Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №496/4887/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4613/26

Справа № 496/4887/24

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Коновалова В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

представник відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чубарова Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Пендюри Л.О., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,-

установив:

Короткий виклад обставин справи

22.07.2024 року позивач звернувся до суду із позовною заявою та просив усунути відповідача від права на спадщину, як спадкоємця першої черги за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 році помер його батько ОСОБА_5 , 1959 року народження. Після смерті батька відкрилась спадщина. Спадкоємцями за законом є він та його рідний брат ОСОБА_3 , 1984 року народження. Інших спадкоємців немає. Останні десять років свого життя батько ОСОБА_5 дуже тяжко хворів. За життя батька його рідний брат ОСОБА_3 , маючи можливість допомагати батькові, самоусунувся від виконання своїх обов`язків, хоча батько потребував допомоги, як в частині догляду за ним особисто, так і догляду за наявним у нього нерухомим майном. За життя батько набув право власності на три житлові будинки, розташовані в с. Великий Дальник Одеського району. В одному із цих будинків батько проживав разом із співмешканкою після смерті матері, другий будинок (успадкований після смерті дідуся) передав йому (позивачу) та його сім`ї, а третій – надав для проживання брату – відповідачу по справі ОСОБА_3 . З огляду на аморальну поведінку брата відносно батька, у 2016 році ОСОБА_5 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. За результатами розгляду цієї справи 24.05.2017 року Біляївським районним судом Одеської області ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог та ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Після смерті батька відповідач не спромігся прийняти участь у його похованні, організації похорон та вшануванні його пам`яті. Керуючись почуттям спорідненості з братом, він запропонував йому звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та в добровільному порядку вирішити питання розподілу спадкового майна, що залишилось після смерті батька. З урахуванням постійного місця проживання його та його сім`ї, він запропонував брату залишити за собою будинок, в якому він мешкає, брату віддати будинок, в якому він мешкає, а третій будинок поділити навпіл. З даною пропозицією відповідач не погодився та почав зухвало, на правах власника, приходити до його будинку та забирати речі, які, на його думку, належали батьку, посилаючись на те, що він є спадкоємцем першої черги та на рівні з ним (позивачем) має право на все майно, що залишилось після смерті батька, у тому числі і на речі домашнього ужитку. Така поведінка відповідача, хоча і рідного брата, який за життя батька не тільки не допомагав йому, не опікувався його здоров`ям, не доглядав за майном, не підтримував його та навіть не спілкувався з батьком, змусила його звернутись до суду із даною позовною заявою.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України обставин, що є його процесуальним обов`язком, а тому відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу, як усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак у задоволенні позовних вимогі ОСОБА_1 слід відмовити.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням адвокат Чубаров Сергій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції встановлено обставину, що спадкодавець ОСОБА_5 тривалий час хворів. Однак , суд приходить до висновку про відсутність доказів того, що ОСОБА_5 д о січня 2024 року тяжко хворів, знаходився в безпорадному стані та потребував будь-якої допомоги, зокрема від відповідача.

Такі висновки суд обґрунтовує показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , отриманими під час судового розгляду. Вважає , що суд помилково робить висновок лише щодо тяжкості хвороби в певний період, для визначення обставини чи перебував спадкодавець у безпорадному стані чи ні.

Судом першої інстанції не наведено в судовому рішенні доводів, щодо наданих представником відповідача до відзиву письмових доказів, інформації, що міститься на паперових копіях із зазначенням недостовірних, свідомо неправдивих відомостей.

Скаржник вказує, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням статей 128, 130 ЦПК України.

В супереч зазначеним вимогам, суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального закону, справу розглянув без участі позивача та його представника.

Зазначає, що істотність порушення вимог процесуального закону під час розгляду справи в суді першої інстанції полягає також у тому, що 26.02.2025 року, до початку розгляду справи, представником позивача заявлено клопотання про виклик свідків, а також повідомлено про те, що свідки перебувають в приміщені суду поза межами залу судового засідання.

Позиція учасників справи

Не погодившись з доводами апеляційної скарги, представник відповідача адвокат Приймачук С.І. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.12.2025 року без змін.

В обґрунтування відзиву зазначав, що оскаржуване судове рішення є обґрунтованим та законним.

Явка сторін

Сторони зявились до суду та надали суду свої пояснення.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 роки помер ОСОБА_5 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (том І а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є синами померлого ОСОБА_5 , про що свідчать копії свідоцтв про народження (том І а.с. 97, 99), а тому згідно із статтею 1261 ЦК України вони є спадкоємцями за законом першої черги.

08.04.2024 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 звернулись до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (том І а.с. 90, 91).

На підставі зазначених заяв державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області було заведено спадкову справу № 213/2024.

За життя ОСОБА_5 хворів, що підтверджується копіями наявної у матеріалах справи медичної документації.

Так, згідно з копією консультативного висновку спеціаліста КНП «ООКЛ» ООР від 13.03.2020 року ОСОБА_5 , 1959 р.н., було встановлено діагноз: ГЕРХ. Грижа. СОД – І ст. Рефлюксезофагіт. Хр. Гастродуфеніт, не асоційований з Нр, загострення. Доліхосігма. ЖКХ. Хр. калькульозний холецистит, ремісія (том І а.с. 40-41).

Відповідно до копій результатів досліджень у січні та березні 2020 року ОСОБА_5 , 1959 р.н., в КНП «ООКЛ» ООР були проведені наступні дослідження: дихальний уреазний тест на хелікобактеріоз, загальний аналіз крові, дослідження органів черевної порожнини, рентгендослідження органів грудної клітини, стравохода та шлунка, іррігоскопія (том І а.с. 60, 62-66).

Згідно з копією епікриза КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» БМР № 866 ОСОБА_5 , 1959 р.н., перебував на стаціонарному лікуванні в н.в. Біляївської БПЛ з 30.01.2024 року по 02.02.2024 року з клінічним діагнозом: поширений остеохондроз хребта. Вторинний непластичний процесс. Нижній в`ялий перепарез. Порушення функцій тазових резервуарів. НФД 3 ст. Пахова грижа. Стан важкий. Пересувається за допомогою милиць. Виписаний без покращення стану. Рекомендована консультація онколога ООД (том І а.с. 36).

У період з 29.01.2024 року по 12.02.2024 року ОСОБА_5 проходив чисельні обстеження у КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР, КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» БМР, амбулаторії ЗПСМ Одеської області Біляївського району та КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» ООР.

Зокрема, ОСОБА_5 було проведено наступні дослідження: СКТ поперекового відділу хребта, ультразвукове дослідження черевної порожнини, ренгенограмма органів грудної порожнини в прямій проекції, рентгенограма грудного відділу хребта в 2-х проекціях, рентгенограма попереково-крижового відділу хребта в 2-х проекціях, клінічні аналізи крові, біохімічний аналіз крові, аналіз сечі загальний, імунологічний аналіз крові, онкомаркери, імунохроматографічне дослідження, аналіз крові показники системи згортання, імунологічне дослідження, дослідження крові на резус-приналежність і резус-антитіла, УЗД сечового міхура та передміхурової залози, УЗД правої та лівої нирок, комп`ютерна томографія органів грудної клітини та органів черевної порожнини (том І а.с. 23-35, 63, 70, 76-77).

ОСОБА_5 був оглянутий чисельними лікарями, зокрема, терапевтом, урологом, хірургом-онкологом та ін.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста (лікаря хірурга-онколога) відділення абдомінальної онко-хірургії від 07.02.2024 року ОСОБА_5 було встановлено діагноз: мтс в печінку, хребет без первинного виявленого вогнища (том І а.с. 71).

13.02.2025 року між ТОВ «Медичний Центр «Медікап» та ОСОБА_5 було укладено договір медичного обслуговування АМВ № 0008276 за медичною програмою «Швидка медична допомога» за строк з 14.02.2024 року по 13.02.2025 року (том І а.с. 42-43).

Відповідно до довідки МЦ «Медікап» від 21.02.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні в МЦ «Медікап» з 13.02.2024 року по 21.02.2024 року у відділенні інтенсивної терапії з наступним діагнозом: генералізований злоякісний процес без первинного вогнища ст. ІV сТхN1М1 метастази в плевру, печінку, кісткові структури. Кл. гр. ІV. Ускладнення: Генералізація онкологічного процесу. Залізодефіцитна анемія важкого ступеня, коригована гемотрансфузією. Патологічний перелом клубової кістки праворуч. Больовий синдром. Кахексія. Супутній діагноз: ЖКХ. Конкременти жовчного міхура. Пахова грижа справа. Виразкова хвороба шлунку. Виразка антрального відділу шлунку. Грижа стравохідного отвору діафрагми. На поточний момент стан хворого стабільно важкий. Потребує постійної кисневої підтримки. Потребує сторонньої допомоги для годування, гігієнічних процедур, зміни положення тіла та інших життєвих потреб (а.с. 37). До вказаної довідки додано копії двох чеків від 16.02.2024 року на суму 35392 грн 80 к. та від 21.02.2024 року на суму 42794 грн 80 к. про оплату стаціонарного лікування в МЦ «Медікап» (том І а.с. 38, 39).

