Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №521/6688/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/6688/24

Номер провадження № 2/521/205/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Громіка Д.Д.,

при секретарі - Котигорох Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2024 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси завернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що, позивачка познайомилась в 2016 році з відповідачем у м. Одесі, в них почались романтичні стосунки, після того, як позивачка завагітніла, вона дізналась, що відповідач одружений, має інших дітей, що він не бажає, щоб позивачка народжувала дитину. На фоні цього та позиції відповідача сторони перестали спілкуватись, але згодом відповідач запропонував свою допомогу в народжені та запросив позивачку приїхати в Індію, але замість підтримки, він почав проявляти агресію. Позивачка народила дитину, РАЗАК АЛАЯ АБДУЛ, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою України, батьком якої значиться відповідач. Після народження дитини, вони разом приїхали до м. Одеси, де проживали за адресою реєстрації позивачки. Так як дитина була маленька, не давала спати, через постійну агресію з боку відповідача до дитини, у грудні 2020 року позивачка оголосила про своє рішення щодо припинення їх стосунків та спільного проживання. Відповідач зібрав свої речі та поїхав до знайомого, більше його не бачила, не спілкувалась. З грудня 2020 року відповідач не намагався спілкуватись з дитиною, допомагати, підтримувати, а 28 лютого 2022 року позивачка з дитиною виїхала до Англії, станом на сьогодні знаходиться там. Навіть незважаючи на початок війни з Російською Федерацією відповідач жодного разу на зв`язок не виходив, не намагався спілкуватись, з`ясувати, як дитина, тобто з боку батька відсутня будь-яка активність, відсутня підтримка. Відповідач не спілкується з дитиною, не забезпечує дитині харчування, лікування, матеріального забезпечення, придбання одягу, засобів гігієни та інших товарів. З грудня 2020 року, відповідач жодного разу не намагався спілкуватись з дитиною, жодного разу не намагався з нею побачитись. Відповідач ігнорує всі свої батьківські обов`язки, що передбачені чинним законодавством України та міжнародно-правовими актами – не виховує доньку, не піклується про її здоров`я, навчання, навіть не намагається спілкуватися з дитиною, не цікавиться життям та розвитком дитини, не проявляє жодного інтересу до внутрішнього світу дитини. Через байдужість батька до дитини та невиконання ним хоча б елементарних батьківських обов`язків, позивачка вимушена заявити цей позов. Через зникнення відповідача з життя дитини та не підтримання ним жодних контактів істотно порушують права дитини. Факти невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків та ухилення від них через свідоме своє не бажання свідчить відповідь зі школи, позиція дитини, яка бажає позбавлення батька батьківських прав, суду до початку розгляду справи по суті буде заявлене клопотання про виклик та допит свідків. Посилаючись ст. 51 Конституції України та статті 150, 164, 166, 180 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 59 Закону України "Про освіту" ч. 3 ст. 166 Сімейного Кодексу України «Правові наслідки позбавлення батьківських прав», при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 травня 2024 року було витребувано з органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради Висновок про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.03.3026 року було закрито підготовче провадження справу було призначено до розгляду по суті.

Від позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Тищенко С.Ю. надійшла заява про розгляд справи без його участі, якою вони позов підтримують у повному обсязі з урахуванням наданих доказів, пояснень, та згодні на заочний порядок розгляду справи та ухвалення рішення.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відзив у визначений судом строк відповідач не подавав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради надали заяву, якої просили слухати справу без їх участі, підтримали наданий висновок про доцільність позбавлення прав підтримують.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, враховуючи повторну неяку відповідача, постановляє заочне рішення, вивчивши надані документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження від 18.07.2017 року №B/1895/2017 зареєстроване муніципальною радою Мхапса, штату Гоа, Індія). Батьки значиться, мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 , , у зареєстрованому шлюбі не перебувають.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 31.07.2008, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружений з громадянкою росії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а/з про шлюб від 31.07.2008 №3162).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до довідки про реєстрацію особи громадянином України посольства України в Республіці Індія від 25.06.2018 №6152/36-536-921, зареєстрована громадянкою України. Згідно витягу з місця проживання, мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно долучених доказів до суду, дитячий центр Хакні склав звіт від 10.11.2025 року про умови проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно даного висновку, в квартирі проживають мати та дитина з 30.07.2022 року. Надія сплачує 1800 фунтів стерлінгів щомісячної орендної плати, а також оплачує рахунки за проживання в квартирі. Будинок чистий та охайний, у дитини є окрема кімната, чиста добре мебльована (ліжко, стіл, шафа, килим на стіні та фреска). В квартирі є всі зручності. Дитина ходить в початкову школу «Себрайт» з 17.06.2017 та має друзів, серед однолітків є «лідером». ОСОБА_6 відвідує позакласні заняття: танцювальні гуртки, гончарство, гімнастику, плавання, катання на ковзанах та клуб позашкільного відпочинку. Мати займається дитиною. Місце знаходження батька невідоме. Батько не бере участі у вихованні дитини та не підтримує з нею зв?язок. ОСОБА_1 відповідально ставиться до виховання, розвитку та здоров`я дитини. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , зареєстрована у закладі з 09.11.2023 по теперішній час. Вона відвідує прийоми, коли це необхідно. (лист від 28.03.2024).

Згідно з протоколом співбесіди з дитиною щодо ставлення до батьків та умов життя, складеного представниками педагогічного колективу початкової школи Себрайт, які провели бесіду з ОСОБА_8 у присутності матері, дитина розповіла, що живе з мамою та котами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . З батьком не спілкується, він їй ні в чому не допомагає подарунки не надсилає, все купує мама. Вона її дуже любить. ОСОБА_6 зазначила, що не хотіла б, щоб з ними жив батько. Висновок: ОСОБА_6 почуває себе в безпеці з мамою і вони мають очевидний зв?язок.

Згідно з заявами сусідів за адресою реєстрації ОСОБА_1 : ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , мати дитини характеризується позитивно. Батько дитини, ОСОБА_2 з грудня 2020 участі у вихованні доньки не бере, дитиною не цікавиться.

Суд вважає, що позивачем повністю доведено наявність саме тих обставин, за яких позбавлення батьківських прав є законною крайньою мірою: тривала (понад 5 років), свідома, систематична байдужість батька, яка суттєво порушує права дитини.

03.03.2026 року за вх.№14098 органом опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради надано висновок від 27.02.2026 року про доцільність позбавлення ОСОБА_14 ( АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , висновок обґрунтований наступним.

ОСОБА_1 з ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зареєстрованому шлюбі не перебували. У батьків народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження від 18.07.2017 року №B/1895/2017 зареєстроване муніципальною радою Мхапса, штату Гоа, Індія).

Відповідно до довідки про реєстрацію особи громадянином України посольства України в Республіці Індія від 25.06.2018 №6152/36-536-921, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована громадянкою України.

Мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 . У з?язку з військовим станом, ОСОБА_1 була вимушена виїхати за кордон, та на теперішній час вона разом з донькою проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Дитячий центр Хакні салав звіт від 10.11.2025 року про умови проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Нерухомість розташована в лондонському районі Хакні. В квартирі проживають: мати та дитина. Житло належить інші родині (орендодавці пан та пані ОСОБА_17 ). Родина проживає за цією адресою з 30.07.2022 року. Надія сплачує 1800 фунтів стерлінгів щомісячної орендної плати, а також оплачує рахунки за проживання в квартирі. Будинок чистий та охайний. У дитини є окрема кімната, чиста добре мебльована (ліжко, стіл, шафа, килим на стіні та фреска). В квартирі є всі зручності. Дитина ходить в початкову школу «Себрайт» з 17.06.2017 та має друзів, серед однолітків є «лідером». ОСОБА_6 відвідує позакласні заняття: танцювальні гуртки, гончарство, гімнастику, плавання, катання на ковзанах та клуб позашкільного відпочинку. Мати займається дитиною. Місце знаходження батька невідоме. ОСОБА_18 зазначила, що він нібито проживає в Індії і протягом 3-х років з ним не спілкувався. Зв?язок відсутній. Висновок: ОСОБА_6 проживає з матір?ю у ОСОБА_19 . ОСОБА_18 забезпечує ОСОБА_20 належні умови для життя, виховання та розвитку. Батько не бере участі у вихованні дитини та не підтримує з нею зв?язок. ОСОБА_1 відповідально ставиться до виховання, розвитку та здоров`я дитини. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , номер НОМЕР_1 , 220 Річмонд Роуд, Лондон E8 3QN, зареєстрована у закладі з 09.11.2023 по теперішній час. Вона відвідує прийоми, коли це необхідно. (лист від 28.03.2024).

Згідно з протоколом співбесіди з дитиною щодо ставлення до батьків та умов життя, складеного представниками педагогічного колективу початкової школи Себрайт, які провели бесіду з ОСОБА_8 у присутності матері. Дитина розповіла, що живе з мамою та котами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . З батьком не спілкується, він їй ні в чому не допомагає подарунки не надсилає, все купує мама. Вона її дуже любить. ОСОБА_6 зазначила, що не хотіла б, щоб з ними жив батько. Висновок: ОСОБА_6 почуває себе в безпеці з мамою і вони мають очевидний зв?язок.

Згідно з заявами сусідів за адресою реєстрації ОСОБА_1 : ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , мати дитини характеризується позитивно. Батько дитини, ОСОБА_2 з грудня 2020 участі у вихованні доньки не бере, дитиною не цікавиться.

Батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Індії, не зареєстрований на території м. Одеси, ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, з дитиною не спілкується, самоусунувся, за місцем проживання доньку не відвідує, не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_20 , не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, станом здоров?я не цікавиться, не приділяє уваги розвитку особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, матеріальної допомоги не надає.

Згідно з інформацією відділу поліції Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 15.12.2025 №297233-2025, згідно з Інформаційним порталом Національної поліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності не притягувався.

Відповідно до інформації державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України від 12.12.2025 №5/6-26454, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 11.12.2025 не утримується та раніше не утримувався.

У газеті «Вечірня Одеса» від 18.12.2025 №99-100 (11547-11548), розміщено оголошення про розшук ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з позбавленням його батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , але на оголошення батько не відгукнувся.

Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради дійшла висновку про наявність ознак систематичного ухилення ОСОБА_21 від виконання своїх обов?язків по вихованню своєї дитини, яке виражається у тому, що він не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування її особистості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі і не може бути для дитини прикладом та авторитетом; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умови для отримання донькою освіти. ОСОБА_2 не розуміє батьківського обов?язку, не виявляє ніяких батьківських почуттів, не займався та не займається вихованням та утриманням дитини, не замислюється про долю дитини, її майбутнє.

Відповідно до інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.01.2026 №21/10074/24.23-18, не виявлено актового запису про смерть ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 31.07.2008, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружений з громадянкою росії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а/з про шлюб від 31.07.2008 №3162)

На засіданнях комісії з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради 11.02.2026 та 25.02.2026, розглядалося питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_21 . На Комісії 11.02.2026, у режимі відеозв`язку просила позбавити батьківських прав ОСОБА_21 та повідомила, що останній раз батько зателефонував у перші дні війни, коли вони виїжджали з України.

Повідомила, що коли вони жили разом, він вживав алкоголь, був агресивний, бив її, брав кредити в банку. Також зазначила, що ОСОБА_2 одружений, має сина. На теперішній час зв?язку з ним немає.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про ухилення нехтування обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові насліди як для батька та для дитини, як того передбачає ст. 166 СК враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенці про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст України при вирішенні будь - яких питань щодо дітей, суд повинен виходити найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім?ї є першоосновою в розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов?язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. ст. 150, 157 СК України батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов?язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Відповідно до ст. 164 СК України у випадку ухилення батьків від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських

Статтею 9 Конвенції про дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях.

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, якщо він є обґрунтованим, не суперечить інтересам дитини.

Щодо стягнення аліментів

Згідно ч. 3 ст. 166 Сімейного Кодексу України «Правові наслідки позбавлення батьківських прав», при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідач свої батьківські обов`язки належним чином не виконує, не надає матеріальної допомоги і підтримки як це передбачено законодавством.

Стаття 182 Сімейного Кодексу України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів» змістує, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

У ч. 2 ст. 51 Конституції України та 180 СК України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частина 2 ст. 141 СК України регламентує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стаття 182 Сімейного Кодексу України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів» передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3 ) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» зобов`язує батьків виховувати дітей, піклуватись про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя, праці, розвивати їх особистість, повагу до прав, свобод людини та громадянина.

Частиною 3 ст. 59 ЗУ «Про освіту» передбачено, що батьки зобов`язані у тому числі постійно дбати про фізичне здоров`я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах, забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.

Конституція України, Сімейний Кодекс України, Закони України «Про охорону дитинства», «Про освіту» та інші нормативно-правові акти покладають на обох батьків обов`язок по утриманню дитини.

З огляду на викладене суд вважає, що доцільним буде визначити аліменти на дитину в розмірі 1/4 частин від доходу відповідача.

Згідно п. 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року вбачається, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див., наприклад, рішення від 27 листопада 1992 р. у справі «Олсон проти Швеції (№ 2)» (Olsson v.Sweden (№ 2)), Series A, № 250, с. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які у залежності від природи та важливості можуть переважати над інтересами батьків.

Відповідно ст. 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення від 7 серпня 1996 р. у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen v. Norway), Reports of Judgments and Decisions 1996ІII, с. 10081009, п. 78).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При цьому, згідно з роз`ясненням Пленуму ВСУ ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Частина 1 статті 3 Конвенції про права дитини зазначає: в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 4 Конвенції передбачено - щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів.

Конвенція наголошує на тому, що держава зокрема і в особі судових органів повинна застосувати всіх важелів задля якнайкращого забезпечення інтересів дитини, у тому числі забезпечити стягнення максимально можливих аліментів на дитину з огляду на можливості відповідача.

У ч. 2 ст. 51 Конституції України та 180 СК України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частина 2 ст. 141 СК України регламентує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» зобов`язує батьків виховувати дітей, піклуватись про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя, праці, розвивати їх особистість, повагу до прав, свобод людини та громадянина.

Частиною 3 ст. 59 ЗУ «Про освіту» передбачено, що батьки зобов`язані у тому числі постійно дбати про фізичне здоров`я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах, забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Отже, у зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 159-164, 180-192 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 229, 247, 263-265, 280-283, 345 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини – ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/4 частин з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дати звернення - 26.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягнути з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі - 1211 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя: Д.Д. Громік