Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №511/3444/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Суд: Роздільнянський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 16 квітня 2026 р.

Справа: №511/3444/25

Суддя: Гринчак С. І.

Роздільнянський районний суд Одеської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3444/25

Номер провадження: 2-др/511/10/26

17 квітня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Дьяків В.В.

представника відповідача – адвоката Павленко І.В. (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області заяву представника позивача - адвоката Константінеді Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні,

встановив:

І. Стислий виклад заяви.

30.03.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся представник позивача – адвокат Константінеді О.М. з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні, в якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3150,00 грн.

Вказана заява мотивована тим, що Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні, задоволено.

24.02.2026 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, у якій просив стягнути з відповідача на свою користь документально підтверджені судові витрати в розмірі 13 213,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 900,00 грн. та поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 313,0 грн.

16.03.2026 року відповідачем було подано суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому відповідач просив суд відмовити позивачу у поновленні строку на подання заяви про відшкодування судових витрат, а також відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат повністю, а у разі задоволення судом заяви про стягнення судових витрат, зменшити суму витрат на правничу допомогу до 313,00 грн.

18.03.2026 року позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення судових витрат, одночасно зробивши заяву про те, що він несе витрати на правову допомогу, пов`язану з розглядом його заяви про відшкодування судових витрат у суді першої інстанції (складання процесуальних документів: заперечень, заяв тощо), а тому докази на їх підтвердження позивач надасть суду протягом п`яти днів після ухвалення судом додаткового рішення за розглядом його заяви про відшкодування судових витрат, оскільки визначити кінцевий розмір зазначених витрат сторона позивача не може до завершення розгляду з об`єктивних причин - поданням відповідачем заяв/клопотань тощо, що стосуються прав та інтересів позивача.

Додатковим рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті професійної правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн. та документально підтверджені судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 313,00 грн.

Зазначене додаткове рішення суд ухвалив без участі позивача, повний текст якого був вручений представнику позивача адвокату Константінеді О.М. через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд» 25.03.2026, що підтверджується карткою руху документу в ЄСІТС.

Згідно Акту надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 30.03.2026 р. (додаток 1) за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги №01/09 від 01.09.2025 року, укладеному між позивачем та адвокатом Константінеді О.М., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.129-130), позивачу, в рамках судового провадження по розгляду питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем у суді першої інстанції судових витрат, були надані послуги із підготовки процесуальних документів (заперечень, заяв) на загальну суму 3 150,00 грн.

Зазначених витрат позивач не міг уникнути, оскільки відповідач подав суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому не тільки просив відмовити позивачу у поновленні строку на подання заяви про відшкодування судових витрат, а й відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат повністю.

Тобто дії та процесуальні заяви відповідача безпосередньо стосувалися прав та інтересів позивача. Таким чином в ході розгляду питання про постановлення додаткового рішення у справі №511/3444/25 позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 3 150,00 грн., які входять до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року підтверджено, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, який діючи з умислом істотно порушив права позивача на оплату праці, оскільки тривалий час нехтував своїм обов`язком виплати належної позивачу заробітної плати, у т.ч. під час звільнення. За наведених обставин суд має право покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати повністю, оскільки це відповідатиме завданню цивільного судочинства.

На підставі зазначеного, представник позивача просив:

1. Поновити строк на подання заяви про відшкодування судових витрат.

2. Під час розподілу судових витрат врахувати факт виникнення спору у справі №511/3444/25 внаслідок неправильних дій відповідача.

3. Постановити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача - ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 150,00 грн

ІІ. Процесуальні дії суду та заяви сторін.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.04.2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Константінеді Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні, та призначено судове засідання в приміщенні Роздільнянського районного суду Одеської області (вул. Європейська, 37-А, м. Роздільна, Одеська область) на 08 квітня 2026 року о 16.00год., з повідомленням (викликом) сторін (а.с.187).

07.04.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник заявника – адвокат Константінеді О.М. подав заяву, в якій просив провести судовий розгляд без участі сторони позивача та зазначив про підтримання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 150,00 грн, в повному обсязі (а.с.189)

08.04.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник відповідача – адвокат Павленко І.В. подала клопотання про зменшення судових витрат, в якому просила відмовити Позивачу у поновленні строку на подання Заяви про відшкодування судових витрат від 30.03.2026 р.. Відмовити Позивачу у задоволенні Заяви про відшкодування судових витрат повністю.(а.с.193-197)

Судове засідання, відкладено на 17.04.2026 року на 09.00год., що підтверджено протоколом судового засідання №6225051 (а.с.215-217)

16.04.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник заявника – адвокат Константінеді О.М. подав заяву з письмовими поясненнями на клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат. В цій же заяві представник просив розгляд заяви про постановлення додаткового рішення провести 17 квітня 2026 року без участі сторони позивача (а.с.218-222)

ІІІ. Позиції сторін в судовому засіданні.

Представник позивача – адвокат Константінеді О.М., який діяв на підставі Ордеру АН №1742443 від 22.07.2025 року в судове засіданні не заявився, надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Павленко І.В., яка діє на підставі Ордеру ВН №1559221 від 13.08.2025 року просила суд відмовити Позивачу у поновленні строку на подання Заяви про відшкодування судових витрат від 30.03.2026 р., посилаючись на обставини та норми права, позиції Верховного суду, викладені у клопотанні про зменшення судових витрат. Крім того наполягала на тому, що позивач та його представник зловживають своїми процесуальними правами, вважає що взагалі відсутні підстави для поновлення Позивачу строку на подання зяви про відшкодування судових витрат, а також не надано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску цього строку. Ч. 8 ст. 141 ЦПК України імперативно встановлює строк 5 днів на подання Заяви про відшкодування судових витрат, який починає свій відлік саме з дати ухвалення рішення (19.03.2026 р.), а не з дати його отримання. Про дату та час судового засідання, коли було ухвалене рішення від 19.03.2026 сторона позивача була достеменно обізнана, що підтверджується матеріалами справи. Більш того, Представник Позивача просив розгляд його заяви провести 19.03.2026 без участі сторони позивача. Тобто, неприймання участі у засіданні 19.03.2026 р. було свідомим волевиявленням сторони позивача. Тому посилання Представника Позивача на те, що додаткове рішення від 19.03.2026 було ухвалене без участі позивача, а повний текст представник Позивача отримав 25.03.2026 жодним чином не є поважною причиною, більш того є безпідставною причиною для пропуску строку для подання заяви (вих. № 45-01/09) від 30.03.2026, адже ч. 8. ст. 141 ЦПК України встановлює імперативний строк для подання заяви про стягнення судових витрат і це: 5 днів з дати ухвалення рішення. Отже, враховуючи, що рішення було ухвалене 19.03.2026,то 5-тиденний термін сплив 24.03.2026 р..Тому подання Позивачем заяви (вих. № 45-01/09) від 30.03.2026 р. про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат здійснене з порушенням строків, передбачених ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а відтак не підлягає задоволенню п.1 заяви щодо поновлення строку на її подання. Більш того, відповідно до картки руху документу в ЄСІТС «Електронний Суд» (копія додається. Додаткове рішення від 19.03.2026 (вступна та резолютивна частина) було доставлено в електронний кабінет представника Позивача Адвоката Константінеді О.М. 22.03.2026 р. Тож, отримання 22.03.2026 р. навіть скороченої версії додаткового рішення від 19.03.2026 жодним чином не заважало та не впливало на можливість представника позивача подати своєчасно ДО спливу 5-денного терміну (до 24.03.2026 р. включно) заяви (вих. № 45-01/09) від 30.03.2026 р. Адже Заява про стягнення судових витрат від 30.03.2026. не залежить від змісту додаткового рішення від 19.03.2026, а тому її подання не повинне ставитись в залежність від отримання такого додаткового рішення, оскільки це прямо протирічить та порушую вимоги ЦПК України та усталеної практики.

Крім того, Відповідач не погоджується із розміром судових витрат, які заявлені Позивачем.

1.Так, у Заяві від 30.03.2026 зазначено про понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 150,00 грн. згідно Акту від 30.03.2026 р..Позивач не погоджується із заявленим розміром витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.В наданому Позивачем Акті від 30.03.2026 зазначені наступні витрати по справі: Складання Заяви про відшкодування судових витрат від 30.03.2026 р. вартістю 600,00 грн. Заява Позивача про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на це, подання Позивачем заяви про стягнення судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Отже, заява Позивача про стягнення судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

2. Складання заяви із процесуальних питань від 18.03.2026 вартістю 2400,00 грн.

