Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №496/5195/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2886/26

Справа № 496/5195/24

Головуючий у першій інстанції Шаньшина М.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна

на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та додаткових витрат

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила суд стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на навчання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 65900 грн (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот гривень).

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька, ОСОБА_3 , яка на даний час, відповідно до договору про надання освітніх послуг від 01 вересня 2023 року, що укладений між Одеським державним університетом внутрішніх справ державної форми власності, в особі ректора Швеця Д.В., який діє на підставі статуту та ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 предметом якого є одержання освітніх послуг для здобуття вищої освіти, з подальшим отриманням відповідного документи про вищу освіту. Тобто, ОСОБА_3 є студенткою, форма навчання - денна, що призводить до неможливості її офіційно працювати та отримувати доходи. Отже, ОСОБА_3 об`єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, оскільки сама по собі денна форма навчання позбавляє повнолітню дитину можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов дитина потребує матеріальної допомоги від своїх батьків. Крім того, позивач зазначає, що навчання, крім побутових витрат, також потребує коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків. З урахуванням продовження навчання, яке є оплатним, та рівності прав та обов`язків обох батьків в утриманні дитини, що продовжує навчання вважаємо за необхідне просити стягнути з відповідача аліменти у розмірі у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця з дня набрання рішенням законної сили. Гідний матеріальний рівень позивач одна не зможе забезпечити дитині, тому дитині необхідна допомога батька, окрім цього матеріальне становище батька та обсяг його доходів дозволяє йому сплачувати аліменти. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Також позивач несе додаткові витрати, пов`язані з навчанням в університеті де замовником виступає позивач, тому вважаємо за необхідне просити стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на навчання доньки в Одеському державному університеті внутрішніх справ в сумі 65900 грн, що дорівнює половині вартості контракту.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та додаткових витрат - задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 06.08.2024 року до моменту закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, однак не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду вмотивовано тим, що батько та мати мають рівні права та обов`язки, щодо своїх дітей, а тому суд прийшов до переконання що з відповідача в користь позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, оскільки такий розмір буде достатнім для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та відповідатиме реаліям сьогодення.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення додаткових витрат за навчання та проживання повнолітньої доньки, суд послався на те, що стягнення додаткових витрат на дитину, передбачені ст. 185 СК України, можуть бути пред`явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюється на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Хижняк А.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що зазначена справа судом першої інстанції розглянута без належного повідомлення відповідача, без врахування істотних обставин, що стосуються матеріального стану та обов`язку утримувати інших дітей, з порушенням принципів змагальності, рівності сторін на справедливий суд та з юридичною невизначеністю щодо строку виконання. Просить скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16.09.2025 року по справі № 496/5159/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та додаткових витратах — відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, вмотивована тим, що при ухваленні заочного рішення суду першої інстанції не були відомі обставини, щодо майнового та матеріального стану відповідача, а саме те, що на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Стороною скаржника звертається увага на те, що як вбачається з довідки № 129351 від 15.09.2025 року Київського відділу ДВС у місті Одесі, на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-1536/2010 виданий Біляївським районним судом Одеської області 20.08.2010 року, яким визначено: до 24.06.2024 року стягнення аліментів у розмірі 1/3 частина усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на утримання доньки ОСОБА_5 ; після досягнення ОСОБА_6 повноліття, починаючи з 24.06.2024 року і до досягнення повноліття донькою ОСОБА_7 — стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму. Зауважується, що станом на 15.09.2025 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, що свідчить про належне виконання скаржником своїх зобов`язань.

На думку скаржників, призначення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) суттєво перевищує межу розумної та справедливої частки доходу, яка може бути використана на аліменти, і порушує принцип пропорційності, оскільки залишає скаржника без можливості забезпечувати як власні мінімальні потреби так і належне утримання інших дітей.

Також, в скарзі зауважується, що в оскаржуваному рішенні відсутнє чітке визначення конкретної календарної дати, до якої підлягають стягненню аліменти, а вказівка «не довше, ніж до досягнення двадцяти трьох років» лише встановлює граничну межу, але не створює чіткої юридичної визначеності, щодо моменту припинення обов`язку.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_8 адвокат Хижняк А.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити частково, стягнути аліменти в розмірі 1/8 частки.

Позивачка ОСОБА_1 та її адвокат Савченко В.Ю. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.

Позивачка ОСОБА_1 повідомлена шляхом надсилання судової повістки засобами поштового зв`язку «Укрпошта», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R068070478157.

Адвокат Савченко В.Ю. повідомлена, шляхом надсилання судової повістки до їх електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Отже, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Біляївського районного управління юстиції Одеської області № шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було розірвано, актовий запис 205 від 20.08.2010 року. Після шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

У вказаному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 виданого Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №60 від 04.07.2006 року.

Згідно з копією договору про надання платної освітньої послуги №14 д/б від 01.09.2023 року встановлено, що ОСОБА_3 , вступила до ОДУВС на денну форму навчання за спеціальністю Право для здобуття освітнього ступеня Бакалавр. Вартість освітньої послуги за весь період навчання становить 131 800 грн.

Як вбачається з довідки від 08.09.2025 року за №10/1/202 виданої директором інституту права та безпеки ОДУВС О. Шкута, ОСОБА_3 , 2006 року народження, у 2023 році (наказ ОДУВС про зарахування №209 о/с від 31.08.2023 року) ступила до ОДУВС IVрівня акредитації і зараз навчається на 3-му курсі денної форми навчання інституту права та безпеки ОДУВС (наказ ОДУВС №298 о/с/ від 29.08.2025 року) для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю 081 «Право», на умовах договору за рахунок коштів фізичних чи юридичних осіб (контракт), строк навчання – 4 роки. Стипендію не отримує. Орієнтований термін закінчення навчання 01.07.2027 року.

Відповідно до квитанцій встановлено що позивач ОСОБА_1 сплатила за 1 курс 16475 грн, за 2 курс - 17315 грн, за 3 курс 18452 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18.

Згідно із частиною статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, незалежно від форми навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує потреби дитини, вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, а також інші фактори, такі як стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність майна і грошових коштів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що повнолітня дочка сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Одеському державному університеті внутрішніх справ на 3 курсі, денної форми навчання за спеціальністю «Право», термін навчання закінчується 01.07.2027 року.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю, яка є позивачкою по справі і яка забезпечує її всім необхідним, взяв до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, його стан здоров`я, врахував обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття, та дійшов висновку про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача щомісяця.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується із визначеним судом розміром аліментів, який підлягає стягненню на утримання повнолітньої дочки сторін, оскільки згідно норм Сімейного Кодексу України обов`язок утримання, в тому числі повнолітніх дітей, покладається на обох батьків при умові, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу.

Колегія суддів, перевіривши наведені позивачем доводи позовної заяви та доводи апеляційної скарги скаржника, дійшла висновку, що доводи скаржника частково знаходять своє підтвердження в матеріалах справи.

Так, апеляційним судом встановлено, що на утриманні відповідача перебувають ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на яку до того ж стягуються аліменти за рішенням суду.

Таким чином, у відповідач ОСОБА_2 є ще інші утриманці, яких за законом він зобов`язаний утримувати, ураховуючи інтереси повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та має право на достатній рівень матеріального забезпечення, колегія приходить до висновку про наявність підстав для встановлення аліментів у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно починаючи з 06.08.2024 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дочкою 23-річного віку.

Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції врахувавши рівність прав та обов`язків батьків по утриманню повнолітньої дитини, що продовжує навчання, наявність можливості надавати матеріальну допомогу, не врахувавши перебування на утриманні інших дітей, дійшов до помилкового висновку щодо стягнення на користь повнолітньої доньки, що продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/4 частки доходів відповідача, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає зміні.

Твердження скаржника, що в оскаржуваному рішенні відсутнє чітке визначення конкретної календарної дати, до якої підлягають стягненню аліменти, а вказівка «не довше, ніж до досягнення двадцяти трьох років» лише встановлює граничну межу, але не створює чіткої юридичної визначеності, щодо моменту припинення обов`язку, колегія суддів вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.

Визначення «не довше, ніж до досягнення двадцяти трьох років» є чіткою юридичною умовою. Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, обов`язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, припиняється у зв`язку з досягненням дитиною 23 років або припиненням навчання (відрахуванням, закінченням) залежно від того, що настає раніше.

Колегія суддів зауважує, що календарна дата в такій категорії справ не може бути визначена судом заздалегідь, оскільки присуджуючи аліменти, суд не володіє інформацією про майбутню академічну успішність дитини (чи буде відрахування) або про точний день видачі диплома. Визначення фіксованої дати було б незаконним, оскільки ігнорувало б реальну подію (факт), що є підставою для припинення виплат.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цілому, однак в частині визначення розміру аліментів підлягають частковому врахуванню, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення.

Заочне рішення в частині відмови у стягненні додаткових витрат на дитину в апеляційній інстанції сторонами не оскаржується, а тому і не переглядається.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується, тому в цій частині рішення апеляційною інстанцією не переглядається.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів, зменшити розмір аліментів з 1/4 частки від усіх його доходів щомісячно, до 1/6 частки від усіх видів доходу відповідача щомісячно.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна - задовольнити частково.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року змінити щодо розміру частки стягуваних аліментів з 1/4 на 1/6.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко