Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №946/566/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/566/26

Провадження № 2/946/2447/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права на приватизацію житла, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права на приватизацію житла. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він проживає і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Наймачем вказаної квартири була мати позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 11.06.2024 року за № 183р договір найму квартири був переоформлений з ОСОБА_2 на позивача ОСОБА_1 , склад сім`ї 1 особа. Відповідно до листа КП «Житсервіс» від 30.12.2025 року позивача повідомлено про відсутність ордеру на квартиру за вказаною адресою. Позивач вважає, що має право на приватизацію квартири за вказаною адресою, оскільки проживав в ній як член сім`ї колишнього наймача. Після смерті матері договір найму на підставі розпорядження міського голови було переоформлено на ім`я ОСОБА_1 . Відсутність ордеру на спірну квартиру в житлово- експлуатаційній організації з незалежних від позивача причин позбавляє його можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири. З огляду на викладене позивач просить суд визнати за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином, надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином, заяв чи клопотань по справі суду не надав, відзив на позов не надав, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивача.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України та Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру від 21.04.2026 року (а.с.14).

Відповідно до довідки про склад сім`ї зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб від 02.02.2026 року до складу сім`ї позивача ОСОБА_1 входить тільки він, наймач, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.22).

Відповідно до свідоцтва про смерть (повторного) серії НОМЕР_1 , виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 16.12.2025 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Позивач є сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 03.06.1993 року (а.с.7).

Розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 11.06.2024 року за №183р договір найму квартири був переоформлений з ОСОБА_2 на її сина – ОСОБА_1 , склад сім`ї – 1 особа (а.с.6а).

Відповіддю виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08.07.2025 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що так як у наданих документах відсутня копія ордеру, у виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області не має законних підстав для передачі йому у власність квартири АДРЕСА_2 (а.с.9).

Відповідно до повідомлення КП «Житсервіс» від 31.12.2025 року ордер на квартиру АДРЕСА_2 в КП «Житсервіс» відсутній (а.с.10).

Як вбачається з довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 20.04.2026 року № 70 списки на приватизацію за адресою проживання: АДРЕСА_1 в банк не надходили.

Згідно розпорядження Ізмаїльського міського голови від 19.02.2016 року № 57р «Про перейменування вулиць, провулків та проспекту в м.Ізмаїлі Одеської області» вулицю Нахімова перейменовано на вулицю Придунайську.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі-Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за № 109/17404.

Відповідно до ст. 1 Закону, приватизація державного житлового фонду (далі-приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 2 ст. 2 Закону визначено об`єкти, які не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей ); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 3 Закону, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Згідно змісту ч.ч. 3, 10 ст. 8 Закону, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 18 Положення, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Судом встановлено, що спірна квартира не відноситься до об`єктів, які відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону не підлягають приватизації.

Позивач ОСОБА_1 вселений до спірного житла як член сім`ї колишнього наймача квартири ОСОБА_2 , мати позивача. В подальшому розпорядженням міського голови № 183р від 11.06.2024 року договір найму квартири переоформлено на ім`я позивача ОСОБА_1 . Відповідачем правомірності вселення позивача до спірної квартири та проживання в ній не спростовано.

Враховуючи, що відсутність ордеру на спірну квартиру з незалежних від позивача причин позбавляє останнього реалізувати своє право на приватизацію квартири, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77-81, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 283-289 ЦПК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, адреса місцезнаходження юридичної особи: адреса реєстрації: Одеська область, м.Ізмаїл, просп. Незалежності, 62, про визнання права на приватизацію житла – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.П.Пащенко