Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №483/322/26 — Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/322/26

Провадження № 3/483/71/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Очаків

Суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Шевиріна Т.Д.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, що передбачені ч. 1 ст. 173-4, ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А :

19 березня 2026 року до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшли протоколи серії ВАД № 724675 від 05 березня 2026 року (справа №483/322/26, провадження №3/483/71/2026) та серії ВАД № 873780 від 05 березня 2026 року (справа №483/3, провадження №3/483/72/2026) про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-4 та ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 , що складені інспектором СЮП ВП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.

Відповідно до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З урахуванням того, що судом одночасно відносно ОСОБА_1 розглядаються 2 справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-4 та ч. 1 ст. 184 КУпАП, вважаю за необхідне об`єднати їх в єдине провадження та присвоїти їм єдиний номер №483/322/26 (провадження №3/483/71/2026).

За змістом протоколу серії ВАД № 873780, ОСОБА_1 26 лютого 2026 року та протягом тривалого часу за місцем свого проживання байдуже відносилась до виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та навчання своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не приділяла значної уваги навчанню дитини, не проводила виховні та роз`яснювальні бесіди щодо необхідності здобуття середньої освіти, внаслідок чого дитина втратила цікавість до навчального процесу; не забезпечила сина необхідними технічними засобами для вільного доступу до відвідування онлайн занять в навчальному закладі, у зв`язку із чим дитина залишилась покинутою без навчання та не відвідувала онлайн-заняття без поважних причин протягом тривалого часу, з початку 2025/2026 навчального року, чим порушила ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про загальну середню освіту» та ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України та ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

За змістом протоколу ВАД № 724675, ОСОБА_1 у період з вересня 2025 по 25 лютого 2026 року, будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , який є учнем 3-го класу Рівненського закладу ЗЗСО I-III ступенів Миколаївського району Миколаївської області, систематично вчиняла булінг стосовно вчителя початкових класів ОСОБА_2 , а саме: цькувала, принижувала, використовуючи соціальну мережу, умисно поширювала неправдиву та образливу інформацію, яка принижувала честь та гідність педагогічного працівника, тим самим вчинила дії психологічного насильства та могла завдати шкоду її психічному здоров`ю.

Дії ОСОБА_1 за вказаними протоколами кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 та ч. 1 ст. 173-4 КУпАП відповідно.

ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала, що її середній син дійсно пропускав заняття, однак для цього були поважні причини. Так, у листопаді-грудні 2025 року син хворів. В січні 2026 року він впав на порозі школи та тиждень був на лікарняному у зв`язку із забоєм руки. Крім того, її молодша дитина має хронічне захворювання, а тому вона дійсно багато часу у 2025 році приділяла обстеженням та перебувала разом із молодшою дитиною на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними медичними документами, які надані для огляду у судовому засіданні. Також, значна частина завдань була виконана та надіслана класному керівнику і вона, як мати учня, весь час була з вчителем на зв`язку. Нею також повідомлялось про причини пропуску занять, що підтверджується скрін-шотам з месенджера «Viber», які долучені до матеріалів справи.

Класний керівник пояснила, що з початку навчального року дитина пропустила усього 65 днів, з яких 24 дні без поважних причин.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона є вчителькою англійської мови і ОСОБА_5 дійсно мав пропуски занять, однак такі попуски мали й інші діти.

Свідок ОСОБА_6 , яка є асистентом вчительки ОСОБА_2 , показала, що дитина – ОСОБА_5 , часто відмовляється відповідати на уроках, не завжди виконує завдання. На перервах дитина доволі активна, спілкується з іншими дітьми.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , показала, що приблизно у січні-лютому 2026 року вона за порадою вчительки знайшла для свого онука ОСОБА_8 репетитора з математики, щоб підтягнути дитину з цього предмету.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши долучені до матеріалів справи докази, допитавши свідків, суд дійшов такого.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частинами 1-3 статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).

Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, крім іншого, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, способом фіксації та доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, стаття 184 КУпАП визнає певні дії або бездіяльність в якості невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, що призводить до ухиляння від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

На підтвердження вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП органом, який склав протокол, надано докази, що за своїм змістом спрямовані переважно на доведення можливого вчинення нею психологічного впливу на педагогічних працівників закладу освіти, що не входить до об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Разом із тим, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, а саме незабезпечення необхідних умов для навчання та виховання дитини, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Твердження про те, що дитина була фактично позбавлена доступу до навчання та систематично пропускала онлайн-заняття без поважних причин протягом тривалого часу спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків.

Так, відповідно до витягу з електронного журналу учнів 3 класу за 2025–2026 навчальний рік, наданого вчителькою дитини у судовому засіданні, встановлено, що учнем ОСОБА_9 загалом пропущено 65 навчальних днів, з них без поважних причин лише 24.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 має на утриманні іншу малолітню дитину, яка страждає на хронічні захворювання та потребує періодичного стаціонарного лікування.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 , її син ОСОБА_8 не відвідував навчальні заняття у періоди, коли вона перебувала разом із молодшою дитиною на стаціонарному лікуванні, про що своєчасно повідомляла класного керівника. На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено відповідні виписки з медичних карток.