Із копії виписки з медичної карти № 453 та додатку до неї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні в МЦ «Інтосана» з 13.02.2024 року по 21.02.2024 року з діагнозом: генералізований злоякісний процес без первинного вогнища ст. ІV сТхN1М1 mts плевру, печінку, кісткові структури. Патологічний перелом клубової кістки праворуч. Кл. гр. ІV. Ускладнення: Залізодефіцитна анемія важкого ступеня, коригована одногрупною гемотрансфузією. Супутній діагноз: ЖКХ. Конкременти жовчного міхура. Пахова грижа справа. Виразкова хвороба шлунку. Грижа стравохідного отвору діафрагми. Атрофічний гастрит ОЗ Kimura-Takemoto. Виразка антрального відділу шлунку з перегулярним судинним та поверхневим малюнком. Геморой. Загальний стан пацієнта тяжкий. За час лікування пацієнту ОСОБА_8 було проведено чисельні обстеження, зокрема, клінічні аналізи крові, дослідження гемостазу, коагулограма, біохімічні дослідження крові, відеогастроскопія, аналіз сечі загальний, дослідження кислотно-основного стану крові, електрокардіограму, колоноскопію, відеогастроскопію, УДЗ вен нижніх кінцівок, УДЗ серця тощо. Окрім цього, пацієнта ОСОБА_5 було оглянуто лікарем-онкологом. Рекомендації: продовжити стаціонарне лікування в умовах спеціалізованого відділення. Пацієнт виписується за категоричним наполяганням родичів. Бесіду про необхідність продовження лікування проведено. Безуспішно. Відмову від лікування підписано (а.с. 44-47, 50-59). До вказаної виписки додано інформовану добровільну відмову пацієнта або його законного представника від запропонованого медичного втручання/лікування від 21.02.2024 року, яка підписана ОСОБА_1 (том І а.с. 48, 49).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України обставин, що є його процесуальним обов`язком, а тому відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу, як усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак у задоволенні позовних вимогі ОСОБА_1 слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У частині п`ятій статті 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20-ц.

Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20-ц.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

При розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права на спадкування – це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 355/1213/22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з копією епікриза КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» БМР № 866 ОСОБА_5 , 1959 р.н., перебував на стаціонарному лікуванні в н.в. Біляївської БПЛ з 30.01.2024 року по 02.02.2024 року з клінічним діагнозом: поширений остеохондроз хребта. Вторинний непластичний процесс. Нижній в`ялий перепарез. Порушення функцій тазових резервуарів. НФД 3 ст. Пахова грижа. Стан важкий. Пересувається за допомогою милиць. Виписаний без покращення стану. Рекомендована консультація онколога ООД.

Також з даного документа вбачається, що ОСОБА_5 хворіє на протязі 10 років, періодично лікувався амбулаторно, проте суд першої інстанції не було досліджено стан здоров`я спадкодавця до моменту погіршення здоров`я (том І а.с. 36).

Також колегія суддів звертає увагу, що згідно з копією консультативного висновку спеціаліста КНП «ООКЛ» ООР від 13.03.2020 року ОСОБА_5 , 1959 р.н., було встановлено діагноз: ГЕРХ. Грижа. СОД – І ст. Рефлюксезофагіт. Хр. Гастродуфеніт, не асоційований з Нр, загострення. Доліхосігма. ЖКХ. Хр. калькульозний холецистит, ремісія (том І а.с. 40-41).

Відповідно погіршення стану здоров`я у ОСОБА_5 почалось значно раніше, ніж в 2024 році, даний факт також було підтверджено у судовому засідання від 30.09.2025 року показами свідка ОСОБА_7 , яка зазначила, що ОСОБА_5 почав хворіти з ще 2020 року та відповідно потребував допомоги у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я.

Колегія суддів вважає, що суд помилково зробив висновок лише щодо тяжкості хвороби в певний період, для визначення обставини чи перебував спадкодавець у безпорадному стані чи ні.

