Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №179/289/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/289/26

1-кп/179/101/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042470000017 від 17.01.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Магдалинівка, Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянки України, незаміжньої, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента

України « Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан (строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідно до Указу Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026).

Водночас, 15 січня 2026 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_4 перебувала поблизу продуктового магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де в цей час помітила, що у ОСОБА_5 під час посадки до автомобіля марки ВАЗ 2107000-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, випав гаманець, належній останній, у зв`язку з чим у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужового майна з корисливих мотивів шляхом вільного доступу, а саме грошових коштів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , переконавшись у тому, що не буде помічена власником та іншими особами, діючи таємно, в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих мотивів, підійшла до вищевказаного гаманця, належного ОСОБА_5 , підняла його та переглянула вміст, де виявила грошові кошти в загальній сумі 28500 грн, належні ОСОБА_5 , після чого викрала вказаний гаманець із грошовими коштами та з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми неправомірними діями ОСОБА_4 спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 28500 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою провину визнала в повному обсязі, суду показала, що вона дійсно, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, викрала гаманець з грошовими коштами, що належить потерпілій ОСОБА_5 . Гаманець вона викинула, а гроші витратила на власні потреби. На даний час потерпілій вона частково повернула кошти, з потерпілою вони домовилися про те, що вона буде повертати гроші частинами. Свою провину визнає у повному обсязі, розуміє, що вчинила кримінальне правопорушення, щиро розкаюється та шкодує у вчиненому.

Також обвинувачена підтвердила, що цілком розуміє зміст обставин інкримінованого їй кримінального правопорушення, їх не оспорює та повністю визнає свою вину, така її позиція є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших негативних обставин.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила розглянути кримінальне провадження без її участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, цивільний позов не заявляє, міру покарання ОСОБА_4 просила обрати на розсуд суду.

Прокурор та обвинувачена не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілої. Тому суд, на підставі ст. 325 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, можливість за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини під час судового розгляду для прийняття рішення, ухвалив про проведення судового розгляду без участі потерпілої.

Згідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачена ОСОБА_4 правильно розуміє зміст обставин вчинення кримінального правопорушення, добровільно визнає себе винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, і роз`яснив, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обвинувачена і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченої ОСОБА_4 , її повне визнання своєї провини, а також те, що остання не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості ОСОБА_4 у його вчинені.

Оскільки сторони кримінального провадження вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

До таких фактичних обставин відносяться обставини щодо дати, часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, форми вини, розміру заподіяної шкоди.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеною винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, і кваліфікує її дії за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, раніше не судима, не заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштована, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем проживання не перебуває, групи інвалідності не має, за місцем проживання характеризується задовільно, в судовому засіданні негативно оцінила власну протиправну поведінку та готова понести передбачене законом покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.4 ст.185 КК України.

Разом з цим, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, вищенаведені дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше не судима, має на утриманні двох малолітніх дітей, її щире каяття, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.

З огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд вважає, що в даному конкретному випадку реальне відбуття ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, буде непропорційним, оскільки мета та цілі покарання можуть бути досягнуті, з врахуванням вищенаведеного судом - без ізоляції її від суспільства, проте в умовах контролю за її поведінкою зі сторони державних органів.

За таких обставин суд вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, якщо обвинувачена протягом зазначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї судом обов`язки, передбачені ст.76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно обвинуваченої не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373- 374, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом зазначеного строку вона не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання останньої.

Речові докази:

-гаманець чорного кольору, три банківські картки банку «Райффайзен Банк» № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; одну універсальну банківську картку АТ «Приват Банк» № НОМЕР_5 ; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ВАЗ 210700-20 серії НОМЕР_7 ; накопичувальну дисконтну картку «Аптека оптових цін», банківську картку для виплат АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_8 , які передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 – залишити потерпілій за належністю;

-два дискових накопичувача формату DVD+R з відеозаписами проведення огляду житлового будинку та слідчого експерименту - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1