька за вказівкою матері відповідно до ст. 135 СК України, що суперечить найкращим інтересам дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 263, 265 ЦПК України , суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про виключення з актового запису народження дитини відомостей про батька, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 22.04.2026.

Суддя І.Д. Мельникова