Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №331/1638/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 331/1638/26 2-а/335/79/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., розглянувши, у порядку спрощеного письмового провадження, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшли матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, на підставі ухвали судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026 про передачу справи для розгляду за підсудністю.

У позові зазначено наступне. Позивач ОСОБА_1 взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані дані внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 01.02.2024 позивач пройшов ВЛК, постановою ВЛК позивача визнано придатним до служби. Також, позивач має відстрочку, що діє на строк проведення мобілізації, про що ІНФОРМАЦІЯ_2 видано посвідчення ЦЕ НОМЕР_1 від 09 лютого 2026 року. Проходження ВЛК з визнанням придатним до служби та оформлення відстрочки - є безумовною підставою вважати оновлення даних, оскільки у протилежному випадку, не можливо було пройти ВЛК та оформити відстрочку, у т.ч. через те, що вказані процедури потребують, і ґрунтуються виключно на оновлених даних про позивача. Не дивлячись на зазначене, відповідач склав відносно позивача постанову про адміністративне правопорушення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладанням штрафу, яку на адресу позивача не було направлено. Про складену постанову позивач дізнався з мобільного додатку «РЕЗЕРВ+». Вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки відсутнє повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення. При тому, що не дозволяється розгляд адміністративного матеріалу без повідомлення особи, відносно якої розглядається адміністративний матеріал. Жодного повідомлення від відповідача, поштового листа про виклик на розгляд адміністративного матеріалу не надходило, а тому це є самостійною підставою для скасування постанови, оскільки наслідком цього є позбавлення позивача прав, передбачених Конституцією та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Позивач вважає, що відсутній склад інкримінованого правопорушення, оскільки він його не вчиняв. При цьому, зазначає, що з часу введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації позивач не отримував повістку від відповідача (чи іншим чином був повідомлений) про необхідність з`явитися до останнього для уточнення та актуалізації персональних даних; позивач вчасно оновив данні і на момент прийняття постанови, що у т.ч. підтверджено оформленням відстрочки та посвідченням ЦЕ НОМЕР_1 від 09 лютого 2026 року, виданим відповідачем; перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ; позивач виклик до ТЦК не отримував, ВЛК пройшов; існування можливості у Держателя Реєстру отримувати персональні дані військовозобов`язаного з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів (у тому числі публічних), баз (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тим самим, не зазначено, які саме дані (відомості) не могли бути одержані самостійно відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії. Протилежного відповідачем не доведено. Отже, відповідачем не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі, передбачені ст. 280 КУпАП. Таким чином, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не виконав обов`язку з`ясувати відносно винної особи: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винен у його вчиненні; чи повідомлявся про розгляд справи; чи підлягає адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. Для притягнення особи до відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним. Викладені обставини свідчать про те, що спірна постанова, винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення, а також з грубим порушенням під час провадження у справі про адміністративне правопорушення вимог КУпАП. Тому, оскаржувана постанова прийнята відповідачем не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

З огляду на викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R364294 від 18.02.2026 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до письмового відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідача Куліченком Є.В., проти задоволення позову заперечує, та просить у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на наступне. Центральний об`єднаний районний у місті ІНФОРМАЦІЯ_4 у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністерства оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" Резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування. До персональних відомостей відповідно до пункту 17-1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відносяться результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення ступеню придатності виконання військового обов`язку. В абзацу першого частини першої статі 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.03.2021. Засобами поштового зв`язку на адресу громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , направлена повістка №6531971 про необхідність прибуття 09.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. За вказаною повісткою громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не з`явився. У зв`язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , самостійно не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 , до відділу поліції за допомогою Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» від 12.02.2026 було направлено звернення №Е4706309 про необхідність доставлення громадянина ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. 17.02.2026 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачем за допомогою додатку «Резерв+» направлена заява про визнання факту вчинення правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. 18.02.2026 на підставі вищезазначеної заяви про визнання факту вчинення правопорушення, ІНФОРМАЦІЯ_6 винесена Постанова №R364294 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 17000 грн. Отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, є законним та обґрунтованим, так як позивач визнав свою провину, погодився на притягнення до адміністративної відповідальності щодо неприбуття за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та особисто написав відповідну заяву.

Ухвалою судді від 26.03.2026, позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 (десять) календарних днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказану ухвалу судді від 26.03.2026 ОСОБА_1 отримав 31.03.2026.

03.04.2026 до суду, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про виконання ухвали суду з усуненими недоліками.

Ухвалою судді від 06.04.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268–272, 286 КАС України. Судове засідання у справі провести 16 квітня 2026 року, без повідомлення (виклику) сторін, у якому вирішити питання про поновлення строку на оскарження постанови. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (постанова про адміністративне правопорушення від 18.02.2026).

07.04.2026 до суду, через систему «Електронний суд», від представника відповідача Куліченка Є.В. надійшов відзив на позовну заяву з доданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Судом встановлено, що 18.02.2026 ТВО начальника ОСОБА_2 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено постанову № R364294, відповідно до якої вказано, що 17.02.2026 надійшла заява особи, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Спосіб надходження заяви: через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Так, згідно із вказаною постановою встановлено, що «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 гривень.»

Отже, підставою для прийняття оспорюваного рішення стало неприбуття позивача ОСОБА_1 , як військовозобов`язаного, за повісткою про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 та заява ОСОБА_1 від 17.02.2026, в якій зазначено що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Згідно із заявою ОСОБА_1 повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначив, що факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Також, судом досліджено надані відповідачем копію сформованої повістки №6531971 без зазначення дати та прізвища керівника, про необхідність явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 , для уточнення даних, 09.02.2026 о 09.00 год. та повідомлення від 12.02.2026 ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про порушення ОСОБА_1 військового обліку.

Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем суду не надано.

Водночас, досліджені надані позивачем копії документів, з яких встановлено наступне.

Відповідно до копії витягу з «Резерв+» (дата уточнення даних 03.10.2024) вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , військовозобов`язаний та перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , має відстрочку до 03.05.2026, дота проходження ВЛК 01.02.2024 (придатний).

Відповідно до копії посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час ЦЕ НОМЕР_1 від 09.02.2026, видано ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на строк проведення мобілізації.

Згідно копії звернення ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.02.2026 (зареєстровано 24.02.2026 за вх №1798), вбачається, що останній просив скасувати штраф по застосунку “Резерв +” в розмірі 8500 грн., так як має бронювання від управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради, посвідчення №ЦЕ НОМЕР_1 від 09.02.2026. Також зазначено, що будь-яких повісток наручно та в електронному вигляді щодо прибуття до ТЦК він не отримував. Жодних документів та протоколів не підписував.

Вказане звернення було розглянуто та ІНФОРМАЦІЯ_3 02.03.2026 за №1364 надано відповідь, згідно якої ОСОБА_1 повідомлено про те, що відповідно до Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних « ІНФОРМАЦІЯ_9 » громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 з 25.09.2024 та є порушником мобілізаційного законодавства у зв`язку з неякою по повістці (для уточнення облікових даних). Отже, заява від 24.02.2026 на теперішній час за вищезазначеними підставами задоволенню не підлягає. Просили особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, з таким рішення відповідача – постановою № R364294 від 18.02.2026 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, суд не погоджується, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13.03.2025, який набув чинності 17 квітня 2025 року були внесені зміни в процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зокрема відповідно до ч. 6-10 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 5 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Відповідно до ч. 10 ст. 285 КУпАП по справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення може направлятися особі, щодо якої її винесено, у порядку, визначеному статтею 279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Дослідивши оскаржувану позивачем постанову, суд встановив, що підставою для її винесення стала заява ОСОБА_1 від 17.02.2026. Жодних обставин справи оскаржувана постанова не містить, у ній викладено лише узагальнене посилання на порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв`язку із неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці.

Водночас матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_1 було вручено чи надіслано повістку про виклик до ТЦК та СП або ж складено акт про відмову від отримання такої повістки. Відповідач на спростування позовних вимог не надавав до суду доказів, які б підтверджували правомірність його дій.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП (положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи), відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не довів правомірність прийнятої ним постанови № R364294 від 18.02.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, судовий збір в зазначеному розмірі необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №R364294 від 18.02.2026, складену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. – скасувати, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20 квітня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_12 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.А. Крамаренко