Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №497/429/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4034/26

Справа № 497/429/25

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Одеська обласна прокуратура

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури

на рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 червня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати державну реєстрацію обтяження речового права: «Тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 1373709; зареєстровано: 13.10.2004 09:09:38 за №1373709 реєстратором: Болградська районна державна нотаріальна контора, 68700, Одеська обл., м. Болград, вул.25 Серпня,192, (04846) 4-37-44; підстава обтяження: постанова, б/н, 07.10.2004, прокуратура Болградського району; об`єкт обтяження: невизначене майно, земельний сертифікат на земельну долю /пай/, земельний сертифікат на земельну долю /пай/ по СПК «Жовтневе» Болградського району Одеської області на ім`я ОСОБА_1 – серії ОД 0297391 №1191; власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; заявник: Болградська районна державна нотаріальна контора».

В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 03.10.2024 року під час наміру вчинити нотаріальну дію, позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про арешт нерухомого майна, яке належить йому на праві приватної власності. Зокрема, виявлений вищевказаний запис про обтяження майна ОСОБА_1 – арешт нерухомого майна, запис зареєстровано Болградською державною нотаріальною конторою ще 13.10.2004 на підставі постанови б/н прокуратури Болградського району від 07.10.2004; з Інформаційної довідки вбачається, що арешт накладено на все нерухоме майно, що належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності – на підставі постанови Прокуратури Болградського районну № б/н від 07.10.2004 року, але з того часу пройшло 20 (двадцять) років.

Відомості про кримінальну справу/кримінальне провадження в межах якої/якого було ухвалено цю постанову про накладення цього арешту – перед зверненням до суду із скаргою за правилами кримінального провадження були відсутні, копія постанови про накладення арешту ОСОБА_1 не вручалася, стосовно ОСОБА_1 відсутні вироки про притягнення до кримінальної відповідальності в межах кримінальної справи/кримінального провадження, та відсутні взагалі відомості про наявність кримінального провадження, в межах яких накладено вищезазначений арешт. А тому, оскільки наявність зазначеного арешту створює перешкоди у розпорядженні майном, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, та суттєво порушує його права, визначенні Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими Законами, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 було подано до Болградської окружної прокуратури заяву, в якій викладено прохання: скасувати цей арешт та направити постанову про скасування арешту на адресу державного реєстратора для її виконання.

13 листопада 2024 року адвокат Добрєва С.Г. звернувся до Болградської окружної прокуратури Одеської області з адвокатським запитом в якому було викладено прохання надати інформацію про результати розгляду заяви позивача ОСОБА_1

18 листопада 2024 року на електрону пошту адвоката надійшли відповіді Болградської окружної прокуратури Одеської області за №57-5153ВИХ-24 від 18.11.2024 року та №57-4826ВИХ-24, якими відмовлено у скасуванні арешту, хоча і повідомлено, що у провадженні Болградської окружної прокуратури відсутні кримінальні провадження (справи), в межах яких ОСОБА_1 повідомлялося про підозру, а також дані про накладення арешту на його майно. Також у відповіді зазначено, що відповідно до вимог діючого Кримінального процесуального кодексу України скасування арешту майна здійснюється за клопотанням власників майна, яке розглядається слідчим суддею або судом, та одночасно, роз`яснено, що згідно до вимог ст.ст.303-307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду за правилами судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, та вважаючи відмову Болградської окружної прокуратури у задоволенні заяви про скасування арешту протиправною, ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді зі скаргою на дії/бездіяльність прокуратури, в який просив визнати протиправною відмову Болградської окружної прокуратури Одеської області у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування арешту; скасувати арешт на нерухоме майно позивача, накладений на підставі постанови Прокуратури Болградського району від 07.10.2004р., однак ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 2511.2024 (спр. №497/2785/24) - суд відмовив скасувати арешт на: «невизначене майно, земельний сертифікат на земельну долю /пай/, Земельний сертифікат на земельну долю /пай/ по СПК «Жовтневе» Болградського району Одеської області на ім`я ОСОБА_1 серії ОД 0297391 №1191 та роз`яснив заявнику право на звернення до місцевого суду за місцезнаходженням майна з цивільним позовом про скасування арешту, накладеного на майно (або звільнення його з-під арешту) - у порядку цивільного судочинства».

Крім того, під час розгляду справи №497/2785/24 представник Болградської окружної прокуратури Одеської області не заперечував проти вимоги про скасування арешту з огляду на існування рішення Болградського районного суду про закриття справи відносно ОСОБА_1 . Про цей факт вказано на сторінці 3 ухвали абз.10. Далі, Добрєвим С.Г. отримано в Болградському районному суді Одеської області копію постанови від 20.10.2005 (справа №1-74/2005), якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.367ч.1 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, а кримінальну справу - закрито з цих же підстав. В тексті постанови зазначено, що вона набрала законної сили 05.11.2005р.

27 листопада 2024 року адвокат Сакали М.Я. - представник позивача звернувся до Одеського державного нотаріального архіву із адвокатським запитом із проханням надати копію постанови Прокуратури Болградського районну № б/н від 07.10.2004 та копії будь-яких інших документів на підставі яких Болградською районною державною нотаріальною конторою внесено запис про арешт.

В грудні 2024 року на адресу адвоката надійшов лист, де зазначено, що в матеріалах архівного фонду Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області є постанова помічника прокурора Болградського району Одеської області від 07.10.2004 без реєстрового номеру щодо накладення арешту на земельний сертифікат на земельну долю/пай/по СПК «Жовтневое» Болградського району Одеської області на ім`я ОСОБА_1 серії ОД 0297391 №1191. На підставі зазначеної постанови Болградською районною державною нотаріальною конторою Одеської області внесено запис про арешт 1373709. До листа Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області було додано належним чином засвідчену копію постанови прокуратури Болградського району. В постанові зазначено, що вона ухвалена в межах кримінального провадження №067200400021. Представник позивача вважає, що викладені обставини свідчать про безпідставність накладеного арешту та про наявність обґрунтованих підстав для його скасування як такого, необхідність в якому відпала, тому позивач змушений звернутися до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 25.06.2025 року задоволено позов адвоката Сакали Миколи Яковича – представника позивача ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту.

Скасовано державну реєстрацію обтяження речового права: «Тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 1373709; зареєстровано: 13.10.2004 09:09:38 за №1373709 реєстратором: Болградська районна державна нотаріальна контора, 68700, Одеська обл., Болградський р., м. Болград, вул. 25 Серпня, 192, (04846) 4-37-44; підстава обтяження: постанова, б/н, 07.10.2004, прокуратура Болградського району; об`єкт обтяження: невизначене майно, земельний сертифікат на земельну долю /пай/, земельний сертифікат на земельну долю /пай/ по СПК «Жовтневе» Болградського району Одеської області на ім`я ОСОБА_1 ОД 0297391 №1191; власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; заявник: Болградська районна державна нотаріальна контора».

Рішення суду вмотивовано тим, що позовні вимоги по суті є законними і обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення Болградського районного суду Одеської області від 25.06.2025 року у справі № 497/429/25 ухвалене з порушенням норм матеріального права, а саме ст. ст. 15, 16, 386, 391 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та норми процесуального права, а саме ст.ст. 4, 5, 19, 263 ЦПК України, просять його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права як власника майна, а судом першої інстанції зазначене залишено поза увагою. Зауважується, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

В скарзі акцентується увага на тому, що як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 фактично оспорює арешт, накладений постановою б/н від 07.10.2024 Прокуратури Болградського району за правилами КПК 1960 року у межах кримінальної справи, яку закрито Болградським районним судом Одеської області від 20.10.2005, через що прокуратура вважає спірним питання легітимності продовження існування арешту накладеного у порядку кримінального процесуального законодавства.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги прокуратури, представником ОСОБА_1 адвокатом Сакали М.Я. подано на неї відзив, в якому просить рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 червня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури без задоволення.

У відзиві наголошується, що позивачем у зазначеній справі обрано належний спосіб захисту та акцентується увага суду на тому факті, що у скаржника відсутні будь-які вимоги/претензії до Позивача. Будь-які відкриті/незавершені кримінальні провадження щодо Позивача відсутні. І під час розгляду справи № 497/2785/24 представник Болградської окружної прокуратури Одеської області не заперечував проти вимоги про скасування арешту з огляду на наявне рішення Болградського районного суду про закриття справи відносно ОСОБА_1 , про цей факт вказано на сторінці 3-ій абзац 10-ий ухвали Болградського районного суду від 25 листопада 2024 року по справі №497/2785/24.

У відзиві зауважується на відсутність будь-якого юридичного обґрунтування існування арешту майна Позивача вже більше 20-ти років.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Прокурор відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Одеської обласної прокуратури Алябова О.Є. в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сакали М.Я. заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокуратури, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

За інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - є обтяження за №1373709 від 13.10.2024р., 09:09.38, підстава - постанова б/н, 07.10.2004р. Прокуратура Болградського району, об`єкт обтяження: невизначене майно, земельний сертифікат на земельну долю (пай), земельний сертифікат на земельну долю (пай) по СПК «Жовтневе» Болградського району Одеської області на ім`я ОСОБА_1 ОД0297391 №1191( а.с.8).

Згідно ухвали Болградського районного суду Одеської області від 25.11.2024р. за №497/2785/24 у задоволенні скарги позивача ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Болградської окружної прокуратури було відмовлено, та роз`яснено заявнику право на звернення до місцевого суду за місцезнаходженням майна з цивільним позовом про скасування арешту, накладеного на належне заявнику майно (або звільнення його з-під арешту) в порядку цивільного судочинства.

В ухвалі суду про відмову у задоволені скарги встановлено, що відносно ОСОБА_1 наприкінці 2004 року прокуратурою Болградського району було спрямовано до Болградського районного суду Одеської області кримінальну справі № 670400022/17. 20 жовтня 2005 року Белградським районним судом Одеської області по справі № 1- 74/2005 прийнято постанову, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневе Болградського району Одеської області, одруженого, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 367 ч. 1 КК України в зв`язку зі зміною обстановки, кримінальну справу закрити з цих же підстав. З цих обставин, заявник просить скасувати арешт, накладений у межах кримінальної справи за правилами КПК України 1960 року в якій він був підсудним. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. В ухвалі суд дійшов висновку, що в будь-якому випадку клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту належного йому майна, накладеного за правилами КПК України 1960 року, не підлягає розгляду слідчим суддею в порядку, передбаченому КПК України 2012 року. (а.с.12-15).

Згідно постанови Болградського районного суду Одеської області від 20.10.2005 року у справі №1-74/2005, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 367 ч. 1 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, кримінальну справу закрито з цих же підстав, постанова набрала законної сили 05.11.2005 року (а.с.17-18).

З відповіді архівного фонду Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області вбачається, що є в наявності в архівних фондах постанова помічника прокурора Болградського району Одеської області від 07.10.2004 без реєстрового номеру щодо накладення арешту на земельний сертифікат на земельну долю/пай/по СПК «Жовтневое» Болградського району Одеської області на ім`я ОСОБА_1 серії ОД 0297391 № 1191. На підставі зазначеної постанови Болградською районною державною нотаріальною конторою Одеської області внесено запис про арешт 1373709. В постанові зазначено, що вона ухвалена в межах кримінального провадження №067200400021 (а.с.9-10).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Так, апеляційний суд враховує, що у справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому, згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).

Після закриття кримінальної справи відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції головному обов`язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття після припинення кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, у спірних правовідносинах, які виникли, кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Положеннями Кодексу 1960 року передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі.

Апеляційний суд зауважує, що шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом у зв`язку з неприйняттям обов`язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи, КПК України 1960 року не встановлював.

Отже, встановивши, що арешт на майно позивача, кримінальне провадження щодо якого закрито, було накладено за правилами КПК України 1960 року постановою прокурора Болградського району б/н від 07.10.2004 року, а саме обтяження на невизначене майно, земельний сертифікат на земельну долю/пай, земельний сертифікат на земельну долю/пай по СПК «Жовтневе» Болградського району Одеської області на ім`я ОСОБА_1 ОД 0297391 № 1191, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування відповідного арешту.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права є безпідставними, оскільки позов про звільнення майна з-під арешту є належним способом захисту, коли арешт зберігається після закриття кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів зауважує, що прокурор у апеляційній скарзі не вказав який саме спосіб він вважає «належним».

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що вимога використовувати «належний спосіб захисту» не повинна перетворюватись на непропорційний тягар для заявника. Якщо особа звернулася до суду, і суд може поновити її право — відмова через формальний вибір способу захисту порушує ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) та ст. 1 Першого протоколу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи невірне застосування норм матеріального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 червня 2025 року - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький