Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №635/7105/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 635/7105/25

провадження № 2/619/733/26

Рішення

Іменем України

16 квітня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 635/7105/25 про поділ майна подружжя,

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

представник позивача: Гос Володимир Васильович;

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 , в особі представника Гос Володимира Васильовича в системі «Електронний суд» звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області , громадянка України , картка платника податків НОМЕР_1 , реєстраційне місце проживання за адресою : АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9 084,00 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2017 по 24 червня 2025 року. Від шлюбу спільних дітей не має. За час подружнього життя 11 вересня 2024 року була придбана 2-х кімнатна квартира за АДРЕСА_2 , за спільні кошти для потреб сім`ї. Ринкова вартість зазначеної квартири на момент звернення до суду складає 1 406 200 грн. 00 коп. відповідно до оцінки квартири. Враховуючи, що спірна квартира була набута у шлюбі, отже є спільним майном подружжя і належить їм на праві спільної сумісної власності, на даний час позивач бажає здійснити розподіл вказаного спірного майна, тому звернулася до суду з відповідними вимогами.

Відповідач, відповідно до ст. 178 ЦПК України, подав до суду відзив, у якому просить повністю відмовити у позові, оскільки, перебуваючи у шлюбі, відповідачка майже ніде не працювала та не мала жодних джерел доходу, які б вносилися до сімейного бюджету. 11.09.2024 відповідачем за власні кошти, а саме 1037500 грн. придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яку він вважає особистою власністю, оскільки 2022 року він призваний на військову службу за мобілізацією, кожного місяця по сьогоднішній день отримує грошове забезпечення військовослужбовця. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 23.01.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 11 год 45 хв 26.02.2026.

26 лютого 2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 год 00 хв 16.04.2026 року.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримали.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Сторони перебували у шлюбі з 12 серпня 2017 року (копія свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану актовий запис від 12.08.2017 року №2889 ) , який розірвано 24 червня 2025 року, (актовий запис №216 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , свідоцтво серії НОМЕР_3 ).

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин 2, 4 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2, 3 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Таке ж положення містить і частина друга статті 372 ЦК України.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до вимог частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.09.2024 (далі – Договір), посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського РНО Харківської області Пугачовою І.В. за №2532, ОСОБА_2 11 вересня 2024 року купив 2-х кімнатну квартиру за АДРЕСА_2 .

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано в цілому за ОСОБА_2 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.09.2025.

Відповідно до п. 1.6 Договору, сторони свідчать, що в момент вчинення цього договору вони усвідомлюють значення своїх дій і керують ними, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, договір укладений не під впливом тяжкої для них обставини і на вкрай невигідних умовах, договір вчинений не під впливом помилки, обману або насильства, договір вчинений без наміру приховати будь-які інші правочини…

У п. 1.7 Договору зазначено, що дружиною покупця ОСОБА_1 надано нотаріусу письмову заяву – згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 придбати за суму та на умовах за його розсудом на сумісні гроші вищезазначену квартиру.

Частиною першою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Із системного аналізу норм статей 57, 60, 61, 63, 65, 70 СК України випливає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.

Правові підстави для визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені у статті 57 СК України, у пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідач стверджує, що спірна квартира є його особистою власністю, оскільки він з 2022 року є військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення .

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України з 2022 по 2024 рік загальний розмір отриманого грошового забезпечення військовослужбовця (усього за рік у межах максимальної величини) склав 2679633,69 грн., а саме: в 2022 році – 523959,72 грн; в 2023 році 886291,67 грн; в 2024 році 1269382,30 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач зазначила, що під час перебування у шлюбі вона працювала неофіційно технологом швейного виробництва, тому кошти за які придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Надані позивачем копія трудової книжки, відповідно до якої ОСОБА_1 16.01.2017 року прийнята на работу на посаду технолога ТОВ « НМК ТРЕЙД ГРУП», а 20.06.2017 року звільнена і більш даних щодо працевлаштування не міститься, суд не може прийняти як належний доказ на підтвердження того, що позивач працювала у період шлюбу. Диплом про те, що у 2012 році ОСОБА_1 закінчила «Харківський коледж текстилю та дізайну» за спеціальністю «Швейне виробництво» та здобула кваліфікацію техніка-технолога, також не є підтвердженням працевлаштування позивача.

Водночас суд враховує, що ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 та за офіційної її згоди, за сумісні гроші, що відображено у Договорі, придбав у власність спірну квартиру, без будь-яких застережень щодо використання особистих коштів, з метою спільного проживання усієї сім`ї, що дозволяє надати цій квартирі правовий статус спільної власності подружжя.

Позивачка надала суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що спірну квартиру було придбано в період шлюбу, в свою чергу відповідач не довів, що ця квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя і їх частки у праві спільної сумісної власності є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн., які підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право власності, по 1/2 частині за кожним, на квартиру АДРЕСА_2 , припинивши право спільної сумісної власності колишнього подружжя на дану квартиру.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9 084,00 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок)

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складений 21.04.2026.

Суддя Н. В. Коваленко