Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №619/1976/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1976/26

провадження № 1-кп/619/336/26

ВИРОК

іменем України

22 квітня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12026221270000048 від 04.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с-ща Золочів Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

захисник - ОСОБА_5

обвинувачений - ОСОБА_3

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2025 року у справі № 619/3102/25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 грн, з позбавленням його права керування транспортним засобом строком на строк 1 рік. Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови судді Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2025 року, яка набрала законної сили 22 липня 2025 року, відповідно до платіжної інструкції №CKPT-ЕЕК7-ХPCХ-7017 від 16.07.2025 сплатив адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 0000 гривен у справі №619/3102/25 та ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 1 рік та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, У порушенні ст. 129-1 Конституції України, в частині обов?язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду з наступних підстав. Так, 03 лютого 2026 року, близько 12.53 ОСОБА_3 , будучи постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 09.07.2025 позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік, керував автомобілем марки «RENAULT Megane», державний номер « НОМЕР_1 » та рухався по вул. Шевченка смт. Золочів Богодухівського району Харківської області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, під час перевірки документів ОСОБА_3 працівниками СРПП ВП №2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, встановлено факт позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами строком на 1 рік та в подальшому складено адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

24 березня 2026 року у м. Богодухів між прокурором Золочівського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, сприяти досудовому слідству. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ч. 382 КК України у вигляді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

У судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості, з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.

Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд зазначає, що злочин, у вчиненні якого вина обвинуваченого визнається доведеною, відповідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, унаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам.

У судовому засіданні, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості судом з`ясовано у обвинуваченого питання, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, та обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим, зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, крім того розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, згоден з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні даної угоди.

Суд, шляхом опитування обвинуваченого, прокурора, захисника у судовому засіданні, відповідно вимог ч. 6 ст. 474 КПК України, переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Отже, угода про визнання винуватості, яка укладена 24 березня 2026 року між прокурором ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 , відповідає вимогам КПК України та КК України.

Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Частиною 5 статті 65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, за яке належить призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Частиною 1 ст. 100 КПК України встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Постановою слідчого від 06.02.2026 флеш-носій AGI micro SD об`ємом 32 Gb, на якому маються матеріали відеозапису з нагрудної боді-камери від 03.02.2026 визнано речовим доказом, зберігати який визначено при матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи, що судовий розгляд по справі закінчено, речовий доказ підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Процесуальні витрати по справі відсутні, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377, 472-476 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 24 березня 2026 року у м. Богодухів між прокурором Золочівського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Речовий доказ: флеш-носій AGI micro SD об`ємом 32 Gb, на якому маються матеріали відеозапису з нагрудної боді-камери від 03.02.2026 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право впродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених статтею 394 КПК України, а саме: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1