Зі змісту наданих медичних документів слідує, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у періоди з 23 жовтня 2025 року по 01 листопада 2025 року та з 28 грудня 2025 року по 01 січня 2026 року, що загалом становить 16 календарних днів.

Отже, частина пропусків навчальних занять дитиною відбулась з об`єктивних причин, а не через винну умисну бездіяльність матері, що підтверджується доказами, а відтак не може розцінюватися як наслідок неналежного виконання батьківських обов`язків.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх обов`язків систематично, умисно чи з проявом недбалості, а також не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між її поведінкою та можливими негативними наслідками для дитини.

Таким чином, викладене у протоколі формулювання обвинувачення є необґрунтованим та не підтверджується належними і допустимими доказами, що свідчили б про наявність у діях чи бездіяльності ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості та вимог щодо доведеності вини особи, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що провадження у справі за частиною 1 статті 184 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши докази у межах протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-4 КУпАП, суд дійшов такого.

Потерпіла ОСОБА_2 під час розгляду протоколу, складеного за її заявою, пояснила, що вона є класним керівником учня третього класу ОСОБА_10 , мати якого – ОСОБА_11 , виклала у соціальну мережу три відео, які за своєю суттю принижують її авторитет, як вчителя, а також завдають школи репутації навчального закладу. Відтак, вона звернулася до поліції із заявою про вчинення відносно неї булінгу матір`ю дитини.

Особа, стосовно якої складено протокол, - ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що її дитина дійсно навчається у третьому класі, класним керівником в якому є ОСОБА_2 . До 2025 року вони знаходили спільну мову, конфліктів не було. У 2025/2026 році, у зв`язку із хворобою її наймолодшої дитини, її середній син ОСОБА_8 дійсно пропускав деякі онлайн заняття. При цьому, вона була із вчителькою на зв`язку, як у телефонному режимі, так і у месенджері. Однак, вона почала помічати, що дитина категорично відмовляється йти до школи, скаржиться на грубе поводження та підвищення на неї голосу під час навчального процесу. У зв`язку із цим, вона зателефонувала вчительці, однак та почала спілкуватися на підвищених тонах, зверталася до неї у зневажливій манері на «ти», а у подальшому взагалі уникала будь-яких контактів. Тоді нею було прийнято рішення привернути увагу до своєї проблеми за допомогою відео, які вона дійсно записала і виклала в одній із соціальних мереж. При цьому, жодних прізвищ, так само як і назву навчального закладу вона не розголошувала, жодних принизливих чи лайливих слів не вживала.

Свідок ОСОБА_12 , яка є завучем школи, пояснила, що булінгом вона, як представник адміністрації школи, вважає поширення неправдивої, на її думку, інформації стосовно навчального закладу, у тому числі у соціальній мережі. Крім того, проявом булінгу вважає дзвінок ОСОБА_1 на гарячу лінію та повідомлення неправдивої інформації про вчителів ОСОБА_13 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 , яка є колегою ОСОБА_2 , їх кабінети знаходяться поряд і вони спілкуються, пояснила, що ОСОБА_2 неодноразово скаржилася на неможливість знайти спільну мову з матір`ю учня ОСОБА_1 , яка не завжди реагує на прохання вчителя приділяти більше уваги навчанню дитини. ОСОБА_2 вона характеризує як відповідальну людину, яка переживає за учнів та рівень їх знань, хвилюється та вболіває за всіх. Свідок вважає записані ОСОБА_1 відео актами булінгу та наклепом.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона є вчителькою англійської мови. Так, в лютому 2026 року вона була свідком телефонної розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під час якої остання звинувачувала вчительку у неналежній поведінці.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , показала, що приблизно у січні-лютому 2026 року між нею та ОСОБА_2 була розмова, під час якої остання запевнила, що не буде підвищувати голос на дітей. Тоді ж вона з порадою вчительки знайшла репетитора з математики, щоб підтягнути дитину з цього предмету.

Частина 1 статті 173-4 КУпАП передбачає відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що булінг (цькування) - психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

У пункті 4 розділу І Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом МОН України від 28.12.2019 №1646 "Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти" вказано, що ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме: умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток; будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; інші правопорушення насильницького характеру.

Отже, основними ознаками булінгу (цькування) є: наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), а також спостерігачі; повторюваність /систематичність діяння; наявність наслідків у вигляді психічної та/або фізичної шкоди.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто ознак, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту учасників освітнього процесу. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання шкоди, яка була заподіяна фізичному або психічному здоров`ю потерпілому.

Для встановлення події та складу правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила булінг (цькування).

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, органом, який склав протокол, надано такі докази:

-подання директора закладу освіти на ім`я начальника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про вчинення психологічного насильства стосовно педагогів закладу освіти, а саме: ОСОБА_1 розпочала цілеспрямовану медіа-атаку на вчительку та весь заклад освіти. У соціальній мережі «ТікТок» нею поширюються відеоматеріали, що містять завідомо неправдиву, викривлену та надуману інформацію. Своїми діями заявниця намагається штучно створити резонанс на всю країну, безпідставно звинувачуючи вчителів та адміністрацію. Весь педагогічний колектив опинився об`єктом публічного цькування та «облиття брудом», що є прямим втручанням у ділову репутацію закладу та порушенням професійної честі працівників освіти. Перенесення конфлікту в публічну площину (ТікТок) з використанням наклепів розцінюється як кібербулінг та втручання у ділову репутацію закладу. Адміністрація закладу вважає скарги ОСОБА_1 безпідставними та провокативними, мета яких виправдати власну бездіяльність у навчанні вихованні дитини (а.с. 4-6);

-пояснювальну записку вчителя ОСОБА_2 на ім`я директора закладу освіти, в якій повідомляється, що з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_15 чиниться постійний психологічний тиск на неї. Особливо наголошує на інциденті від 24.02.2026, коли ОСОБА_1 здійснила прихований запис їх приватної розмови без її згоди. Від очних зустрічей у школі для вирішення конфлікту мати категорично відмовляється. Попри виклик поліції (102) для врегулювання ситуації, ОСОБА_1 розпочала кампанію з публічної дискредитації. У соцмережі «ТікТок» вона поширює неправдиву та викривлену інформацію, обливаючи брудом вчительку та весь колектив закладу. Це завдає серйозної шкоди діловій репутації та честі всього закладу. Внаслідок тривалого цькування (булінгу), постійних провокацій та публічних наклепів її самопочуття різко погіршилося, Через критичний стан (серцевий біль, високий тиск, тривожність) вона була змушена звернутися до лікарів (а.с. 7);

- протокол №6 від 25 лютого 2026 року засідання педагогічної ради Рівненської ЗЗСО, якою визнано дії ОСОБА_1 та ОСОБА_7 щодо здійснення приховуваного запису розмови без згоди вчителя такими, що порушують право педагога на приватність та принижують професійну гідність. Адміністрації закладу рекомендовано повідомити про факти булінгу (цькування) правоохоронні органи (а.с. 8-9);

- протокол №5 від 18 лютого 2026 року засідання педагогічної ради Рівненської ЗЗСО, яким визнано дії матері ОСОБА_11 та бабусі ОСОБА_16 такими, що мають ознаки психологічного булінгу стосовно педагогічного колективу. Також вирішено запросити ОСОБА_11 та ОСОБА_16 до закладу освіти для конструктивної взаємодії та врегулювання даної ситуації (а.с. 10-11);

- заяву ОСОБА_2 на адресу директора закладу освіти від 24 лютого 2026 року про те, що внаслідок систематичної агресії та цькування з боку ОСОБА_1 вона відчуває значне погіршення самопочуття і тривогу за власну безпеку, що перешкоджає їй належним чином виконувати професійні обов`язки (а.с. 16);

- відповідь директора Рівненської ЗЗСО на звернення ОСОБА_1 стосовно випадку булінгу в закладі освіти, про штучне створення матір`ю дитини резонансу на всю країну, безпідставне звинувачення вчителів та адміністрації (а.с. 17-18).

Однак, під час розгляду справи судом не встановлено належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_1 своїми діями переслідувала мету вчинення булінгу відносно вчителя шляхом розміщення відеороликів у соціальній мережі «TikTok».

Суд також звертає увагу, що досліджені у судовому засіданні відеозаписи не є персоніфікованими, тобто не містять назви конкретного навчального закладу та жодних прізвищ. Крім того, з їх змісту не вбачається, що поведінка та/або висловлювання ОСОБА_1 носили образливий, принизливий або дискримінаційний характер.

Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Отже, в контексті справи, яка розглядається, важливим є розмежування права на свободу вираження поглядів щодо організації навчального процесу та булінгу відносно вчителів.

Водночас, досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності не підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, зокрема відсутні обов`язкові елементи.

Крім того, суд, оцінюючи докази, керується принципом презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень не є доведеною поза розумним сумнівом.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги правове значення протоколу про адміністративне правопорушення, який не тільки визначає суть адміністративного правопорушення, поставленого особі у провину, а також є доказом у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-4 та ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Об`єднати в одне провадження справу №483/322/26, провадження №3/483/71/2026, справу №483/323/26, провадження №3/483/72/2026 про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-4 та ч. 1 ст. 184 КУпАП, визначивши єдиний номер справа №483/322/26, провадження №3/483/71/2026.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-4 та ч. 1 ст. 184 КУпАП – закрити за відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.

Постанову протягом десяти днів з дня винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області особою, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, або її захисником, а також потерпілою.

Суддя: