Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №490/10930/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №490/10930/25

Провадження №2/487/1436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Кузьменко В.В. за участю секретаря судового засідання Довбні І.А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що у позивача істотно змінились сімейний, матеріальний та фізичний стан, тому виникла необхідність перегляду умов виконання судового рішення щодо стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі.

13.04.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що перебування на утриманні непрацездатної матері ОСОБА_5 не доведено жодними доказами. Також не доведено, що позивач проживає разом зі своєю новою сім`єю, що дружина не працює, діти дружини позивачем не всиновлені. Зазначає, що у позивача відсутні будь які обставини для зменшення розміру аліментів В задоволені позову просить відмовити.

17.04.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що на час звернення до суду з позовом у позивача відсутнє власне житло, стабільний дохід. Позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з`явилась, до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності, в задоволені позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали даної справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рiшенням Заводсъкого районного суду м. Миколаева вiд 1З серпня 2021- року, шлюб, зареєстроваrrий мiж ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , було розiрвано.

Вiд цього шлюбу сторони мають неповнолiтню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 . алiменти на утримання дитини у розмiрi 1/4 частини вiд ycix видів його заробiтку (доходу) щомiсяця, але не менше нiж 50% прожиткового мінімуму для дитини вiдповiдного віку, починаючи з дня подання позову, тобто з 28.05.2019 року, i до досягнення дитиною повнолiття. Крім того, стягнуто аліменти на користь відповідачки на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу позивача до досягнення дитиною трирічного віку.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04.08.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2021 року залишено без змін.

23.09.2021 року відкрито виконавче провадження №66914842.

ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 24.08.2024 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.08.2024 року.

28.06.2022 року ОСОБА_2 був виключений з військового обліку.

Стан здоров`я позивача підтверджується довідкою ВЛК №49/27 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якого встановлено хронічну злукову хворобу кишківника внаслідок оперативного лікування з порушення харчування, дегенеративно-дистрофічні ураження шийно-грудного відділу хребта змішаного генезу з м`язово-тонічним синдромом та правобічну нейросенсорну втрату слуху.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 11.01.2024 року, матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_8 , батько ОСОБА_10 . Відомості про батька записані відповідно до частини першої 135 Сімейного кодексу України.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, матір`ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_8 , батько ОСОБА_12 . Відомості про батька записані відповідно до частини першої 135 Сімейного кодексу України.

Згідно характеристики ОСОБА_9 від 10.10.2025 року, вітчим ОСОБА_2 створює належні умови для розвитку та навчання дитини, підтримує стабільну та спокійну атмосферу в сім`ї, постійно присутній на батьківських зборах, контактує із класним керівником, переважно телефоном, тримає на контролі навчанні ОСОБА_13 .

Згідно характеристики ОСОБА_11 від 09.10.2025 року, вітчим ОСОБА_2 бере активну участь у виховані та навчанні дитини. Відвідує батьківські збори, бере участь у шкільних заходах, сприяє формуванню у Євгенії відповідального розвитку та навчання дитини, підтримує стабільну та спокійну атмосферу сім`ї.

Позивач зазначає, що здійснював протягом тривалого часу, а саме з грудня 2019 по 11.04.2021 року догляд за своїм батьком, який мав 3 групу інвалідності, переніс інсульт та був паралізованим.

Крім того, надає допомогу своїй матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як передбачено ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Зі змісту ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що він має ще утриманців.

Факт наявності у платника аліментів інших та виникнення законного обов`язку щодо їх утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання іншої дитини. Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, а тому суд, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує такий при вирішенні даного спору.

Отже, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану.

Разом з тим, зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має інших утриманців, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення доньки ОСОБА_4 та суперечитиме її інтересам.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про зменшення розміру аліментів суперечать інтересам дитини, її рівню життя, погіршать її матеріальне становище, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-13, 81, 89, 258, 264-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.В.Кузьменко