Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №339/513/25 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/513/25

Провадження № 1-кп/339/22/26

ВИРОК

іменем України

22 квітня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091160000339 від 01 грудня 2025 року,

стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болехів Калуського району Івано-Франківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонера, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

за участю сторін судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

обвинувачений ОСОБА_3 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили. Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2025 у справі № 339/488/24, яка набрала чинності 22.04.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не зважаючи на це, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим з вищенаведеною постановою, а саме про те, що вказаним рішенням його позбавлено права керування транспортними засобами, оскільки безпосередньо брав участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення і повний текст оголошувався йому суддею в судовому засіданні, а також особисто отримав копію рішення суду, про що свідчить розписка про вручення копії постанови суду від 09.04.2025, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 1 статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортними засобами за таких обставин.

01.12.2025 ОСОБА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вищезазначеної постанови суду, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами, з метою її невиконання, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, керуючи транспортним засобом «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_1 , рухався автомобільною дорогою у м. Болехів по вул. Озаркевичів у напрямку свого місця проживання та о 10 годині 05 хвилин в м. Болехів по вул. Озаркевичів, неподалік будинку №6а, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області за порушення пункту 2.3.в Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме порушення правил користування ременями безпеки, за що був притягнутий до відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, розкаявся у скоєному, надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема, показав, що у квітні 2025 року постановою Болехівського міського суду був позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік. З відповідною постановою суду був ознайомлений. Однак, будучи позбавленим права керування, 01 грудня 2025 року близько 10 год керував транспортним засобом «Ford Focus» та в м. Болехів на вул. Озаркевичів був зупинений працівниками поліції. Він усвідомив направомірність своїх дій, розкаявся у вчиненому, запевнив, що більше не буде вчиняти подібного в майбутньому, просив суд призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просив при призначенні покарання врахувати наявність обставин, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого; обвинувачений щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, усвідомив протиправність своїх дій, є особою похилого віку, вчинив кримінальне правопорушення вперше. У зв`язку з наведеними обставинами, просив суд при призначенні покарання застосувати положення ст. 69 КК України та застосувати покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Учасникам судового провадження роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

У судовому засіданні були досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого: вимогу щодо відсутності судимостей; характеристику від виконавчого комітету Болехівської міської ради від 03.12.2025, згідно з якою скарг та зауважень від сусідів та жителів міста на ОСОБА_3 не надходило; довідку Болехівської ЦМЛ від 05.12.2025 про те, що ОСОБА_3 на обліку психоневрологічному кабінеті не перебуває; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 від 04.03.2026, відповідно до якого ОСОБА_3 проживає спільно з матір`ю дружини ОСОБА_6 , 1939 р.н., та здійснює за нею постійний догляд після інсульту; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_3 , копію довідки щодо розміру щомісячних пенсійних нарахувань ОСОБА_3 , копію витягу щодо адреси реєстрації ОСОБА_3 , досудову доповідь Калуського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середній, а також висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, є доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який визнав вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку в психоневрологічному кабінеті не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, наявність обставин, що пом`якшують покарання, якими суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, у даному кримінальному провадженні відсутній потерпілий, вчиненим злочином завдана шкода лише державним та суспільним інтересам.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, який просив призначити покарання для обвинуваченого у вигляді одного року позбавлення волі з іспитовим строком,висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, співмірності вчиненого та особи винного, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу, що буде відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Щодо клопотання захисника про застосування ст. 69 КК України, то суд звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 69 КК України надають повноваження суду у виняткових випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим (постанова ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021).

Встановлені та враховані судом обставини (у тому числі наявність вищевказаних пом`якшуючих обставин, похилий вік обвинуваченого, позитивна характеристика за місцем проживання, вчинення злочину вперше) не впливають на суспільну небезпечність вчиненого діяння та, відповідно, не знижують ступінь тяжкості інкримінованого злочину. Судом не встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та, відповідно, підстав для висновку про можливість застосування ст.69 КК України. Призначення такого покарання за інкримінований злочин не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Отже суд дійшов переконання, що покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При цьому, зазначене покарання у виді штрафу не позбавляє можливості в подальшому звернутися ОСОБА_3 до суду в порядку ч.4 ст. 53 КК України для розстрочення суми штрафу, якщо зміниться майновий стан особи.

Речові докази, майно, на яке накладено арешт, та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1