Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №335/7364/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 21.04.2026 Справа № 335/7364/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/7364/25 Головуючий у 1 інстанції Варнавська Л.О.

Пр. № 22-ц/807/927/26 Суддя-доповідач Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої Кочеткової І.В.

суддів Кухаря С.В.,

Полякова О.З.,

секретар Смокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року АТ «Укртелеком» (далі – товариство) в особі Запорізької філії Акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в сумі 505 000 грн.

Зазначав, що 06.06.2017 з вини водія ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з ПАТ «Укртелеком», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої працівник товариства ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких того ж дня помер у лікарні. Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2023 у справі № 333/4247/18, який набрав законної сили 21.08.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України (порушення ПДР або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило смерть потерпілого), та призначено покарання.

Рішенням цього ж суду від 07 квітня 2025 року у справі № 333/4038/23 з АТ «Укртелеком» стягнуто на користь ОСОБА_3 500 000 грн. моральної шкоди, завданої смертю сина ОСОБА_2 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та судовий збір на користь держави у сумі 5 000 грн.

На виконання судового рішення АТ «Укртелеком» 18 липня 2025 року сплатило судові витрати до бюджету України в сумі 5 000 грн та здійснило виплату моральної шкоди ОСОБА_3 у сумі 500 000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, товариство просило стягнути з ОСОБА_1 505 000 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укртелеком» матеріальну шкоду в сумі 150 000 грн., в решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укртелеком» судовий збір у розмірі 1818 грн.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі АТ «Укртелеком» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про можливість зменшення розміру відшкодування, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, адже зменшення шкоди за тяжкий злочин з посиланням на фінансовий статус відповідача створює ситуацію «деліктного імунітету». Апелянт вважає, що ОСОБА_1 має понести повну матеріальну відповідальність на підставі п.3 ч.1ст.134 КЗпП України, оскільки його неправомірними діями завдана моральна шкода потерпілим, яка відшкодована позивачем як володільцем джерела підвищеної небезпеки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване. Вказує, що в провадженні суду першої інстанції перебуває іще одна справа про стягнення з нього такої ж суми коштів, сплачених позивачем на користь матері загиблого. Вважає, що суд обґрунтовано врахував його майновий стан.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи представник позивача не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності. Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 , який просив залишити оскаржуване рішення без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги та зменшуючи розмір відшкодування, суд першої інстанції виходив із того, що з вини відповідача, який перебував у трудових відносинах з АТ «Укртелеком», загинув працівник товариства ОСОБА_2 . Батькові загиблого товариство відшкодувало моральну шкоду, а отже на підставі ст.1191 ЦК понесені товариством витрати на відшкодування моральної шкоди мають бути компенсовані за рахунок винуватця ДТП. При визначені розміру компенсації суд врахував майновий стан відповідача та зменшив суму стягнення більш ніж втричі.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального права, а тому з ними не можна поголитись.

Встановлено, що ОСОБА_1 працював в АТ «Укртелеком» водієм автотранспортних засобів з 27.08.2004 по 22.05.2018 (а.с.36 зворот).

06 червня 2017 року з вини водія ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Opel Astra», сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажир автомобіля ОСОБА_2 , який також був працівником товариства та пересувався за службовою необхідністю, отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2023 року у справі № 333/4247/18, який набрав законної сили 21 серпня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 частиною 2 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило смерть потерпілого), та призначено покарання.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 у справі №333/4038/23 з АТ «Укртелеком» стягнуто на користь ОСОБА_3 500 000 грн. моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та судовий збір на користь держави у сумі 5000 грн.

18 липня 2025 року АТ «Укртелеком» добровільно виконало рішення суду, сплатило судовий збір на користь держави у розмірі 5 000 грн. та 500 000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_3 . Отже, рішення суду в частині стягнення з АТ «Укртелеком» грошових коштів на відшкодування моральної шкоди потерпілому та сплати судового збору виконано за рахунок коштів АТ «Укртелеком».

Вказані обставини підтверджуються встановленими обставинами та не оспорюються сторонами.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою-роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 25 листопада 2024 року у справі № 357/11901/22 (провадження № 61-10318св24).

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Право на зменшення розміру шкоди з урахуванням вини потерпілого та матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, передбачено ст. 1193 ЦК України.

Разом з тим за ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції наведених норм закону не врахували, не звернули уваги на те, що АТ «Укртелеком» просило стягнути ОСОБА_1 в порядку регресу 505 000 грн, сплачених ним за шкоду, завдану кримінальним діянням (злочином), і це виключає застосування положень ст. 1193 ЦК України.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про можливість зменшення розміру відшкодування є такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки шкоду товариству завдано вчиненням злочину, що унеможливлює урахування матеріального становища фізичної особи.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та з огляду на правила, встановлені КЗпП України, оскільки на час вчинення ДТП, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Укретелеком», а тому на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачу за вчинення кримінального правопорушення, вина у вчинені якого встановлена вироком суду.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 463/4040/15, від 20 січня 2021 року в справі № 583/1942/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, але неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, задовольнивши позовні вимоги лише частково, а тому рішення суду з цих підстав підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову повністю.

З врахуванням викладеного на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦК України підлягають стягненню судові витрати в сумі - 6060 судовий збір за подання позовної заяви, 6390 судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374,376,382,384,389 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2026 року у цій справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (ЄДРПОУ 21560766, адреса: 01133, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18) майнову шкоду в сумі 505 000 (п`ятсот п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (ЄДРПОУ 21560766, адреса: 01133, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18) судовий збір у розмірі 12 450 гривень (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2026 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді С.В. Кухар

О.З. Поляков