ВС неодноразово наголошував на тому, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Тобто це може бути стан зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. В даному випадку спадкодавець був особою похилого віку та тяжко хворів, як наслідок потребував сторонньої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов?язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Обов?язок відповідача утримувати непрацездатного батька визначений статтею 202 СК України. Такий обов?язок виникає на підставі сукупності наступних умов: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв?язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Щодо першої умови - обставина кровного споріднення, походження відповідача від спадкодавця не заперечується та підтверджується наявним в матеріалах спадкової справи свідоцтвом про народження відповідача.

Щодо другої умови - непрацездатність спадкодавця ОСОБА_5 підтверджується його віком. У судовій практиці при визначенні осіб, що є непрацездатними, найчастіше використовують за аналогією ч. 3 ст. 75 СК України, яка регулює право одного з подружжя на утримання й передбачає, що такими є особи, які досягли пенсійного віку, встановленого законом. При визначенні осіб, які є непрацездатними, використовують й абз. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», де вказано, що непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв?язку з втратою годувальника відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 26 указаного Закону за загальним правилом пенсійний вік складає 60 років. Спадкодавцеві ОСОБА_5 на час смерті було 65 років.

Щодо третьої умови - потреби та необхідність матеріальної допомоги вона визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків.

Зокрема у постанові від 05 вересня 2019 року Верховний Суд у справі № 212/1055/18-ц зробив висновок про застосування норм права та зазначив, що отримання матір?ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до наведених норм права у ОСОБА_3 був обов?язок, як у сина, утримувати непрацездатного батька, проте ніяких обґрунтованих доказів на спростування позиції позивача та на підтвердження факту надання допомоги, відповідачем подано не було.

Колегія суддів також приймається до уваги посилання скаржника на те, що за життя ОСОБА_5 звертався до суду із позовом про визнання свого сина ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловими приміщеннями, про що 24.05.2017 року судом було ухвалено відповідне рішення (том І а.с. 8-9).

У ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного убачається, що суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, зокрема, судові рішення у справі № 496/3886/16-ц, 496/1410/21.

Як вбачається з Реєстру та матеріалів справи, заочним рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24.05.2017 року ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

З аналізу зазначено рішення, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ОСОБА_3 перешкоджав батькові у користування зазначеним приміщенням, даний факт також було підтверджено показами свідків в суді першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частини четвертої статті 69 ЦПК України свідок (який відповідно до положень § 3 глави 4 цього Кодексу відноситься до інших учасників судового процесу) має право, зокрема, давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов`язаних з викликом до суду.

У статті 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша і п`ята статті 81 ЦПК України).

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу (стаття 90 ЦПК України).

Показання свідків є належним і допустимим доказом для підтвердження факту ухилення від надання допомоги, оскільки такі обставини мають поведінковий і фактичний характер та вони не завжди можуть бути підтверджені тільки письмовими доказами.

Обставини ухилення від надання допомоги спадкодавцеві мають фактичний, поведінковий характер і пов`язані з повсякденним життям особи, її взаємовідносинами з родичами, що об`єктивно можуть бути відомі третім особам — свідкам.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази в їх сукупності, а тому показання свідків підлягають оцінці разом з іншими доказами наявних в матеріалах справи. Попередження свідків про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень презюмує правдивість показань.

Допитаний в суді як свідок ОСОБА_9 на запитання представника позивача повідомив, що приблизно два роки ОСОБА_10 разом з дружиною проживали по сусідству, у будинку бабусі. Приблизно 5-6 років тому вони переїхали в інший квартал. ОСОБА_11 дуже рідко приходив до батька. Йому відомо, що за життя ОСОБА_12 хотів виписати ОСОБА_11 зі свого будинку, тому що він там практично не проживав. Проте ОСОБА_11 добровільно не хотів виписуватись з будинку, тому ОСОБА_13 звертався до суду. Він (свідок) також виступав у якості свідка у суді у тій справі.

Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_7 також підтвердила факт того, що за життя ОСОБА_5 звертався до суду із позовною заявою, щоб виписати та виселити ОСОБА_11 .

Крім того ОСОБА_7 пояснила, що була співмешканкою ОСОБА_14 . Має гарні стосунки з ОСОБА_15 та неприязні стосунки з ОСОБА_16 . З самого початку, приблизно у 2005 році, коли вона прийшла в сім`ю ОСОБА_14 , ОСОБА_10 був проти цього, він їй погрожував. ОСОБА_11 та ОСОБА_17 одружилися у 2004 році з інтервалом в один місяць. Після одруження ОСОБА_11 і ОСОБА_18 не допомагали батькові, а тому він їх вигнав і вони пішли на квартиру. У них невистачило коштів і вони приїхали до батька та попросились поселитись в будинку бабусі, який розташований недалеко від будинку батька. Після того, як вони почали проживали у будинку бабусі, до батька вони не приходили, не допомагали, незважаючи на те, що матір ОСОБА_11 , дружина ОСОБА_13 , дуже хворіла, була лежача. З цієї підстави ОСОБА_13 і запропонував їй, свідку, зійтись, щоб вона доглядала його хвору дружину. До будинку, в якому мешкав ОСОБА_11 з дружиною, вони нікого не пускали, в т.ч. і батька. Вони кидались до батька в бійку, у зв`язку з чим він викликав поліцію. Вони забрали матір до себе на місяць, після чого привезли назад. Вони не хотіли ні допомагати, ні дивитись за нею. Батько не витримав і вигнав їх з цієї хати. Вони там прожили приблизно дванадцять років. Вони купили собі хатину і з`їхали. Коли померла мати, батько навіть не пускав їх до двору, не хотів їх бачити на похоронах. За життя ОСОБА_12 неодноразово звертався до своїх синів, ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , за допомогою, в основному по господарству. ОСОБА_11 зі своєю дружиною займаються теплицями, базарами. ОСОБА_19 з базару розповідали ОСОБА_13 , що ОСОБА_11 на базарі кричав, що коли ОСОБА_13 помре, то він на похорон не прийде. ОСОБА_13 сказав, що коли буде помирати, то ОСОБА_11 нічого не дасть. Вона особисто бачила, як ОСОБА_11 з ОСОБА_20 не пускали батька до будинку, в якому мешкали, спускали собак. ОСОБА_17 не обіцяв їй будь-яку спадщину після смерті ОСОБА_13 . На запитання суду свідок пояснила, що у ОСОБА_21 метастази «пішли» по всіх органах, у нього був вражений опорно-руховий апарат, порушено дихання, травлення та ін. Він не міг самостійно себе обслуговувати. Він знаходився в такому стані півтора місяці. В лікарні в м. Біляївка та вдома ОСОБА_22 ОСОБА_13 пересувався за допомогою милиць, а в «Інтосані» самостійно. Останнім часом ОСОБА_23 не міг їздити за кермом. По всім лікарням батька возив ОСОБА_17 , ОСОБА_11 один раз відвіз батька до місцевої лікарні, а до Міської клінічної лікарні № 11 везти відмовився.

Відповідно, на підставі вищенаведеного, колегія суддів підсумовує про аморальну поведінку відповідача по відношенню до батька та підтверджує факт умисного ухилення відповідача від надання допомоги батьку, адже розуміючи підстави звернення ОСОБА_5 до суду (для отримання соціальної допомоги) він не намагався допомогти батькові у швидшому вирішенню справи.

Аналізуючи рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03.02.2022 у справі № 496/1410/21, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у даній справі – ОСОБА_1 було надано до суду заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність, в якій також зазначив, що позов визнає та просив його задовольнити, що підтверджує добросовісну поведінку позивача до батька.

Для вирішення питання щодо усунення від спадкування обов`язково слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

В даному випадку, як встановлено в судовому засіданні відповідачу було відомо про існування хвороби у батька, про його стан здоров`я та те, що батько потребує його допомоги як матеріальної так і фізичної.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом були допитані, заявлені сторонами у відповідних клопотаннях, свідки, які вказували суду на те, що у спадкодавця з відповідачем були напруженні відносини, зі сторони відповідача допомоги батькові не надавалось, що свідчить про ухилення особи - відповідача від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, та в бездіяльності особи відповідача, яка спрямована на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України)

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката Чубарова С.В. та скасування оскаржуваного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року, і ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією № 8167-4982-0267-6789 від 22.07.2024 року (а.с.7).

За подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0902-2360-8599-5205 від 09.01.2026 року.

Оскільки, позовні вимоги підлягають повному задоволенню, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн..

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Чубарова Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 грудня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування - задовольнити.

Усунути ОСОБА_3 , 1984 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 1984 року народження, (РНОКПП НОМЕР_2 ) проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко