Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №522/17642/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17642/25-Е

Провадження № 2/522/3736/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Донцової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 155610,00 гривень, з яких сума заборгованості за основним боргом 16000,00 гривень, сума заборгованості за процентами, нарахованих первісним кредитором у розмірі 89210,00 гривень, нараховані позивачем проценти у розмірі 50400,00 гривень; стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4562091 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту кредит; сума кредиту складає 16000,00 гривень; строк кредиту 350 днів: з 16.04.2024 по 01.04.2025; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 16000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . 25.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4562091 від 16.04.2024 у розмірі 113210,00 гривень, з якої заборгованість з тіла кредиту 16000,00 гривень, заборгованість за процентами 89210,00 гривень, заборгованість по штрафам/неустойкам у розмірі 8000,00 гривень. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 4562091 від 16.04.2024 складається з: сума кредиту 16000,00 гривень, сума нарахованих процентів первісним кредитором - 89210,00 гривень, сума нарахованих процентів позивачем 50400,00 гривень, всього - 155610,00 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передані для розгляду судді Приморського районного суду м. Одеси Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання на 22.10.2025. Витребувано від Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію чи емітувалась на ім`я відповідача платіжна картка № НОМЕР_1 ; інформацію чи зараховувались з 16.04.2024 по 20.04.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 16000,00 гривень за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна», якщо така платіжна картка емітувалася на ім`я відповідача.

У судове засідання 22.10.2025 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання та заяви не подавали. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглядати справу без його участі. Відповідач про причини неявки суду не повідомила. Розгляд справи відкладено на 18.12.2025 у зв`язку з неявкою відповідача у справі.

24.09.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача – адвоката Шевченко М.Л. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 89210,00 гривень та суми заборгованості за процентами, нарахованими позивачем у розмірі 50400,00 гривень, в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 16000,00 гривень відповідач не заперечує. У відзиві представник відповідача посилається на необгрунтованість суми заборгованості в частині стягнення заборгованості за процентами, з огляду на те, що на відповідача поширюються пільги, визначені положеннями ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо звільнення від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

20.10.2025 до суду на електронну пошту від Акціонерного товариства "Універсал Банк" надійшла інформація, витребувана ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2025.

У судове засідання 22.10.2025 сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання та заяви не подавали. Розгляд справи відкладено на 18.12.2025 у зв`язку з неявкою відповідача у справі.

У судове засідання 18.12.2025 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання та заяви не подавали. Розгляд справи відкладено на 24.02.2026 у зв`язку з неявкою відповідача у справі.

У судове засідання 24.02.2026 з`явився представник відпвоідача - адвокат Шевченко М.Л. (у режимі відеоконференції). Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розглядати справу без участі позивача. У зв`язку із встановленням у судовому засіданні, що до матеріалів справи помилково не було долучено свідоцтво про шлюб відповідача, за клопотанням представника відповідачки розгляд справи відкладено на 11.03.2026.

03.03.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалав справи - копії свідоства про шлюб, яке не було долучено до матеріалів справи у зв`язку з технічною помилкою.

03.03.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника надійшли заперечення проти долучення доказу до матеріалів справи, оскільки відповідачем порушено порядок подання доказів та не надано доказів неможливості подання доказу разом з відзивом на позовну заяву.

У судове засідання 11.03.2026 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання та заяви не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи, що сторони належним чином сповіщені про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, суд вважає за можливе розглянути справи.

У зв`язку з неявкою у судові засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд 11.03.2026 перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 13.04.2026, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній відпустці та відрядженні.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону України № 675-VIII) (в редакції, чинній на момент укладення договору) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно з ч. ч. 3, 12 ст. 11 Закону України № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України № 675-VIII).

Суд встановив, що 16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4562091 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - договір), згідно з умовами якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3., 1.4. договору тип кредиту кредит; сума кредиту складає 10000,00 гривень; за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до графіку платежів; строк кредитування 350 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів; строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлений договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта; тип процентної ставки фіксована; cтандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору; денна процентна ставка за договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 2.5%; знижена процентна ставка становить 1,63 % за кожен день користування кредитом.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 133839,05% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 63731,82 % річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 97500,00 гривень; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 95312,50 гривень (п. п. 1.5., 1.6. договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави (п. п. 1.8., 1.9. договору).

Згідно з п. п. 2.1.-2.2. договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта, за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 16.05.2024 або 17.04.2024. У випадку, якщо товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредитування (кількість днів), зазначений в п. 1.3. договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу клієнта.

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. договору. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. п. 2.4., 2.5. договору).

Порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів, повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені п. п. 3.1.- 3.5., 4.1.- 4.9. договору.

Відповідно до пп. 5.1.1. п. 5.1. договору товариство має право вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором, натомість клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (пп. 5.4.1. п. 5.4. договору).

Підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», актуальна на дату укладання договору редакція яких розміщена на вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.9. договору).

Згідно з п. 9.12. договору всі додатки до цього Договору підписані сторонами є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 4562091 від 16.04.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису 83821 16.04.2024 18:37:11.

У матеріалах справи містяться таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписана відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 83821 16.04.2024 18:37:11, паспорт споживчого кредиту, у якому зазначена інформація про основні умови кредитування, щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, що є невід`ємною частиною договору № 4562091 від 16.04.2024 про надання споживчого кредиту, підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 83821, 16.04.2024.

19.04.2024 сторони уклали Додатковий договір до договору № 4562091 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.04.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , яким погоджено наступні умови користування кредитом: сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає 6000,00 гривень; сума кредиту (загальний розмір) складає 16000,00 гривень; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів; строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п. 1.3. договору; денна процентна ставка у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 2,438 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення додаткового договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 132411,27 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 64834,56 % річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення додаткового договору складає: за стандартною ставкою 155400,00 гривень; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 152110,50 гривень; дати надання додаткової суми кредиту:19.04.2024 або 20.04.2024. Згідно з додатковим договором від 19.04.2024 до договору № 4562091 від 16.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту визначено порядок та умови надання додаткової суми кредиту. Згідно з п. 3.2. додаткового договору від 19.04.2024 до договору № 4562091 від 16.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту усі інші умови договору, не змінені цим додатковим договором, залишаються дійсними та незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання. У всьому, що не передбачено цим додатковим договором, сторони керуються умовами договору (п. 3.3. додаткового договору від 19.04.2024 до договору № 4562091 від 16.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту).

Додатковий договір від 19.04.2024 до договору № 4562091 від 16.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 99673 19.04.2024 18:15:33.

У матеріалах справи містяться таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписана відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 99673 19.04.2024 18:15:33, паспорт споживчого кредиту, у якому зазначена інформація про основні умови кредитування, щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, що є невід`ємною частиною договору № 4562091 від 16.04.2024 про надання споживчого кредиту, підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 99673, 19.04.2024 18:15:33.

На підтвердження виконання зобов`язання за договором позивач надав суду копії: довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек», вих. № 20241219-1042 від 19.12.2024 про перерахування суми коштів у розмірі 10000,00 гривень 16.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 , відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пейтек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна»; довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», вих. № 1-1912 від 19.12.2024 про перерахування суми коштів у розмірі 6000,00 гривень 19.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_4 , відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019.

Також, на виконання ухвали Приморського районного суду від 08.09.2025 на адресу суду від Акціонерного товариства «Універсал Банк» надійшов лист № БТ/Е-15675 від 17.10.2025, яким підтверджений факт емітування платіжної картки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), а також перерахування грошових коштів в сумі 16000,00 гривень на емітовану картку, у відповідності до вимог п. 2.1. договору, на підтвердження чого долучено відповідну виписку про рух коштів по картці за період з 16.04.2024 по 20.04.2024.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечує факт укладення кредитного договору, а також факт наявності заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 16000,00 гривень.

Отже, факт отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів у сумі 16000,00 гривень підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (клієнт) укладений договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

На підтвердження відступлення права вимоги позивач долучив копії акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024, платіжних доручень, витягу з реєстру боржників від 25.11.2024, у якому міститься інформація про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , що є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту. Відповідач не заявляв клопотання про витребування оригіналу реєстру боржників до договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024.

Отже, право вимоги кредитора за договором № 4562091 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 16.04.2024 , перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції".

Отже вимога про стягнення 16000,00 гривень основного боргу (суми кредиту) є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вказаною нормою закону встановлено пільгу для військовослужбовців за призовом на час їх призову та для інших видів військової служби на період взяття військовослужбовцями участі у відповідних заходах, а також їх дружинам.

