Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №132/1022/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1022/26

Провадження № 2/132/972/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" квітня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_3 , батько його матері ОСОБА_4 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ).

Після його смерті відкрилась спадщина на 40 % (2/5 частки) житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ), який належав колгоспному двору, головою якого був його дід ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого виконкомом Калинівської селищної ради депутатів трудящих 13.05.1968 року на підставі рішення виконкому Калинівської селищної ради депутатів трудящих від 29.01.1968 року, право власності на який зареєстровано за колгоспним двором, головою якого був його померлий дід 12.06.1978 року КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №1341 за реєстровим №29.

Згідно заповіту, посвідченого 07.10.1977 року державним нотаріусом Калинівської державної нотконтори Коваль Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2392, ОСОБА_3 заповідав йому, своєму онукові ОСОБА_1 належні йому 40 % вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями. На момент смерті заповідача заповіт не змінено і не відмінено.

Будучи спадкоємцем за заповітом на належне ОСОБА_3 майно він - онук померлого, в передбачений законом 6-місячний термін відповідно до ст. ст. 548-549 ЦКУРСР (який діяв на час відкриття спадщини) фактично прийняв спадщину на належне ОСОБА_3 майно, вступивши в його управління і володіння. Даний факт підтверджується рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 02.10.2025 року (справа №132/ 2809/25).

Також цим рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 02.10.2025 року встановлено юридичний факт, що заповіт, складений на його, ОСОБА_1 ім`я, посвідчений 07.10.1977 року державним нотаріусом Калинівської державної нотконтори Коваль Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2392, вчинений від імені ОСОБА_3 , в посвідчувальному написі нотаріуса якого вказано, що заповіт підписано ОСОБА_3 , належав ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Будучи єдиним спадкоємцем за вказаним заповітом на належне померлому дідові ОСОБА_3 майно він, 10.11.2025 року звернувся з заявою про заведення спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до державного нотаріуса Калинівської державної нотконтори Вінницької області Василишиної Л.В. по місцю відкриття спадщини. На підставі його заяви державним нотаріусом Калинівської державної нотконтори Вінницької області Василишиною Л.В. 10.11.2025 року була заведена спадкова справа після смерті діда, номер у спадковому реєстрі 74847007, номер у нотаріуса 197/2025.

Даний факт підтверджується копією його заяви №966 від 10.11.2025 року про прийняття ним спадщини та витягом №83198102 від 10.11.2025 року про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи (спадкова справа №197/2025).

Однак оформити свої спадкові права на 40% (2/5 частки) житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ), який належав колгоспному двору, головою якого був його дід ОСОБА_3 він, як єдиний спадкоємець за вищевказаним заповітом після померлого діда у державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області ОСОБА_5 не має можливості по тій причині, що відповідно до наданого ним свідоцтва про право особистої власності на будівлі вказано, що 40% (2/5 частки) житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) належить «колгоспному двору», головою якого був його померлий дід ОСОБА_3 і які відповідно до ст. ст. 2, 318 ЦК України не є особистою власністю померлого, а майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності. Тому звертається до суду з даним позовом.

Позивач в підготовче засідання не з`явився, проте в матеріалах справи наявна заява, в якій останній позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розгляд справи провести за його відсутності.

Уповноважений представник відповідача - Калинівської міської ради Вінницької області в підготовче засідання також не з`явився, при цьому до суду надійшла заява від представника ОСОБА_6 про визнання позову та розгляд справи за відсутності представника Калинівської міської ради.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явились, однак звернулись до суду із письмовою заявою згідно якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розгляд справи провести за її відсутності.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Вимогами ст.ст.1218 та 1267 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_3 , батько його матері ОСОБА_4 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ).

Після його смерті відкрилась спадщина на 40 % (2/5 частки) житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ), який належав колгоспному двору, головою якого був дід позивача ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого виконкомом Калинівської селищної ради депутатів трудящих 13.05.1968 року на підставі рішення виконкому Калинівської селищної ради депутатів трудящих від 29.01.1968 року, право власності на який зареєстровано за колгоспним двором, головою якого був померлий дід позивача 12.06.1978 року КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №1341 за реєстровим №29, що підтверджується копією свідоцтва та довідкою № 597 від 27.11.2025 року КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на 2/5 частки даного житлового будинку за колгоспним двором, головою якого являвся дід позивача ОСОБА_3 .

Згідно заповіту, посвідченого 07.10.1977 року державним нотаріусом Калинівської державної нотконтори Коваль Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2392, ОСОБА_3 заповідав позивачу, своєму онукові ОСОБА_1 належні йому 40 % вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями. На момент смерті заповідача заповіт не змінено і не відмінено.

Будучи спадкоємцем за заповітом на належне ОСОБА_3 майно позивач, в передбачений законом 6-місячний термін відповідно до ст. ст. 548-549 ЦК УРСР (який діяв на час відкриття спадщини) фактично прийняв спадщину на належне ОСОБА_3 майно, вступивши в його управління і володіння, що підтверджується рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 02.10.2025 року (справа №132/ 2809/25).

Також цим рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 02.10.2025 року встановлено юридичний факт, що заповіт, складений на його, ОСОБА_1 ім`я, посвідчений 07.10.1977 року державним нотаріусом Калинівської державної нотконтори Коваль Л.М ., зареєстрований в реєстрі за № 2392, вчинений від імені ОСОБА_3 , в посвідчувальному написі нотаріуса якого вказано, що заповіт підписано ОСОБА_3 , належав ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Будучи єдиним спадкоємцем за вказаним заповітом на належне померлому дідові ОСОБА_3 майно, позивач 10.11.2025 року звернувся з заявою про заведення спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до державного нотаріуса Калинівської державної нотконтори Вінницької області Василишиної Л.В. по місцю відкриття спадщини. На підставі його заяви державним нотаріусом Калинівської державної нотконтори Вінницької області Василишиною Л.В. 10.11.2025 року була заведена спадкова справа після смерті діда, номер у спадковому реєстрі 74847007, номер у нотаріуса 197/2025.

Даний факт підтверджується копією заяви №966 від 10.11.2025 року про прийняття спадщини та витягом №83198102 від 10.11.2025 року про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи (спадкова справа №197/2025).

Колгоспний двір припинив своє існування в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року. Тому нотаріус не має змоги визначити всіх членів колгоспного двору та належні їм частки в майні колгоспного двору. По цій причині державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. 24.11.2025 року за № 777/02-31 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи свідоцтво про право особистої власності на інші 60% (3/5 частки) житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) було видане 13 травня 1968 року виконкомом Калинівської міської ради народних депутатів на підставі рішення від 29.01.1968 року його матері ОСОБА_7 . 29.05.1978 року право власності на ці 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями було зареєстровано КП «ВООБТІ» та записано в реєстрову книгу №6, реєстровий номер №1341 за колгоспним двором, головою якого являється мати позивача ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою №597 від 27.11.2025 року КП «ВООБТІ».

Свідоцтва про право власності на 40 % (2/5 частки) спадкового житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) та на 60% (3/5 частки) житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) були видані колгоспним дворам, головами якого був дід позивача ОСОБА_3 та є мати позивача ОСОБА_9 13 травня 1968 року, в той період, коли існували колгоспні двори згідно діючого на той момент ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Згідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року №11215 «Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомості щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору.

У відповідності до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто, усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Отже, житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) станом на 15 квітня 1991 року, на день припинення існування колгоспних дворів, належав 2 колгоспним дворам: 40% (2/5 частки) житлового будинку з господарськими будівлями належало колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 , а 60% (3/5 частки) належало колгоспному двору, головою якого була мати позивача ОСОБА_8 , так як ще 13.05.1968 року відбувся розподіл колгоспного двору згідно вищевказаних свідоцтв.

Згідно акту прийомки індивідуального будинковолодіння по АДРЕСА_3 від 20.12.1967 року, затвердженого рішенням виконкому Калинівської селищної ради депутатів трудящих від 22.12.1967 року, рахується 2 забудовника даного будинку: дід позивача ОСОБА_3 та мати позивача ОСОБА_7 .

На кожний колгоспний двір були видані окремі домові книги: на 2/5 частки житлового будинку (40 %) була видана домова книга на діда позивача ОСОБА_3 , а на 3/5 частки житлового будинку, або 60% була видана домова книга на матір позивача ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки виконкому Калинівської міської ради № 847 від 05.12.2025 року згідно даних домової книги дід позивача ОСОБА_3 один проживав та був зареєстрований до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_4 ). На момент його смерті інших осіб з ним зареєстровано в належній йому частині будинку не було.

Бабуся позивача, дружина діда - ОСОБА_10 , яка також була членом даного колгоспного двору, померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 563 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка регулювала питання спадкування майна колгоспного двору, встановлено, що у випадку смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила спадкування на загальних підставах.

При цьому, відповідно до роз`яснень, викладених у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена поширювалася на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01.07.1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також у разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Таким чином, після смерті дружини, ОСОБА_10 , яка померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2 , дідові позивача ОСОБА_3 , як єдиному члену колгоспного двору, належало все майно колгоспного двору, а саме: 2/5 частки вищевказаного будинку з господарськими будівлями.

Оскільки з 13.05.1968 року вже існувало 2 колгоспних двори за адресою: АДРЕСА_5 , то враховуючи те, що дід позивача ОСОБА_3 був єдиним членом колгоспного двору, якому згідно свідоцтва про право власності на будівлі, виданого виконкомом Калинівської міської ради народних депутатів 13.05.1968 року, належало 40% (2/5 частки) житлового будинку з господарськими будівлями, то його частка у праві власності на вищевказаний житловий будинок на день його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 2/5. Він був останнім членом колгоспного двору, який помер до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому після його смерті відкрилась спадщина на належні йому 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями за вищевказаною адресою, які позивач як спадкоємець за заповітом успадкував.

Згідно із ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто, передумовою застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, в зв`язку з чим виникає цивільно-правовий спір.

Тому позивач, як єдиний спадкоємець за заповітом на належне померлому дідові ОСОБА_3 майно, який прийняв спадщину після його смерті в передбачений законом спосіб вимушений звертатись в суд з позовом про визнання за ним права власності на належну померлому дідові майно в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.120, 123, 548-549, 563 ЦК УРСР, ст. ст.317, 318, 321, 328, 355, 357, 368, 370, 372, 392, 1217, 1220, 1222, 1226, 1233, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст.12, 80, 81, 82, 200, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 (40 %) часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 84,3 кв. м., житловою площею 52,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_4 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Калинівці Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя: