Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №180/246/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/246/26

2/180/431/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Хомченко С.І.

за участю секретаря - Меньшикової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину, яким просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, заподіякої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Позов обґрунтований тим, що вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 року ОСОБА_2 було визнанно винним за ч.2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Зазначила, що 24.08.2025 року ОСОБА_2 умисно спричинив їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Згідно висновку експерта від 29.09.2025 року № 415-е у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми – струс головного мозку, синці на обох повіках правого ока з переходом на праву виличну область, на обох повіках лівого ока, в лівій виличній області з переходом на ліву щоку, забійно-рвана рана нижньої губи, уламковий перелом кісток носу, перелом нижньої стінки правої орбіти, який ускладнився гемосинуситом. Також при судово-медичному обстеженні у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на правому плечі, правому передпліччі, на лівому передпліччі, в області лівого колінного суглобу на лівій гомілці, саден на обох передпліччях та плечах. Вказала, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, вона лікувалася амбулаторно, проходила медичні обстеження, внаслідок чого понесла матеріальну шкоду на загальну суму 24 428,00 грн. Крім того, зазначила, що внаслідок протиправних дій відповідача вона зазнала значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вона оцінює в розмірі 150 000,00 грн..

05 березня 2026 року позивач надала уточнену позовну заяву та просить суд стягнути з відповідача на її користь 38 545,00 грн. матеріальної шкоди, 200 000,00 грн. моральної шкоди та 7500 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.2 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено судом та підтверджується вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 року по справі № 180/2060/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Згідно висновку експерта від 29.09.2025 року № 415-е у позивача виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми – струс головного мозку, синці на обох повіках правого ока з переходом на праву виличну область, на обох повіках лівого ока, в лівій виличній області з переходом на ліву щоку, забійно-рвана рана нижньої губи, уламковий перелом кісток носу, перелом нижньої стінки правої орбіти, який ускладнився гемосинуситом. Також при судово-медичному обстеженні у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на правому плечі, правому передпліччі, на лівому передпліччі, в області лівого колінного суглобу на лівій гомілці, саден на обох передпліччях та плечах.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України - умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст.78 того ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.4, 6 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ті обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці її дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 позивачці були завдані ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Відповідно до довідок та виписок із медичної картки хворої, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 24.08.2025 року по 04.09.2025 року, з 07.11.2025 року по 17.11.2025 року, проходила обстеження та отримувала консультації лікарів у медичному центрі «Альфа-бетта» 30.08.2025 року, медичному центрі «Юнімед» 12.11.2025 року, КНТ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова» ДОР, як вбачається з долучених квитанцій та чеків, витрати на її лікування склали 38 545 грн. 00 коп..

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки заявлена сума до стягнення є доведеною та документально підтвердженою.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивачки у розмірі 200 000 грн. 00 коп., суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягаєу фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено в п.3 Постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 (зі змінами до пункту 9 внесеними постановою від 25.05.2001 року № 5), роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.

Відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбаченіст. 16 Цивільного Кодексу України.

Статтею 23ЦК України передбачено, що розмір моральної шкоди визначає суд з урахуванням певних обставин, а саме залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

У справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Суд вважає доведеним наявність заподіяння моральної шкоди позивачці внаслідок протиправних дій відповідача.

Тому, виходячи із характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат, а також те, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, у відповідності до ст.3 ЦК України, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума у розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Щодо стягнення витрат на оплату юридичних послуг адвоката.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судовівитрати,пов`язаніз розглядомсправи,покладаються: 1) у разі задоволення позовуна відповідача; 2) у разі відмови в позовіна позивача; 3) у разі часткового задоволення позовуна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.137 ЦПК України,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому,склад тарозмір витрат,пов`язанихз оплатоюправової допомоги,входить допредмета доказуванняу справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції ВСУ, викладеній в постанові від 12.02.2020 у справі 648/1102/19 - витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справинезалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у справі 686/28627/18 від 27.07.2022 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Левченко А.В. укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг №12 від 09.02.2026 року, надано акти приймання-передачі послуг по наданню професійної правничої допомоги від 10.02.2026 року та 03.03.2026 року, квитанція на суму 2500 грн. та квитанція на суму 5000 грн.. Вказані обставини дають суду підстави для висновку, що поза розумним сумнівом доведено факт понесення позивачем витрат на правову допомогу та їх розмір, який відповідає критеріям, як реальності наданих позивачу адвокатських послуг, так і розумної необхідності таких витрат, тобто вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України, а відтак понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 7500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди 38 545 грн. 00 коп., моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн. 00 коп., а всього - 146 045 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко