Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №591/1562/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/1562/26 Провадження № 3/591/518/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду міста Суми Косар А. І. розглянула матеріали, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2

за частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення

і установила:

У лютому 2026 року до Зарічного районного суду міста Суми надійшов протокол серії А5067 №16 від 11 лютого 2026 р. про військове адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі КУпАП/ стосовно ОСОБА_1 .

Згідно відомостей протоколу такого, 30.01.2026 старший сержант ОСОБА_2 завершив лікування в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8» у м. Києві та був виписаний з вищезазначеного лікувального закладу. 02.02.2026 самостійно прибув до тимчасового пункту дислокації роти наземних роботизованих комплексів військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Дане правопорушення, а саме незявлення вчасно без поважних причин на службу тривалістю до трьох діб, війсмьковослужбовець вчинив внаслідок своєї недисциплінованості та безвідповідального ставлення до своїх службових обовязків, чим грубо порушив вимоги статей 11,12,14,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та частину 3 статті 172-11 КУпАП.

Рух справи у суді першої інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями судову справу передано для розгляду головуючому судді Янголь Є. В.

У зв`язку з призначенням судді Янголя Є. В. суддею Сумського апеляційного суду призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи і протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 судову справу передано для розгляду головуючому судді Косар А. І.

Судове засідання призначено на 20.04.2025.

ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Адвокат Килиба Олександр Віталійович в інтересах ОСОБА_2 в системі Електронний суд сформував додаткові пояснення у справі, відповідно до яких уважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до виписки КНП Київської міської клінічної лікарні № 8 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №30041 ОСОБА_2 проходив лікування з 22 по 30 січня 2026 р. Виписка була видана на руки 31.01.2026 та додатково розяснено лікуючим лікарем про необхідність надати таку виписку військово-лікарській комісії (ВЛК) військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 . Про те, що ОСОБА_2 виписався із лікарні та слідує до ВЛК військової частини НОМЕР_3 для закінчення проходження обстеження він повідомив та надав усі наявні медичні документи начальнику медичної служби в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 01.02.2026.

Щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення: ОСОБА_2 не було вручено другий примірник протоколу та не забезпечено ознайомлення з його змістом, про що свідчить відсутність його підпису в протоколі. Також не було надано можливість надати письмові пояснення по даному факту. Фактично зі змістом протоколу ОСОБА_2 зміг ознайомитися лише після того як суд 11.03.2026 забезпечив представнику адвокату Килибі О. В. можливість ознайомитися із матеріалами справи. Пояснення у справі ОСОБА_2 надавав під час службового розслідування 08.02.2026, але не такого змісту як відображео у протоколі. Вину свою не визнавав, та зазначав, що про час виписки та подальші його дії було повідомлено начальника медичної служби в/ НОМЕР_4 ОСОБА_3 . Уважає, що у його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення. У випадку коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення. Усі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Просив справу щодо ОСОБА_2 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Розгляд справи здійснити без участі ОСОБА_2 та його захисника.

За таких обставин, враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді даної справи відповідно до вимог статті 268КУпАП не є обов`язковою, суд уважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, Суд доходить наступних висновків.

Згідно з положенням ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до вимог стст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Положеннями частини першої ст.172-11 КУпАП адміністративна відповідальність настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.

Відповідно до ч.2 ст.172-11 КУпАП адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення.

Положеннями частини 3 ст.172-11 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідно до ч.4 ст.172-11 КУпАП адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз`яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 343-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, та триває до тепер.

Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За загальним правилом суб`єктом військового адміністративного та військового дисциплінарного деліктів, до яких відносяться й адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-11 КУпАП, є особа, яка перебуває на військовій службі.

У частині 9 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (частина 4 статті 24 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу»).

З набранням чинності Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в України настав особливий період. Станом на час розгляду справи особливий період не завершений.

Крім того, відповідно до Указу президента України №64/2022 від 24.02.2022 з подальшими змінами, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який станом на час розгляду справи у суді не завершився.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Повертаючись до обставин цієї справи, варто зауважити наступне.

Відповідно до військового квитка ОСОБА_2 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за мобілізацією.

Отже фактично військовослужбовець не може притягуватися до відповідальності за частиною першою чи третьою, а відразу притягується до відповідальності за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.

Це правило буде застосовуватися до закінчення особливого періоду.

Разом з цим, дії ОСОБА_2 уповноваженою особою в/ч НОМЕР_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Суд зазначає, згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

З урахуванням викладених обставин, суддя приходить до висновку, що відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Процесуальні витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд міста Суми протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А. І. Косар