Зазначені зміни до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» внесені положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває і на час розгляду справи.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з висновком, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Таким чином, пільги, визначені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають застосовуватися до дружин (чоловіків) військовослужбовців з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, а саме, з 18 травня 2024 року.

Згідно з долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно 28.05.2025 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували 28.12.2022 шлюб, про що 28.12.2022 складено відповідний актовий запис № 133. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 . Шлюб зареєстрований Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Щодо заперечень позивача проти долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про шлюб суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, поданого 24.09.2025 в межах строку на подання відзиву, встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі, одним з додатків до відзиву зазначене "свідоцтво про шлюб". Під час дослідження доказів у судовому засіданні, було встановлено, що у файлі під навзою "свідоцтво про шлюб" міститься інший доказ. Представник відповідача повідомив, що сталась технічна помилка, внаслідок якої свідоцтво про шлюб не було долучене до матеріалів справи. Враховуючи, що представник відповідача вживав заходи для своєчасного подання до суду копії свідоцтва про шлюб разом із відзивом на позовну заяву, однак, внаслідок помилки цей доказ не був поданий своєчасно, суд дійшов висновку про поважність причини пропуску строку пождання доказу та наявність підстав для задоволення клопотання від 03.03.2026 про долучення свідоцтва про шлюб до матеріалів справи.

На підтвердження статусу військовослужбовця - чоловіка відповідач долучила до матеріалів справи копію військового квитка серії НОМЕР_6 від 20.01.2023 на ім`я ОСОБА_2 , довідки № 1941 від 18.04.2023 про перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_7 , довідки про обставини травми № 693/6461 від 14.09.2023.

Отже, доводи відповідача щодо наявності у неї права на звільнення від сплати відсотків за договором № 4562091 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним 16.04.2024, на підставі ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обгрунтованими. Однак, ця норма підлягає застосуванню до виниклих правовідносин з 18.05.2024.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 16.04.2024 до 18.05.2024 нараховані проценти у сумі 12410,00 гривень. Відповідач контррозрахунок заборгованості не надав, заперечень щодо порядку нарахування відсотків у відзиві не навів.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягає задоволенню в частині стягнення 12410,00 гривень.

Щодо вимог про нарахування в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховування інфляційніих втрат і 3% річних , суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України .

Таким чином, положення ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України визначають, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України.

При цьому вирішення питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зобов`язання за договором між сторонами виникло 16.04.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє дотепер.

Таким чином, на момент ухвалення рішення у справі суд не вбачає підстав для зазначення у рішенні суду про здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18 зазначив: "суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України."

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 сформульовано такий висновок: «Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З наданого позивачем детального опису наданих послуг № 4562091 від 20.07.2025 та акта № 4562091 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 вбачається, що у вартість правничої допомоги зараховані види робіт, які не виконувались у справі: представництво інтересів клієнта під час здійснення судочинства, в тому числі участь у судових засіданнях, складання та оформленн адвокатських запит. Також наявне дублювання певних видів робіт: підготовка декількох позиції та узгодження їх з клієнтом, а також складання письмової консультації. Тому, витрати на правничу допомогу за наведені види робіт у сумі 3320,00 гривень є необгрунтованими.

Враховуючи наведене, а також часткове задоволення позову, пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1219,58 гривень.

До матеріалів справи долучена копія платіжної інструкції від 29.07.2025 про сплату позивачем суми судового збору в розмірі 2422,40 гривень. Факт надходження та зарахування сплачених коштів до спеціального фонду Державного бюджету України суд встановив при відкритті провадження у справі. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 442,26 гривень, пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 625, 626, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40 інше приміщення 19 літ. «Н», «П») заборгованість за договором № 4562091 про надання споживчого кредиту від 16.04.2024 у розмірі 28410,00 гривень (двадцять вісім тисяч чотириста десять гривень 00 коп.), а саме: суми заборгованості за основним боргом – 16000,00 гривень (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.), суми заборгованості за процентами – 12410,00 гривень (дванадцять тисяч чотириста десять гривень 00 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40 інше приміщення 19 літ. «Н», «П») витрати зі сплати судового збору у розмірі 442,26 гривень (чотириста сорок дві гривні 26 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40 інше приміщення 19 літ. «Н», «П») витрати на правничу допомогу у розмірі 1219,58 гривень (одна тисяча двісті дев`ятнадцять гривень 58 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА