Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №523/1684/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3512/26

Справа № 523/1684/24

Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Коновалова В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2

представник позивачів – Сільницький Ігор Володимирович

відповідач - Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси»

представник відповідача – Малявкін Андрій Борисович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сільницького Ігоря Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 02 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Кремер І.О., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про відшкодування моральної шкоди,-

установив:

Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивачів Сільницький І.В. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП «Теплопостачання міста Одеси» про відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 р. у справі № 916/3608/22 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснювати нарахування оплати ФОП ОСОБА_1 за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі показників вузлів розподільного обліку № 15013211, зобов`язано КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснити перерахунок вартості спожитої ФОП ОСОБА_1 теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року з урахуванням показників вузлів розподільного обліку теплової енергії.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 р. у справі № 916/3608/22 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 р. у справі № 916/3040/22 позов ФОП ОСОБА_2 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про зобов`язання вчинити певні дії задоволено, зобов`язано КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснювати нарахування оплати ФОП ОСОБА_2 за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення - Медична клініка площею 189,6 кв.м.) та за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення - Медична клініка площею 112,6 кв.м.) на підставі показників вузлів розподільного обліку № 21003814 та № 15010632; зобов`язано КП «Теплопостачання міста Одеси» при здійсненні розрахунків за спожиту ФОП ОСОБА_2 теплову енергію за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року враховувати показники вузлів розподільного обліку теплової енергії.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 р. у справі № 916/3040/22 залишено без змін.

Внаслідок визнання судовими рішеннями неправомірних дій, які вчинялися відповідачем протягом тривалого часу та полягали в неправомірному нарахуванні заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання та неврахуванні показників вузлів комерційного обліку теплової енергії, які встановлені та функціонують згідно законно виготовленої та оформленої документації, позивачам було завдано непоправної шкоди їхньому здоров`ю, що в результаті призвело до набуття ними статусу людей з інвалідністю. Неправомірна діяльність відповідача негативно вплинула не лише на моральне становище позивачів, а й на стан їх здоров`я, оскільки призвела до необхідності багаторазово звертатися до медичних закладів за наданням медичної допомоги та витрачання значних сум грошових коштів на лікування, назначене за результатами обстеження.

Виставляючи позивачів як осіб, які начебто ухиляються від сплати за комунальні послуги, відповідачем провокувалося негативне ставлення знайомих, колег та сусідів до позивачів, що в свою чергу завдавало позивачам сильних душевних хвилювань, постійних стресів, панічних атак, відсутності спокійного сну та взагалі нормального способу життя. Дії відповідача спричинили позивачам моральні та фізичні страждання, які позначили негативні зміни у їхньому повсякденному житті: щоденні думки та переживання, тривога, фіксованість уваги на проблемі, переживання психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення. Позивачі перенесли значний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості та хвилювання.

Внаслідок всього пережитого ОСОБА_1 захворів на низку захворювань серця, проходив численні медичні обстеження та лікування, проте це не дало позитивного результату, спричинена шкода виявилась такою, що повністю змінила нормальний спосіб життя позивача, та його було визнано медико-соціальною експертною комісією людиною з інвалідністю другої групи. На підставі постійних хвилювань, стресів, тривалого почуття неспокою та невизначеності у ситуації з начебто заборгованістю за оплату послуг з теплопостачання, переживання за стан здоров`я чоловіка, а також відчуття несправедливості та образи, наявні у ОСОБА_2 захворювання не лише загострились, а й настільки спричинили шкоду її організму, що остання також набула інвалідності другої групи.

Позивачі вказують на те, що тривалі неправомірні дії КП «Теплопостачання міста Одеси» та подальший процес відновлення порушених прав спричинили позивачам душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, вплинули на реалізацію їхніх намірів, суттєво погіршили життєві зв`язки та ділову репутацію, негативно вплинули на стан здоров`я, що призвело до набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу осіб з інвалідністю, тобто заподіяли даним особами моральну шкоду, розмір якої вони оцінюють в 5 000 000 грн (п`ять мільйонів гривень) кожному з них.

У зв`язку з вищевикладеним, просять суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким:

-Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 000,00 грн (п`ять мільйонів гривень);

-Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 000,00 грн (п`ять мільйонів гривень);

-Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 30 000 грн (тридцять тисяч гривень).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 02 червня 2025 року у задоволенні позовної заяви представника позивачів ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про відшкодування моральної шкоди – відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодного доказу причинно наслідкового зв`язку між діями відповідача та тим, що внаслідок цих дій позивачі набули інвалідність.

Натомість, матеріалами справи підтверджено той факт, що позивачі мали проблеми, пов`язані із здоров`ям задовго до виникнення господарських спорів між останніми та відповідачем.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року скасувати повністю, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, щосуд першої інстанції не дослідив усі істотні обставини та докази, що мають значення для правильного вирішення спору та висновки суду не узгоджуються з фактичними даними та доказами, наявними у справі.

Суд фактично відтворив позицію відповідача, не надав оцінки доказам у їх сукупності та проігнорував важливі медичні документи (зокрема за 2021–2023 роки).

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що загострення хвороб і отримання інвалідності відбулося саме в період протиправних дій відповідача та ці дії спричинили значний стрес, який вплинув на стан здоров`я позивачів.

Також вказує, що суд без доказів пов`язав погіршення здоров`я позивачів із воєнними діями, що є необґрунтованим припущенням та самостійно оцінював медичні питання (ефективність лікування), що потребує спеціальних знань.

Рішення не містить належного мотивування, не надано відповіді на ключові доводи сторін та порушено вимоги щодо повного і всебічного дослідження доказів.

Суд неправильно застосував положення щодо відшкодування моральної шкоди (ст. 23 ЦК України).

Позиція учасників справи.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд подану в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 02.06.2025 - залишити без задоволення, а вказане судове рішення - без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що у апеляційній скарзі по цій справі взагалі відсутні посилання на: обставини, які були не з`ясовані судом першої інстанції, та які мають значення для справи; обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими та які мають значення для справи, але існування яких суд фактично не довів; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, які не відповідають встановленим обставинам справи; норми процесуального права, які були порушені, та норми матеріального права, які були неправильно застосовані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Відсутність в апеляційній скарзі вищезазначених даних вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо явки сторін

Представники сторін зявились до суду та в режимі відеоконференції, надали суду свої пояснення.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі № 916/3608/22 позов ФОП ОСОБА_1 було задоволено, а саме зобов`язано КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснювати нарахування оплати ФОП ОСОБА_1 за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі показників вузлів розподільного обліку № 15013211, зобов`язано КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснити перерахунок вартості спожитої ФОП ОСОБА_1 теплової енергії за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року з урахуванням показників вузлів розподільного обліку теплової енергії.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 р. у справі № 916/3608/22 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 року у справі № 916/3040/22 позов ФОП ОСОБА_2 до КП «Теплопостачання міста Одеси» про зобов`язання вчинити певні дії було задоволено, а саме зобов`язано КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснювати нарахування оплати ФОП ОСОБА_2 за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення - Медична клініка площею 189,6 кв.м.) та за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення - Медична клініка площею 112,6 кв.м.) на підставі показників вузлів розподільного обліку № 21003814 та № 15010632; зобов`язано КП «Теплопостачання міста Одеси» при здійсненні розрахунків за спожиту ФОП ОСОБА_2 теплову енергію за період з листопада 2021 року по серпень 2022 року враховувати показники вузлів розподільного обліку теплової енергії.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 р. у справі № 916/3040/22 залишено без змін.

Дані обставини стороною відповідача не заперечувалися.

Позивачі обґрунтовуючи даний позов вказують на те, що внаслідок всього пережитого ОСОБА_1 захворів на низку захворювань серця, проходив численні медичні обстеження та лікування, проте це не дало позитивного результату, спричинена шкода виявилась такою, що повністю змінила нормальний спосіб життя позивача, та його було визнано медико-соціальною експертною комісією людиною з інвалідністю другої групи.

На підставі постійних хвилювань, стресів, тривалого почуття неспокою та невизначеності у ситуації з начебто заборгованістю за оплату послуг з теплопостачання, переживання за стан здоров`я чоловіка, а також відчуття несправедливості та образи, наявні у ОСОБА_2 захворювання не лише загострились, а й настільки спричинили шкоду її організму, що остання також набула інвалідності другої групи.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи строком до 01.06.2023 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 520881 від 17.05.2022 року.

В матеріалах справи наявна медична документація щодо стану здоров`я ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що із 2013 року почало турбувати підвищення артеріального тиску, постійно приймає амбулаторне лікування, проходив лікування в ОКЛ обласному кардіологічному диспансері. З 2018 року – стан погіршився: почали турбувати інтенсивний головний біль, головокружіння, почали турбувати кризові стани. Проходив курси лікування амбулаторно, спостерігався неврологом, сімейним лікарем. У зв`язку з погіршенням стану на даний час, скерований на лікування в ДС. В результаті лікування стан хворого практично не покращився: продовжують турбувати головні болі, головокружіння, але меншої інтенсивності, цифри а/т в межах 150/90 – 160/90, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Виписки № 590 з карти хворого ОСОБА_1 , що пройшов курс лікування в денному стаціонарі КНП «ЦПМСД № 18» Одеської міської ради від 01.10.2021 року.

Із Виписки № 4002/306 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 виданої КНП «МКЛ № 11» Одеської міської ради від 27.04.2022 року вбачається що, останній самостійно звернувся до лікаря невролога МКЛ № 11 зі скаргами на головний біль інтенсивного характеру, біль в очних яблуках, нудоту, серцебиття, виражену загальну слабкість, тривогу, почуття «кома» в горлі, оніміння рук і ніг, почуття страху «смерті», виражену загальну слабкість, підвищення тиску до 180/100 мм.рт.ст. Хворому було призначено комп`ютерну томографію головного мозку, та після госпіталізований був ургентне до НХВ на неврологічну койку. Хворіє із 2018 року, коли стали турбувати головний біль, запаморочення, загальна слабкість. З 2019 року стан погіршився, головні болі стали носити нападоподібний характер з описаною вище симптоматикою. Лікувався амбулаторно без стійкого, тривалого ефекту.

Зі слів ОСОБА_1 хворіє давно, а саме із 2017 року, коли стали турбувати головний біль, запаморочення, загальна слабкість. У 2022 році переніс ТІА, лікувався стаціонарно. Лікується постійно у невролога ДС поліклініки, без стійкого, тривалого ефекту. В останні дні, стан різко погіршився, з`явилось запаморочення, головний біль, нудота. По направленню сімейного лікаря госпіталізований в неврологічне відділення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Виписки № 6317 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 виданої КНП «МКЛ № 11» Одеської міської ради від 27.04.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, хвороба ОСОБА_1 почала його турбувати задовго до виникнення господарської справи № 916/3608/22, окрім того, сумуючи викладені обставини у даній медичній документації, суд приходить до переконання, що лікування ОСОБА_1 не надавало останньому стійкого та тривалого ефекту, що призвело до того, що стан здоров`я позивача поступово погіршувався, оскільки із 2018 року (момент різкого погіршення стану хворого, що вбачається із дослідженої судом виписки) по 2023 рік суд не вбачає прогресу у бік покращення самопочуття такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи строком до 01.09.2023 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією Серії 12 ААГ № 391319 від 24.08.2022 року.

В матеріалах справи наявна медична документація щодо стану здоров`я ОСОБА_2 .

Так, як вбачається із Виписки 4909/401 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 виданої КНП «МКЛ № 11» Одеської міської ради від 20.05.2022 року, хворіє із 2019 року, коли стали турбувати головний біль, запаморочення, загальна слабкість. Із 2020 року, стан погіршився, головні болі стали носити нападопрдібний характер з описаною нижче симптоматикою. Лікувалась у ДС поліклініки, без стійкого, тривалого ефекту.

Окрім того, в матеріалах справи наявні копії Виписки 9125/832 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 виданої КНП «МКЛ № 11» Одеської міської ради від 01.08.2022 року та Виписки № 6316 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 виданої КНП «МКЛ № 11» Одеської міської ради від 27.04.2023 року, в яких також згадуються вищевказані обставини.

Враховуючи вищевикладене, хвороба ОСОБА_2 почала її турбувати задовго до виникнення господарської справи № 916/3040/22, окрім того, сумуючи викладені обставини у даній медичній документації, суд приходить до переконання, що лікування ОСОБА_2 не надавало останній стійкого та тривалого ефекту, що призвело до того, що стан здоров`я позивачки поступово погіршувався, оскільки із 2019 року (момент початку хвороби, що вбачається із дослідженої судом виписки) по 2023 рік суд не вбачає прогресу у бік покращення самопочуття такої.

Поза увагою суду, не може бути залишено той факт, що на території України із 2022 року тривають воєнні та бойові дії, у зв`язку із повномасштабним вторгненням 24.02.2022 року РФ на територію України, що серйозно впливає на здоров`я людей, незалежно від їх віку, статі та соціального статусу. Дані події створюють тривожні та стресові умови, що можуть призвести до різних розладів.

Суд виділяє дану обставину, оскільки така прямо вказує на беззаперечну можливість погіршення стану здоров`я позивачів, у зв`язку з тим, що пік загострення хвороби останніх припадає саме на 2022 рік, що вбачається із дослідженої судом медичної документації позивачів, та саме у вказаний період позивачі набули інвалідності другої групи.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно приписів п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вини останнього в її заподіянні.

Вищевказані складові є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 25.05.2022 року з розгляду справи № 487/6970/20, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 20.01.2021 року з розгляду справи № 197/1330/14-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивачі вказують на те, що факт визнання дій відповідача протиправними в судовому порядку є беззаперечним доказом заподіяння обом позивачам моральної шкоди.

Суд не може погодитись з даним твердженням, з огляду на наступне.

Причинно-наслідковий зв`язок - необхідний елемент відшкодування моральної шкоди. Він означає, що протиправна дія заподіювача (порушення норм закону або договору) безпосередньо призвела до моральної шкоди, тобто до душевних страждань, фізичного болю, приниження честі, гідності та/або ділової репутації, яких зазнала потерпіла особа.

Причинний зв`язок з`ясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою, як наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки. Це відповідає концепції причини-умови, яка існує у праві. Тобто, зміст причинного зв`язку полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди.

Матеріали справи не містять жодного доказу причинно наслідкового зв`язку між діями відповідача та тим, що внаслідок цих дій позивачі набули інвалідність.

Натомість, матеріалами справи підтверджено той факт, що позивачі мали проблеми, пов`язані із здоров`ям задовго до виникнення господарських спорів між останніми та відповідачем.

Щодо твердження представника позивачів, що судові рішення, які набрали законної сили відповідачем не виконуються, то суд ставиться до цього критично, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні копії Постанови про закінчення виконавчого провадження в рамках ВП № 73650471 від 26.12.2023 року, Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 73701851 від 23.01.2024 року, Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 73701956 від 15.01.2024 року, що свідчить про виконання відповідачем судових рішень по господарським справам № 916/3040/22, 916/3040/22.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні матеріалах справи докази не підтверджують порушеного права позивача, у зв`язку з чим, в задоволенні даного позову слід відмовити.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивачів не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також вважає за необхідне надати оцінку доводам щодо меж апеляційного перегляду та суб`єкта подання апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана представником позивачів - адвокатом Сільницьким І.В., який діє на підставі ордера, виданого на представництво інтересів обох позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому зміст апеляційної скарги, зокрема її прохальна частина, свідчить про оскарження рішення суду першої інстанції в повному обсязі, тобто щодо відмови у задоволенні позовних вимог обох позивачів.

Факт того, що у тексті апеляційної скарги як "скаржник" формально зазначений лише один із позивачів, сам по собі не може бути підставою для висновку про подання скарги виключно в його інтересах, оскільки скарга подана одним представником, уповноваженим діяти від імені обох позивачів, зміст вимог апеляційної скарги прямо спрямований на перегляд рішення в цілому, апеляційний суд при винесені ухвали про виправлення описки та подальшому розгляді справи виходив із того, що скарга стосується обох позивачів.

Апеляційний суд зазначає, що формальний підхід до оцінки процесуальних документів не повинен призводити до обмеження права особи на судовий захист.

Згідно з принципом доступу до правосуддя та ефективного судового захисту, суд зобов`язаний оцінювати процесуальні документи не лише за їх формою, а передусім за їх змістом та спрямованістю.

Таким чином, формальні недоліки викладення апеляційної скарги (зокрема щодо зазначення кількості скаржників) не можуть бути підставою для звуження обсягу апеляційного перегляду, або закриття апеляційного провадження в частині вимог одного з позивачів.

Колегія суддів також враховує, що позов у суді першої інстанції був поданий двома позивачами, вимоги яких були розглянуті в одному провадженні та вирішені одним рішенням. Відтак оскарження такого рішення в повному обсязі представником, який діє в інтересах обох позивачів, відповідає природі спірних правовідносин та не суперечить вимогам процесуального закону.

За таких обставин підстави для закриття апеляційного провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Твердження скаржника про те, що суд не дослідив усі обставини справи, є безпідставними.

Як убачається з оскаржуваного рішення, суд дослідив медичну документацію позивачів, встановив наявність у них хронічних захворювань, які виникли задовго до спірних правовідносин, а також оцінив динаміку їх перебігу.

Фактично апеляційна скарга зводиться до вибіркового трактування доказів та незгоди з їх оцінкою судом, що відповідно до усталеної практики не є підставою для скасування рішення.

Посилання скаржника на те, що суд нібито цитував позицію відповідача та не надав самостійної оцінки доказам, не відповідає дійсності. Суд, керуючись ст. 89 ЦПК України, здійснив оцінку доказів за внутрішнім переконанням, врахувавши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, а незгода сторони з такою оцінкою не свідчить про її неправильність.

Аргументи позивачів про те, що суд першої інстанції фактично виступив медичною установою, надаючи оцінку медичним показникам та формулюючи висновки щодо ефективності лікування, апеляційний суд не приймає, оскільки суд не здійснював самостійного медичного оцінювання, а лише аналізував надані сторонами медичні документи, що прямо відповідає його повноваженням щодо оцінки доказів.

Висновок суду про відсутність доведеного причинного зв`язку між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивачів ґрунтується саме на аналізі цих документів.

Представник позивачів не надав належних і допустимих доказів існування причинного зв`язку між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я, встановленням інвалідності та моральними стражданнями позивачів.

Натомість матеріали справи підтверджують, що захворювання позивачів мають тривалий характер та виникли задовго до спірних подій та сам факт збігу у часі певних подій не доводить причинно-наслідкового зв`язку, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно врахував фактор воєнних дій, є безпідставними, так як суд лише зазначив об`єктивні обставини, які могли впливати на стан здоров`я осіб, однак ключовим у висновках суду було саме недоведення позивачами причинного зв`язку між діями відповідача та заявленою шкодою.

Таким чином, навіть без урахування зазначених обставин, позовні вимоги не були належним чином доведені.

Окрім цього, апеляційна скарга не містить конкретного обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права та істотного порушення норм процесуального права. Натомість доводи зводяться до загальних тверджень та цитування практики, яка сама по собі не спростовує висновків суду.

Фактично позивачами не доведено ключового елементу - причинного зв`язку, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Щодо посилань адвоката Сільницького Ігоря Володимировича на практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що наведені правові позиції носять загальний характер та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив :

Апеляційну скаргу адвоката Сільницького Ігоря Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 02 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко