Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №201/4597/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/4597/26

Провадження № 3/201/1057/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Конопленко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Денисенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, що надійшов з УПП в Дніпропетровській області, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , військовослужбовця, який проживає за адресами:

1) АДРЕСА_1 ;

2) АДРЕСА_2 ,

за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Інспектором патрульної поліції складений протокол про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого останній 07 лютого 2026 року об 14 годині 00 хвилин за адресою: м. Дніпро, бульвар Слави, 17, керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN TIGUAN», н.з. НОМЕР_4 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди, місце якої залишив, порушивши п.2.10 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник Бутов М.А. належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, однак у судове засідання не прибули, водночас захисник Бутов М.А., подав до суду заяву в якій просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а також заяву про розгляд справи без його участі.

Так, на підтвердження протиправних дій ОСОБА_1 суду було надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 621166 від 22 березня 2026 року, в якому викладено обставини вчиненого останнім адміністративного правопорушення, зокрема встановлено які саме дії вчинені ним, розцінені як залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Інших доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, матеріали справи не містять.

Оцінюючи досліджені докази, суд дійшов до наступних висновків, що дана адміністративна справа підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки доказів, наданих особою, що складала протокол про адміністративне правопорушення, не достатньо для того щоб зробити однозначний висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, в якому обвинувачується останній.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 2.10 а ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Тобто, з суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП характеризується наявністю виключно прямого умислу.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Натомість, зі змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що було виявлено правопорушення, однак, матеріали справи не містять жодних інших доказів, на основі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого саме ст. 122-4 КУпАП, оскільки відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та будь-які інші документи.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а лише процесуальною дією, якою підтверджується будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому обов`язок щодо збирання таких доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що до суду особою, яка склала протокол, надано лише сам протокол, інших доказів на підтвердження вини особи, відносно якої складено протокол не надано.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Отже, суд не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ст. 122-4 КУпАП і, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КпАП України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня ухвалення постанови.

Суддя О.С. Конопленко