Зазначена заява з процесуальних питань є похідної від первісної заяви про стягнення судових витрат від 24.02.2026 р. Ця заява від 18.03.2026 не стосується суті предмету спору, щодо якого Позивачем було подана відповідна позовна заява, а відноситься до заяви від 24.02.2026 р., витрати на підготовку якої згідно усталеної практики не можуть бути включені та віднесені до судових витрат. Крім того, складання та подання заяви із процесуальних питань від 18.03.2026 у відповідь на заяву Відповідача про зменшення судових витрат не передбачено процесуальним законодавством, є власної ініціативою сторони позивача, а не необхідною процесуальною дією для розгляду справи. Така заява має технічний характер і не впливає на обсяг чи складність судового розгляду, та не впливають на результат розгляду справи по суті.

3. Складання заяв про розгляд справи без участі Позивача від 16.03.2026 вартістю 150,00грн. Складання та подання заяв про розгляд справи за відсутності позивача с реалізацією процесуального права сторони, а не необхідною процесуальною дією для розгляду справи. Така заява має технічний характер і не впливає на обсяг чи складність судового розгляду, та не впливають на результат розгляду позову.

Окрім того, вважала, що Позивачем не підтверджені належними доказами судові витрати. Сам Договір не містить домовленості щодо конкретної суми гонорару або розцінок, з яких би складалась сума гонорару Виконавця- адвоката Позивача.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд вважає за можливе провести розгляд заяви за даною явкою.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні, задоволено.

Стягнуто зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська область Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144,код ЄДРПОУ 22480087) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2016 року по 11.07.2025 року в розмірі 258 775,65 гривень.

24.02.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про постановлення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, у якій просив стягнути з відповідача на свою користь документально підтверджені судові витрати в розмірі 13 213,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 900,00 грн. та поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 313,0 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що у заяві із процесуальних питань від 18.03.2026 року, поданої в процедурі розгляду первісної заяви про відшкодування судових витрат, позивач заявив, що він несе витрати на правову допомогу, пов`язану з розглядом зазначеної заяви у суді першої інстанції (складання процесуальних документів: заперечень, заяв тощо), а тому докази на їх підтвердження позивач надасть суду протягом п`яти днів після ухвалення судом додаткового рішення за розглядом заяви про відшкодування судових витрат, оскільки визначити кінцевий розмір зазначених витрат сторона позивача не може до завершення такого розгляду з об`єктивних причин - поданням відповідачем заяв/клопотань тощо, що стосуються прав та інтересів позивача.

Частиною 5 статті 272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Встановлено, що Позивач присутнім у судовому засіданні 19.03.2026 року не був, натомість копія повного тексту додаткового судового рішення була вручена представнику позивача адвокату Константінеді О.М. через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд» 25.03.2026, що підтверджується карткою руху документу в ЄСІТС.

Отже, судом встановлено, що повний текст додаткового судового рішення позивач отримав 25.03.2026 року, та звернувся через свого адвоката до суду із заявою про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом його заяви про відшкодування судових витрат у суді першої інстанції, в межах п`ятиденного строку, а саме 30.03.2026 року.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

На обґрунтування витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3150,00 грн., адвокатом Константінеді О.М. надано Акт надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 30.03.2026 р. за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.09.2025 р. №01-09 укладеного між позивачем та адвокатом Константінеді О.М., (а.с.182).

Згідно Акту надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 30.03.2026 р. (додаток 1) за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги №01/09 від 01.09.2025 року, укладеному між позивачем та адвокатом Константінеді О.М., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.129-130), позивачу, в рамках судового провадження по розгляду питання про постановлення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем у суді першої інстанції судових витрат, були надані послуги із підготовки процесуальних документів (заперечень, заяв) на загальну суму 3 150,00 грн.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

VІ. Щодо поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач присутнім у судовому засіданні 19.03.2026 року не був, натомість копія повного тексту додаткового судового рішення була вручена представнику позивача адвокату Константінеді О.М. через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд» 25.03.2026, що підтверджується карткою руху документу в ЄСІТС.

Отже отримавши повний текст додаткового судового рішення 25.03.2026 року позивач, в межах п`ятиденного строку, а саме 30.03.2026 року, звернувся через свого адвоката до суду із заявою про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом його заяви про відшкодування судових витрат у суді першої інстанції.

Натомість доводи відповідача у Клопотанні про те, що короткий текст додаткового судового рішення був доставлений в електронний кабінет адвоката – Константінеді О.М. 22.03.2026 і що ця обставина жодним чином не заважала адвокату та не впливала на можливість подати своєчасно до спливу 5-денного терміну (до 24.03.2026 включно) заяву про стягнення судових витрат, повністю спростовуються приписами статті 265 ЦПК України, відповідно якої рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Відтак без ознайомлення із повним текстом додаткового судового рішення неможливо зрозуміти, які докази відхилені судом та мотиви їх відхилення, що безпосередньо впливає на процедуру визначення адвокатом розміру витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом первісної заяви позивача про відшкодування судових витрат у суді першої інстанції і які підлягають заявленню до відшкодування.

Таким чином позивач діяв у межах вимог процесуального закону, що спростовує доводи відповідача про те, що подання позивачем заяви (вих. № 45-01/09) від 30.03.2026 р. про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат здійснене з порушенням строків, передбачених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду від 14.11.2024 року у справі № 161/629/23 зазначено, що суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Перевіривши доводи заяви про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що заява підлягає задоволенню,

Згідно вимог процесуального закону поновлення процесуального строку є дискреційними повноваженнями суду. Тобто це надане законом право суду на власний розсуд, оцінюючи обставини справи, обирати один із кількох законних варіантів вирішення питання, що дозволяє суду діяти гнучко в межах права, формуючи судову практику та забезпечуючи справедливість, що підтверджується рішеннями ЄСПЛ.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач діяв у межах вимог процесуального закону.

VІІ. Висновки суду за результатами судового розгляду.

Заслухавши позицію представника відповідача, дослідивши докази надані стороною позивача та матеріали справи в їх сукупності, з`ясувавши підстави для ухвалення додаткового рішення, з якими звернувся представник позивача, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у своїх заявах, суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на таке.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник відповідача подала клопотання про зменшення судових витрат, в якому просила якою просила відмовити у задоволені заявленої суми на стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3150,00 грн.

У постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що з аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21), а також у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 року у справі № 604/424/23 (провадження № 61-4214св24) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката Константінеді О.М. за надання позивачу правничої допомоги у даній справі складає 3150,00 грн.

Так, в наданому Позивачем Акті від 30.03.2026року зазначені наступні витрати по справі:

1) Складання заяви про розгляд справи без участі позивача від 16.03.2026 – 150,00 грн.

2) Складання заяви із процесуальних питань від 18.03.2026 – 2400,00 грн.

8) Складання заяви про відшкодування судових витрат від 30.03.2026 – 600,00 грн.

Згідно п.4 Акту, Сторони засвідчують що розрахунки за проведену Виконавцем роботу та надані юридичні послуги п Договору здійсненні замовником в повному обсязі. Акт є підтвердженням фактичної оплати по Договору.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 було сплачено адвокату Константінеді О.М. гонорар за надання правничої допомоги у розмірі 3150,00 грн., пов`язаної із розглядом даної цивільної справи в суді першої інстанції.

Відповідно, доведеним належними доказами є факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Щодо наведених представником Віповідача доводів, суд їх відхиляє, та виснує таке.

Так, відповідач зазначає, що складання заяви про відшкодування судових витрат від 30.03.2026 року вартістю 600,00 грн. є дією, спрямованою на реалізацію права позивача лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому подання позивачем заяви про стягнення судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Також відповідач вказує, що складання заяви із процесуальних питань від 18.03.2026 року вартістю 2400,00 грн. не стосується суті предмету спору щодо якого позивачем була подана відповідна позовна заява, а відноситься до заяви від 24.02.2026 року, витрати на підготовку якої згідно усталеної практики не можуть бути включені та віднесені до судових витрат. При цьому, на думку відповідача, складання та подання заяви із процесуальних питань від 18.03.2026 року у відповідь на заяву відповідача про зменшення судових витрат не передбачено процесуальним законодавством, є власної ініціативою сторони позивача, а не необхідною процесуальною дією для розгляду справи. Зазначає, що така заява має технічний характер і не впливає на обсяг чи складність судового розгляду, та не впливають на результат розгляду справи по суті.

Разом з тим відповідач у Клопотанні зазначає, що складання заяви про розгляд справи без участі позивача від 16.03.2026 року вартістю 150,00 грн. є реалізацією процесуального права сторони, а не необхідною процесуальною дією для розгляду справи. Така заява має технічний характер і не впливає на обсяг чи складність судового розгляду, та не впливають на результат розгляду позову.

Проте наведені доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються фактом протиправної поведінки відповідача щодо позивача, встановленим первісним рішенням суду від 03.02.2026 року, що і спонукала позивача звернутися до адвоката та суду для захисту своїх порушених прав.

Тобто якби відповідач не порушував прав позивача, то останній не звертався до адвоката та суду по захист порушених прав, а відтак не ніс би витрати на правову допомогу і не заявляв про їх відшкодуваня відповідачем.

Разом з тим приписами статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах тощо, а тому консультація з клієнтом щодо обставин справи, складання процесуальних заяв, клопотань тощо в інтересах клієнта є необхідним та неминучим етапом для здійснення захисту інтересів такого клієнта під час розгляду справи в суді.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 18.08.2021 року по справі №300/3178/20.

Факт надання адвокатом Константінеді О.М. правової допомоги позивачу у вигляді складання заяви про відшкодування судових витрат, заяви із процесуальних питань, заяви про розгляд справи без участі позивача тощо відповідачем не заперечується.

Водночас процесуальний закон не містить поняття «технічний характер» відносно процесуального документу, яке використовує відповідач у своєму Клопотанні.

Так, частиною 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення позивачем про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Наведене спростовує доводи відповідача у Клопотанні про те, що подання заяви про розгляд справи без участі позивача не є необхідною процесуальною дією для розгляду справи, адже відповідно до наведеної процесуальної норми наслідком неподання позивачем заяв про розгляд справи без його участі має стати залишення судом заяви про відшкодування судових витрат без розгляду.

Водночас є безпідставними доводи відповідача про те, що заява про відшкодування судових витрат є дією, спрямованою на реалізацію права позивача лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому подання позивачем заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, на підтвердження чого відповідач навів висновок Верховного Суду у постанові від 19.06.2024 року по справі № 170/332/22, оскільки поза увагою відповідача залишилась та обставина, що обставини справ №511/3444/25 та №170/332/22 є різними, адже у справі №511/3444/25 заява позивача про відшкодування судових витрат містить також заяву про поновлення строку на подання заяви про відшкодування судових витрат, факт наявності якої відповідачем визнається та вимоги якої заперечуються відповідачем з підстав наведених вище.

Тобто заява позивача про відшкодування судових витрат не є окремою заявою, адже вона містить також заяву позивача про поновлення строку на подання заяви про відшкодування судових витрат, на складання яких адвокатом витрачено час та стягнуто плату з позивача за надання йому замовлених послуг.

Даний факт не спростовано відповідачем.

Частиною 4 статті 127 ЦПК України передбачено, що із поданням заяви, скарги, документів тощо, щодо яких має бути вчинена процесуальна дія і щодо подання яких пропущено строк, одночасно має бути подана заява про поновлення процесуального строку. З наведеного слідує, що для реалізації права позивача на відшкодування судових витрат після ухвалення додаткового судового рішення у справі позивачем мала бути подана не тільки відповідна заява про відшкодування судових витрат, в якій розписано, що підтверджує конкретний доказ, а і мала бути підготовлена та подана до суду заява про поновлення строку на подання такої заяви з відповідним обґрунтуванням, складання яких виконав адвокат.

Щодо доводів відповідача про те, що складання заяви із процесуальних питань від 18.03.2026 року не стосується суті предмету спору щодо якого позивачем була подана відповідна позовна заява, а відноситься до заяви про стягнення судових витрат від 24.02.2026 року, витрати на підготовку якої згідно усталеної практики не можуть бути включені та віднесені до судових витрат і що складання та подання зазначеної заяви обумовлене наданням відповіді на заяву відповідача про зменшення судових витрат, що не передбачено процесуальним законодавством, а є власної ініціативою сторони позивача, а не необхідною процесуальною дією для розгляду справи, то такі доводи відповідача не грунтуються на нормах закону, оскільки спростовуються наступним.

Так, в основу розподілу судових витрат між сторонами покладений загальний принцип, відповідно до якого відповідальність за шкоду покладається на особу, дією або бездіяльністю якої заподіяна шкода.

Разом з тим зі змісту статті 137 ЦПК України слідує, що здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Натомість обов`язок доведення не співмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 1 статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.

Отже, оскільки відповідач 16.03.2026 року заявив клопотання про зменшення судових витрат, яке стосувалося прав та інтересів позивач, то останній, відповідно, своє право на подання заперечень проти зазначеного клопотання відповідача реалізував щляхом подання заяви із процесуальних питань від 18.03.2026 року.

Наведене спростовує доводи відповідача про те, що заява із процесуальних питань від 16.03.2026 року не стосується суті предмету спору щодо якого позивачем була подана відповідна заява, адже предметом спору, у даному випадку, були заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу, розмір яких мав бути встановлений за принципом змагальності.

Зазначених витрат на складання заяви із процесуальних питань позивач не міг уникнути, адже саме відповідачем було ініційоване подання суду клопотання про зменшення судових витрат.

Отже логічним є те, що якби відповідач не заявляв клопотання про зменшення судових витрат, то позивач не звертався би за допомогою до адвоката для складання та подання заперечень на таке клопотання, а відтак позивач не ніс би додаткові витрати на правову допомогу за розглядом його заяви про відшкодування судових витрат у суді першої інстанції.

Таким чином є очевидним, що складання зазначених вище заяв адвокатом є предметом захисту інтересів позивача, що потребує витрат часу адвоката, оплата якого згідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і укладеного між адвокатом і позивачем Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.09.2025 р. №01/09 (далі – Договір №01/09) покладається на позивача.

Наведене спростовує доводи відповідача про те, що зазначені процесуальні документи позивача, проти яких він заперечує у своєму Клопотанні, мають організаційний та супутній характер і не мають самостійного процесуального значення, оскільки адвокатом в межах Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і на виконання вимог процесуального закону, якими регламентовані процесуальні права позивача, додержання яких є необхідною умовою здійснення захисту його прав адвокатом, були складені зазначені вище документи, на що витрачено час адвоката.

Крім того, у своєму Клопотанні відповідач покликається на ту обставину, що Договір № 01/09 нібито не містить домовленості щодо конкретної суми гонорару або розцінок, з яких би складалась сума гонорару виконавця - адвоката позивача. Зазначена обставина, на думку відповідача, не дозволяє об`єктивно встановити та підтвердити розмір понесених витрат, які підлягають стягненню. Також відповідач вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували оплату витрат на правову допомогу.

Проте наведені доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Так, відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 627 ЦК України при укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством.

Разом з тим діюче цивільне законодавство не вимагає зазначати в договорі номера телефонів сторін такого договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2 Договору № 01/09 передбачено, що його ціна складається із гонорару виконавця, що визначається за угодою сторін та відображається у Акті надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги), який складається між Сторонами.

Згідно п. 3.3 Договору сума гонорару: за угодою сторін.

Водночас в Акті надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 24.02.2026 року (далі – Акт), який складено сторонами на виконання Договору №01/09 зазначено, що гонорар адвоката (ціна послуги) за 1 годину роботи становить 1800,00 грн., що відповідає значенню в колонці №5 «Ціна за одниницю (годину)*, грн.». При цьому в колонці №6 «Вартість (гонорар), грн.» зазначено вартість послуг Виконавця Договору.

Також зміст Акту свідчить, що сторонами Договору при визначенні вартості послуг враховано складність справи, строк її розгляду, кваліфікація і досвід Виконавця, фінансовий стан Замовника та інші істотні обставини (п. 2).

Проведена Виконавцем на користь Замовника робота та надані юридичні послуги повністю відповідають вимогам Замовника та умовам зазначеного Договору (п. 3). Сторони засвідчують, що розрахунки за проведену Виконавцем роботу та надані юридичні послуги по Договору здійснені Замовником в повному обсязі. Акт є підтвердженням фактичної оплати по Договору (п. 4). З підписанням цього Акту Замовник підтверджує, що не має до Виконавця жодних вимог чи претензій щодо виконання зобов`язань за зазначеним Договором (п. 5).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Наведене дає підстави для висновку, що домовленість між адвокатом та позивачем про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалася в межах правовідносин, встановлених Договором № 01/09, що спростовує доводи відповідача у його Клопотання про те, що Договір № 01/09 не містить домовленості щодо конкретної суми гонорару або розцінок, з яких би складалась сума гонорару виконавця - адвоката позивача і ця обставина нібито не дозволяє об`єктивно встановити та підтвердити розмір понесених витрат, які підлягають стягненню.

За наведених обставин Клопотання відповідача про зменшення судових витрат є необґрунтованим та безпідставним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 127, 133, 137, 141, 246, 247, 270, 353 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Поновити представнику позивача - адвокату Константінеді Олександру Миколайовичу строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заяву представника позивача - адвоката Константінеді Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні, - задовольнити.

Стягнути зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська область Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144,код ЄДРПОУ 22480087) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3150,00 гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлено та підписано суддею - 21.04.2026року

Суддя: С. І. Гринчак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua