Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №599/176/26 — Зборівський районний суд Тернопільської області

Єдиний унікальний номер 599/176/26

Номер провадження 2/599/204/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В.Г., за участю секретаря судового засідання Грицай О.П., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши в м. Зборові в приміщенні Зборівського районного суду в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_2 , через представника адвоката Карапетян Е.Т. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, посилаючись на те, що спільне життя сторін не склалося. Сторони втратили почуття взаємної любові та поваги, які служать основою для побудови сім`ї та притаманні подружжю, через напружені стосунки сторін, подружжя тривалий час не проживають разом, не спілкуються, у них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння та спільне бачення розбудови сім`ї. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Шлюб носить лише формальний характер. За час перебування в шлюбі в сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що засвідчується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2025 року, який на момент подачі позовної заяви є малолітнім. Спільний син перебуває на утриманні позивача. Позивач здійснює догляд за сином ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та потребує постійного нагляду, турботи та догляду матері, що фізично виключає можливість працювати чи отримувати стабільний дохід. Вся матеріальна відповідальність за життя, догляд і розвиток сина лежить лише на позивачу, тоді як відповідач, маючи реальну можливість забезпечувати утримання дитини, адже працездатного віку, ухиляється від виконання свого обов`язку по утриманню сина. Відповідач проживає окремо від сім`ї, участі в утриманні сина не бере, матеріальної допомоги не надає, не забезпечує його речами першої необхідності, а також не бере активної участі в його вихованні. Враховуючи те, що розірвання шлюбу та проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, вважає справедливим стягувати з відповідача щомісячно аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дати пред`явлення даного позову і до повноліття дитини.

Позивач зазначає, що оскільки дитина ще не досягла трирічного віку, вона немає змоги працевлаштуватися та не має постійного стабільного доходу, за рахунок якого вона б могла себе утримувати. Натомість, відповідач є здоровим та працездатним, тому може надавати матеріальну допомогу, тому просить стягнути аліменти з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_2 - дружини (мати), з якою проживає син ОСОБА_4 , до досягнення ним трьох років, у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову.

Ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно, до суду не з`явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про відкладення судового розгляду чи про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позовну заяву до суду не подав.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи в порядку статті 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази у справі, суд встановив наступні обставини справи.

14 листопада 2024 року сторони зареєстрували шлюб у Тернопільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис №1555, що засвідчується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 14 листопада 2024 року. Після реєстрації шлюбу дружина змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище – « ОСОБА_6 ».

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що засвідчується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2025 року.

Між подружжям склалися неприязні відносини, сторони втратили почуття поваги та любові один до одного. Сумісне життя подружжя є неможливим, шлюб існує лише формально, і тому його доцільно розірвати, оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми сплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 27 березня 2026 року, позивач ОСОБА_2 за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року отримувала щомісячно соціальні виплати з відповідних бюджетів в сумі 860 грн.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Вимогами ст.112 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

З врахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу неможливе та недоцільне, оскільки суперечить інтересам сторін, дана сім`я фактично розпалася, шлюб носить формальний характер, а тому вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення аліментів.

Згідно ч.1 ст.75 Сімейного Кодексу дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Згідно ч. 3 ст.75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, ІІ чи III групи. Відповідно до ч. 4 ст.75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини.

Отже, за умови відсутності зловживань, визначених у ч.1 ст.83 Сімейного Кодексу України або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу відповідно до ст. 75 Сімейного Кодексу України.

При визначенні розміру аліментів на утримання непрацездатної дружини суд враховує потребу позивача у матеріальній допомозі.

Згідно зі ст. 77 Сімейного Кодексу України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Частиною 1 ст. 79 Сімейного Кодексу України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 82 Сімейного Кодексу України визначено: право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

У добровільному порядку питання щодо утримання дружини позивач та відповідач не вирішили.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач здоровий та працездатний.

Враховуючи викладене, потреби життя, обмеження позивачки у можливості самостійно працювати, у зв`язку з тим, що утримує малолітню дитину до 3 років та те, що відповідач працездатного віку та може надавати допомогу, тому суд вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, відповідно до ст.191 Сімейного кодексу України.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище позивача, платника аліментів, матеріальне становище дитини, на яку призначаються аліменти стан здоров`я дитини та платника аліментів наявність на праві власності, володіння та користування у платника аліментів майна.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення, шляхом стягнення із відповідача в користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, з індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення. Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1331.20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Керуючись статтями 4 - 13, 76, 81, 141, 263-265, 279, 280-283,Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 14 листопада 2024 року у Тернопільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис №1555.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса згідно інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери: АДРЕСА_2 , в користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 09 лютого 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса згідно інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери: АДРЕСА_2 , в користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_3 , з якою проживає син ОСОБА_4 , аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, щомісячно, починаючи з 09 вересня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса згідно інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери: АДРЕСА_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1331.20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 22 квітня 2026 року.

Суддя Зборівського

районного суду В.Г. Чорна