Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №405/2263/26 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/2263/26

Провадження №2-о/405/53/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого - судді Іванової Л.А.

при секретарі – Федченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку окремого провадження цивільну справу № 405/2263/26 за заявою ОСОБА_1 (відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3504-5002660568 від 21.03.2023 року зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Кропивницький, пров. Ліпатова Андрія, 10) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Боєва О.В. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА № 1146021 від 05.04.2026 року) в інтересах заявника в порядку окремого провадження звернулася до Подільського районного суду міста Кропивницького з заявою про встановлення юридичного факту – факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті: Україна, Запорізька область, м.Мелітополь, зазначивши на обґрунтування заяви, що заявник ОСОБА_1 разом з родиною проживав в м. Мелітополь, Запорізької області та після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, виїхав разом з родиною з м.Мелітополь 24 лютого 2022 року, наразі є внутрішньо переміщеною особою та проживає разом з родиною в м.Кропивницькому.

Крім того, зазначила, що на окупованій території в м.Мелітополь залишилися проживати батьки заявника заявника ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак заявник не може у встановленому законом порядку зареєструвати смерть батька. За таких обставин заявник змушений звернутися до суду з даною заявою, оскільки він не може реалізувати свої права на оформлення права на спадщину.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року відкрито окреме провадження у справі, з призначенням судового засідання та викликом в судове засідання учасників справи.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Боєва О.В. в судове засідання направила заяву, яка сформована в системі «Електронний суд»20 квітня 2026 року та зареєстрована судом 21 квітня 2026 року за вх. № 13270 про підтримання заяви та розгляд справи за відсутності сторони заявника.

Представник заінтересованої особи Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, шляхом направлення повідомлення про виклик до зареєстрованого електронного кабінету, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання відсутні.

Дослідивши зміст заяви та докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та її задоволення, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Крім того, статтею 317 ЦПК України визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, і, зокрема, відповідно до абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , за яким заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Мелітополь, Запорізька область, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 2085, його батьками в свідоцтві про народження зазначені: «батько» – ОСОБА_2 та «мати» - ОСОБА_3 .

Крім того, встановлено, що батько заявника ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Тупичів Городнянського району Чернігівської області, що підтверджується даними паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 11 липня 1996 року Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області, на ім`я ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер в м. Мелітополь, Запорізької області, що підтверджується довідкою про смерть № С-05632 від 21 листопада 2025 року, виданою 99000001 Територіальним відділом ЗАГС міста Мелітополь та Мелітопольського району Управління ЗАГС Запорізької області, в якій також зазначено причину смерті, а саме: лівошлуночкова недостатність 150.1, дилатаційна кардіоміопатія 142.0.

Також, про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 21 листопада 2025 року Територіальним відділом ЗАГС міста Мелітополь та Мелітопольського району Управління ЗАГС Запоріжської області, запис акту про смерть № 170259900000102505002.

Положеннями статті 49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду листа Віце-прем`єр-міністру України - Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07 квітня 2021 року № 22/4-1801-21 відповідно до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування було надано роз`яснення щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, згідно з якими, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. Звернуто увагу, що згідно з ч. 2ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. З огляду на наведене, роз`яснено, що під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» від 01.07.2022 року № 2345-ІХрозширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.

Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, цей спрощений порядок розширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану). Здебільшого такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Положеннями частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Форма лікарського свідоцтва про смерть, що видається закладами охорони здоров`я або судово-медичною установою та вимоги і підстави його заповнення встановлені Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545.

Зокрема, Інструкцією серед іншого встановлено, що: лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пункт 2.2.).

Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті.

Патологоанатом, як правило, видає лікарське свідоцтво про смерть на підставі розтину трупів (пункт 2.4. Інструкції).

Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.

Крім того, відповідно до Розділу ІІ "Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України" Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за № 380/43786 (з наступними змінами), який є чинним на момент розгляду справи, Мелітопольська міська територіальна громада (код UA23080070000068953), з адміністративним центром м.Мелітополь з 25.02.2022 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згоди на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (ч.1 ст. 1-1 Закону).

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (ч.1 ст. 1-1 Закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

З викладеного вище, вбачається, що батько заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Мелітополь, Запорізької області, яка є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, та на якій діяльність державних органів влади України, в тому числі органів (установ) державної реєстрації актів цивільного стану України припинена та фактично не здійснюється, на підставі чого та відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України заявник має право на звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті його (заявника) батька на тимчасово окупованій території України.

При цьому, як встановлено, заявник ОСОБА_1 має намір встановити факт смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Мелітополь, Запорізької області, з метою подальшої державної реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.

Оскільки смерть особи є юридичним фактом, який має наслідки припинення, зміни або виникнення багатьох правовідносин, тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав, а саме: встановлення факту смерті батька заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , має для заявника юридичне значення, так як це необхідно для подальшої реєстрації зазначеного факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документа, а саме: свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , згідно з вимогами чинного законодавства України та подальшого оформлення спадкових прав як спадкоємця.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 Розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться в Україні органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Пунктом 1 Розділу 5 зазначених вище Правил визначено, що однією з підстав для державної реєстрації смерті, є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

З огляду на викладене вище, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, у т.ч. з урахуванням інформації, яка міститься у документах, виданих органами та установами, розташованими на тимчасово окупованій території України, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Мелітополь, Запорізької області, що є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, підтверджується наданими заявником суду письмовими доказами, та з метою захисту прав та інтересів заявника, суд вважає необхідним встановити юридичний факт – факт смерті особи, задовольнивши вимоги заявника ОСОБА_1 .

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд встановлює факт смерті за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце в певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-80, 81, 89, 263-265, 268, ст.ст.315-319, п. 8 ч. 1 ст.430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити юридичний факт - факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: село Тупичів Городнянського району Чернігівської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: м. Мелітополь, Запорізька область, Україна.

Рішення допустити до негайного виконання.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова