Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №489/2579/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/2579/26

Провадження № 1-кп/489/646/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

22 квітня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №22024150000000215 від 17.09.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва, громадянки України, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, офіційно не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.3 ст.436-2 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , розділяючи та підтримуючи протиправні дії з боку держави-агресора, з використанням особистого мобільного телефону «SAMSUNG Galaxy M34 5G», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного зв`язку НОМЕР_3 , в якому остання використовувала власний обліковий запис (аккаунт) із нікнеймом « ОСОБА_6 » (ID - « НОМЕР_4 »), у відкритому інформаційному ресурсі мережі Інтернет - чату «Telegram», а саме « ОСОБА_7 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 який є засобом масової інформації, спрямований на просування кремлівських наративів, 07.10.2022 о 10:26 год розповсюдила матеріал наступного змісту: «МЫ НИКОЛАЕВЦЫ, ЗА ДОНБАСС, ЗА РУСЬ, МЫ С РОССИЕЙ! И МЫ ОДЕССИТЫ, И МЫ ХЕРСОНЦЫ, И ЮЖАНЕ И ИЛЬИЧЕВЦЫ ВСЮ ЖИЗНЬ МЫ БЫЛИ РУСЬЮ - РОССИЕЙ!! НАШУ СТРАНУ УКРАЛИ! МЫ ЕЁ ВЕРНЕМ СВОИМ РОДИТЕЛЯМ, НАМ, И НАШИМ ДЕТЯМ !!!! ????????».

Зазначений матеріал, розповсюджений ОСОБА_3 , містить висловлювання, виражені у формі закликів до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

В цій частині дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 110 КК України - розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Крім того, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , розділяючи та підтримуючи протиправні дії з боку держави-агресора, з використанням особистого мобільного телефону «SAMSUNG Galaxy M34 5G», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного зв`язку НОМЕР_3 , в якому остання використовувала власний обліковий запис (аккаунт) із нікнеймом « ОСОБА_6 » (ID - « НОМЕР_4 »), у відкритому інформаційному ресурсі мережі Інтернет - чату «Telegram», а саме « ОСОБА_7 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який є засобом масової інформації, спрямований на просуванням кремлівських наративів, поширила матеріали, об`єднані єдиним кримінально протиправним наміром, наступного змісту:

- 14.08.2022 о 16:42 год.: «Проукроамериканские МРАЗИ, САМИ Ж НЕ ХЕРА БЕЗ НАТО... И ПОСРАТЬ НЕ МОЖЕТЕ БЕЗ НИХ (,,,,КАСТРЮЛИ, ТАК С КЕМ РОССИЯ ВОЮЕТ С НАТО ВАШИМИ СЫНАМИ, ОТЦАМИ, И БРАТЬЯМИ,,, ЗЕМЛЯ,, ВАША,, ДАВНО ОТДАНА ЗАКАРДОНУ ТУПЫЕ УБЛЮДКИ!»;

- 17.08.2022 о 12:33 год.: «Честь и Слава ГЕРОЯМ (ИЗ НИКОЛАЕВА РУССКОГО ГОРОДА)»;

- 12.09.2022 о 20:39 год.: «ВСЕМ БРАТЬЯМ СОЮЗНИКАМ,,, УНИЧТОЖЬТЕ БАНДЕРОВСКУЮ, ФАШИСТКУЮ, НАТОВСКУЮ МРАЗЬ!»;

- 07.10.2022 о 10:26 год.: «МЫ НИКОЛАЕВЦЫ, ЗА ДОНБАСС, ЗА РУСЬ, МЫ С РОССИЕЙ! И МЫ ОДЕССИТЫ, И МЫ ХЕРСОНЦЫ, И ЮЖАНЕ И ИЛЬИЧЕВЦЫ ВСЮ ЖИЗНЬ МЫ БЫЛИ РУСЬЮ - РОССИЕЙ!! НАШУ СТРАНУ УКРАЛИ! МЫ ЕЁ ВЕРНЕМ СВОИМ РОДИТЕЛЯМ, НАМ, И НАШИМ ДЕТЯМ !!!!????????»;

- 24.02.2023 о 10:37 год.: «Неделю назад смотрели всей семьёй фильм ,,Крым,, до слез до боли в душе, НО ОЧЕНЬ РАДЫ ЧТО КРЫМ ВЕРНУЛСЯ В РОССИЙСКУЮ СЕМЬЮ ????».

Зазначені матеріали, поширені ОСОБА_3 , містять висловлювання, виражені у формі виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році.

В цій частині дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 436-2 КК України - поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, з використанням засобів масової інформації.

24.03.2026 між прокурором та обвинуваченою за участю її захисника укладено угоду про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.

Згідно з даною угодою, враховано повне визнання обвинуваченою винуватості у вчиненні зазначених діянь, щире каяття у вчиненому, сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в забезпечені швидкого розслідування та судового провадження. ОСОБА_3 раніше не судима, злочини вчинила вперше, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружена, тимчасово не працює, протиправними діями ОСОБА_3 матеріальної шкоди чи інших тяжких наслідків не спричинено. Крім того, ОСОБА_3 добровільно перерахувала 30 000 грн на потреби Збройних Сил України, а саме: 19.03.2026 на рахунок військової частини НОМЕР_5 .

На підставі викладеного, сторони угоди дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, без конфіскації майна, із застосуванням ст. 75 КК України, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Прокурор, обвинувачена та її захисник у судовому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання. При цьому, обвинувачена повністю та беззастережно визнала свою винуватість в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, зазначила про своє щире каяття.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110 та ч.3 ст.436-2 КК України за фактом розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, та за фактом поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, з використанням засобів масової інформації, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 24.03.2026 між прокурором та обвинуваченою за участю її захисника про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами виду та міри покарання.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченій, враховує ступінь тяжкості скоєних нею кримінальних правопорушень, які є нетяжким і тяжким злочинами, повне визнання обвинуваченою своєї вини. Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні. Обвинувачена характеризується позитивно, злочини вчинила вперше, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, добровільно перерахувала на потреби ЗСУ 30 000 грн благодійної допомоги, усвідомила протиправність своєї поведінки та зробила висновки на майбутнє.

Враховуючи зазначене, а також ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає можливим призначити обвинуваченій покарання за ч.1 ст.110 та ч.3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі, узгоджене сторонами угоди, та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся. Питання про речові докази підлягають вирішенню на підставі ст. 100 КПК України. Сторони погодили застосування спеціальної конфіскації до мобільного телефону марки «Samsung», що відповідає приписам 1 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати на проведення експертиз.

Отже, з ОСОБА_3 необхідно стягнути в дохід держави витрати за проведення експертиз на загальну суму 27 633,40 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 03.06.2024 у справі 490/3794/24, підлягають скасуванню після набрання вироком законної сили.

Оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, тому відсутні підстави для застосування відносно неї запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.03.2026, укладену між прокурором ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_3 у присутності її захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110 та ч.3 ст. 436-2 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:

- за ч.1 ст.110 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна;

- за ч.3 ст.436-2 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки.

В порядку ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 22.04.2026.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Samsung», моделі «GalaxyM34 5G» (серійний номер RFCX10F3T0D, Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 ) – конфіскувати в дохід держави;

- мобільний телефон блакитного кольору марки «Xiomi» моделі «Redmi» – повернути ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 27633,40 грн (двадцять сім тисяч шістсот тридцять три гривні сорок копійок).

Після набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 03.06.2024 у справі 490/3794/24, – скасувати, а саме:

- на мобільний телефон марки «Samsung» моделі «GalaxyM34 5G», серійний номер НОМЕР_6 , ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ;

- на мобільний телефон блакитного кольору марки «Xiomi» моделі «Redmi».

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1