Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №521/2226/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/2226/26

Номер провадження № 2/521/3569/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Поліщук І.О.

секретаря судового засідання Коржеван В.А.

за участю: представника позивача адвоката Чумаченко С.О.

представника відповідача адвоката Фельського С.Л. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

18 лютого 2026 р. позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, що стягуються на підставі виданого 03.10.2025 р. судового наказу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24.09 .2025 р. у справі №521/16710/25, провадження №2-н/521/4853/25.

Звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконавчому провадженні № 79468892 за період з вересня 2025 року по грудень 2025 року в розмірі 17 777,20 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 20 копійок) грн., та за період з січня 2026 року по день набрання законної сили рішення суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) грн., витрати за надання послуг перекладу документів у розмірі 4750 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 25649,84 (двадцять п`ять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 84 копійки) грн.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2015 року ОСОБА_1 (далі – Позивач) та ОСОБА_4 (далі – Відповідачка) уклали шлюб. Під час перебування сторін у шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З самого початку народження дитини, Позивач завжди піклувався про неї та проявляв надзвичайну турботу, забезпечував найкращі умови для її фізичного та психологічного розвитку, постійно дбав про здоров`я та розвиток. 18.06.2025 року рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси по справі № 521/8593/25, що набрало законної сили 22.07.2025, шлюб між сторонами було розірвано.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.08.2025 року (дата набрання законної сили 10.09.2025 року) по справі № 521/8593/25 виправлено описку щодо статі дитини.

24 вересня 2025 року судовим наказом Хаджибейського районного суду м. Одеси у справі № 521/16710/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня подання заяви, тобто з 23.09.2025 року, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28.11.2025 року народження по справі № 521/16710/25 виправлено описку у вищенаведеному судовому наказі щодо дати народження дитини з ІНФОРМАЦІЯ_5 на ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі виданого 03.10.2025 р. судового наказу у Хаджибейському ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) (на теперішній час – Хаджибейський ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ) було відкрито виконавче провадження №79468892.

Хаджибейський ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ надав документи виконавчого провадження та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 20.01.2026 року згідно з яким сукупний розмір заборгованості становить 17 777,20 грн (заборгованість обчислена з вересня по грудень 2026 року). На теперішній час, тимчасово, на період воєнного стану в Україні сторони по справі проживають за межами території України у Великій Британії. Зокрема, Позивач проживає у Великій Британії з 02.02.2023 року, Відповідачка з 22.04.2022 року. До 08 вересня 2025 року ОСОБА_3 проживала разом з батьком та матір`ю. З 09 вересня 2025 року по 21 жовтня 2025 року батьки дитини домовились про здійснення спільного виховання (спільної опіки) над дитиною 50/50 без ночівлі у батька (Позивача), а з 22 жовтня 2025 року по теперішній час між батьками існує домовленість щодо спільного виховання (спільної опіки) над дитиною 50/50, з можливістю ночівлі у батька (Позивача) за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Сторона Позивача наголошує на тому, що зазначені обставини визнаються самою Відповідачкою, а також підтверджуються письмовими доказами. Зокрема, 03 грудня 2025 року Радою району Сефтон Команда експертів з оцінювання № 3 (Служба у справах дітей району Сефтон) було проведено оцінювання дитини ОСОБА_3 та сім`ї. В ході зазначеного оцінювання (думка матері) ОСОБА_2 зазначила, що батько обіцяв переїхати у квітні, потім у вересні, але не виконав обіцянку. Проте, в подальшому мати повідомила, що обидва з батьків, за підтримки спонсора сім`ї, погодили план спільного виховання 50/50, який зараз виконується. Також в ході зазначеного оцінювання було з`ясовано думку батька, який підтвердив, що обидва з батьків погодили план спільного виховання 50/50. У період бездомності батько доглядав за ОСОБА_5 протягом дня і повертав її матері на ніч. Батько оскаржив твердження матері про те, що він не надавав фінансової допомоги. Він повідомив, що працював на фабриках та давав кошти на домашні витрати. За його словами, у них був спільний рахунок для отримання допомоги, але мати контролювала кошти та витрачала їх на себе. Він вважає, що ситуація покращилася після того, як він облаштувався у власному житлі. Батько повідомив, що додаткова підтримка йому не потрібна, оскільки він забезпечив собі житло. В ході зазначеного оцінювання Службою було проведено Аналіз, який показав , що батьки погодили план спільного виховання на основі 50/50, який, за їхніми словами, добре працює. Було опитано всі організації, які працюють із сім`єю, та проблем не виявлено. ОСОБА_6 підтвердила, що ОСОБА_5 відвідує заняття регулярно, а обидва з батьків активно співпрацюють зі школою. Відповідно до листа початкової школи К`Ю ВУДС (KEW WOODS SCHOOL) Саутпорт від 01.12.2025 р. ОСОБА_7 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: квартира АДРЕСА_2 , відвідує вказану школу з 02.09.2025 р. по теперішній час.

Відповідно до листа Медичного центру Святого Марка від 10.11.2025 р. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_3 .

Відповідно до Вимоги про сплату міського податку Міської ради метрополітенського боро Сефтон від 06.11.2025 р. позивач сплачує податки за об`єкт: квартира АДРЕСА_1 , та проживає у вказаній квартирі.

З викладеного вбачається, що дитина фактично проживає почергово з обома батьками та над нею здійснюється спільна опіка і виховання за принципом 50/50, що підтверджується:

• Оцінюванням дитини Служби у справах дітей району Сефтон від 03.12.2025, де обидва батьки підтвердили діючий план спільного виховання 50/50;

• листом школи KEW WOODS, яка підтвердила регулярне відвідування та активну співпрацю обох батьків;

• листом Медичного центру Святого Марка, згідно з яким дитина у даному медичному закладі зареєстрована за адресою проживання батька.

Мати не заперечує та не чинить перешкоди у почерговому проживанні дитини з батьком на умовах рівної участі.

За таких обставин обидва з батьків здійснюють рівну участь у вихованні та утриманні дитини, несуть рівні витрати на її потреби (проживання, харчування, одяг, освіту, медичне обслуговування), тому підстави для стягнення аліментів з Позивача на користь Відповідачки відсутні. Позивач підлягає звільненню від сплати аліментів на користь Відповідачки на утримання доньки. Між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини, батьки досягли згоди щодо місця проживання дитини та спільного виховання (спільної опіки) над дитиною 50/50 в порядку ч. 1 ст. 160 СК України.

Зазначені обставини стали приводом для звернення з вказаним позовом до суду.

02.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Фельським С.Л. подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вказується що відповідач заперечує щодо позову ОСОБА_1 з наступних підстав. Сторона відповідача наголошує на тому, що Сторони по справі проживають за межами території України, у Великій Британії. ОСОБА_2 з дитиною з 22.04.2022 року, а позивач з 02.02.2023 року. З 09 вересня 2025 року по теперішній час позивач не проживає разом з дитиною. Між сторонами дійсно досягнута згода щодо участі батька у вихованні дитини, але ця згода обмежується участю у вихованні. Дитина проживає з матір`ю на постійній основі. Може переночувати у батька 1 чи 2 рази на тиждень. При цьому батько не приймає участі у матеріальному забезпеченні дитини. Матеріальні витрати повністю на матері. Твердження позивача, що Відповідачкою, визнається факт проживання та утримання дитини 50/50 є безпідставним. Сторона відповідача просить суд врахувати, що жодне судове рішення в Україні чи Великій Британії не встановлювало графік проживання та утримання дитини 50/50. Згідно з офіційним звітом Соціальних служб району Сефтон (Велика Британія), дитина проживає з матір`ю, яка визнана основним опікуном (Main Carer), а догляд має основний фокус на матері (Primary focus with mother). На даний момент дитина проводить у батька лише 1-2 ночі на тиждень, що є реалізацією його права на спілкування, а не спільним утриманням. Офіційною адресою дитини в усіх державних установах (школа, лікарня) є адреса матері. Наявність контактів батька в анкетах є стандартною процедурою безпеки і не свідчить про проживання дитини з ним. Батько орендує однокімнатне помешкання. А згідно з нормами безпеки дитини (Safeguarding) у Великій Британії, дитина не може постійно проживати в одній кімнаті з дорослим чоловіком. Відсутність у дитини власної кімнати за місцем проживання батька є офіційною перепоною для моделі проживання 50/50. Мати повністю забезпечує всі потреби ОСОБА_5 : окрему облаштовану кімнату, одяг, гуртки, медичне обслуговування та відпочинок за кордоном. Нею було придбано автомобіль виключно для забезпечення логістики дитини. Протягом трьох років спільного проживання в Англії батько не вносив коштів на оренду житла, комунальних послуг та оплату дитячого садочка (вартість якого становила 1000 фунтів на місяць), одягу та інших потреб для дитини. Його твердження про "повне забезпечення" дитини зараз, коли школа та медицина є безкоштовними, є цинічною спробою уникнути законних виплат.

Стороною відповідача у відзиві на позов наголошується, що батько вдається до відвертих маніпуляцій та зловживання системою правопорядку Великої Британії. Він неодноразово здійснював завідомо неправдиві виклики поліції до помешкання відповідача, стверджуючи, що дитина в небезпеці. Жоден із цих викликів не підтвердився, що свідчить про його намір чинити на відповідача психологічний тиск, а не піклуватися про інтереси доньки. Згода на короткочасні візити дитини до батька була вимушеною. У жовтні 2025 року батько самовільно забрав дитину і не повертав її, що змусило відповідача звертатися до поліції. Але через те що відсутнє офіційне судове рішення в Великій Британії - поліція нічого зробити не змогла. Через велику вартість британської судової системи відповідач була змушена піти на тимчасовий компроміс, щоб захистити дитину від стресу. Те, що дитина іноді ночує у батька, необхідно трактувати як «реалізацію права батька на спілкування з дитиною», а не як «зміна місця проживання дитини», а тому це не є підставою для звільнення від аліментів.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2026 справу розподілено на суддю Поліщук І.О..

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 16 березня 2026 року об 16:00 годині.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.04.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечували з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив підтримав.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

27.06.2015 року ОСОБА_1 (далі – Позивач) та ОСОБА_4 (далі – Відповідачка) уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.01.2017 р., виданим повторно.

Під час перебування сторін у шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

18.06.2025 року рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси по справі № 521/8593/25, що набрало законної сили 22.07.2025, шлюб між сторонами було розірвано.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.08.2025 року (дата набрання законної сили 10.09.2025 року) по справі № 521/8593/25 виправлено описку щодо статі дитини.

24 вересня 2025 року судовим наказом Хаджибейського районного суду м. Одеси у справі № 521/16710/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня подання заяви, тобто з 23.09.2025 року, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28.11.2025 року народження по справі № 521/16710/25 виправлено описку у вищенаведеному судовому наказі щодо дати народження дитини з ІНФОРМАЦІЯ_5 на ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі виданого 03.10.2025 р. судового наказу у Хаджибейському ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) (на теперішній час – Хаджибейський ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ) було відкрито виконавче провадження №79468892.

Згідно відповіді Хаджибейського ВДВС у м. Одесі ОМУ МЮУ та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 20.01.2026 року, за позивачем ОСОБА_1 рахується заборгованість по аліментах, а саме сукупний розмір заборгованості становить 17 777,20 грн (заборгованість обчислена з вересня по грудень 2026 року).

На теперішній час, тимчасово, на період воєнного стану в Україні сторони по справі проживають за межами території України у Великій Британії.

Зокрема, Позивач проживає у Великій Британії з 02.02.2023 року, Відповідачка з 22.04.2022 року.

До 08 вересня 2025 року дитина ОСОБА_3 проживала разом з батьком та матір`ю.

Відповідно до позиції позивача з 09 вересня 2025 року по 21 жовтня 2025 року вони з відповідачем, як батьки дитини домовились про здійснення спільного виховання (спільної опіки) над дитиною 50/50 без ночівлі у батька (Позивача), а з 22 жовтня 2025 року по теперішній час між батьками існує домовленість щодо спільного виховання (спільної опіки) над дитиною 50/50, з можливістю ночівлі у батька (Позивача) за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Саме ці обставини і є підставами для задоволення позовних вимог.

Відповідач – мати дитини проти цього категорично заперечує, посилаючись на інформацію викладену в офіційному звіті Соціальних служб району Сефтон (Велика Британія).

Як сторона Позивача так і сторона Відповідача в обґрунтування своїх позицій посилаються на Офіційний Звіт Соціальних служб району Сефтон (Велика Британія), складенню якого передувало оцінювання дитини Карецької Емілії та її батьків – Сторін по даній справі. Оцінювання проводилося командою експертів з оцінювання №3, дата початку оцінювання - 25 вересня 2025 року; дата завершення оцінювання -20 листопада 2025 року.

Відповідно до офіційного звіту Соціальних служб району Сефтон (Велика Британія), командою експертів з оцінювання № 3 відбулося оцінювання дитини та сім`ї, інформація про дитину: ОСОБА_9 . За результатом оцінювання Соціальною службою району Сефтон (Велика Британія) зроблено аналіз, відповідно до якого: оцінювання було ініційовано після надходження звернення, в якому вказувалося, що стосунки батьків завершилися, і батько нещодавно залишив сімейне житло, нібито не з власної волі. Раніше оцінювання проводилося у лютому 2024 року з приводу звинувачень у тому, що мати була винуватцем домашнього насильства, яке виявлялося фізичною агресією, такою як удари та стусани на адресу батька. Наразі батько стверджує, що такі прояви стали ще гіршими. Він повідомляє про два випадки цього року, коли мати виявляла до нього фізичне насильство, включаючи удушення. Також є звинувачення та зустрічні звинувачення в емоційному насильстві стосовно Емілії, що викликає занепокоєння щодо її емоційного благополуччя та впливу на неї конфліктів батьків. Крім того, існували побоювання, що ОСОБА_5 може залишитися без житла. Було проведено візити до дому, отримано думки обох батьків, а також врахували досвід самої дитини. Мати відкинула усі звинувачення у насильстві. Вона повідомила, що батько засмутився, коли вона попросила його залишити сімейне житло. Мати пояснила, що батько не давав свій внесок у оплату витрат сім`ї, і після того, як він влаштувався на роботу, вона попросила його піти. Коли він відмовився, вона звернулася за допомогою до поліції для його виселення. Мати заявила, що ОСОБА_5 ніколи не залишиться без житла і що вона завжди дбала про неї самостійно. Вона вважає, що звинувачення батька, є спробою виставити її в негативному світлі і охарактеризувала його як людину, яка прагне все контролювати. Батько висловив стурбованість щодо емоційної стабільності матері, стверджуючи що їй важко контролювати емоції і іноді вона тягне ОСОБА_5 за руку, якщо вона спізнюється. Він визнав, що мати добре піклується про ОСОБА_5 , але заявив, що не ладнає з ним. Батько повідомив що декілька тижнів був бездомним, але тепер облаштувався і має власне житло. З ОСОБА_5 зустрілися у присутності матері і вона виглядала добре. Спостереження показали позитивну взаємодію між матір`ю та дитиною. ОСОБА_5 виглядала щасливою, задоволеною та в безпеці. Вона повідомила, що батько більше не живе вдома і висловила бажання побачити його, описавши його як добру людину. Час, проведений з сім`єю, було організовано з допомогою спонсора сім`ї задля узгодження плану спільного виховання. Було опитано всі організації, які працюють із сім`єю та проблем не виявлено. ОСОБА_6 підтвердила, що ОСОБА_5 відвідує заняття регулярно, а обидва з батьків активно співпрацюють зі школою. Батьки погодили план спільного виховання 50/50, який за їхніми словами, добре працює. ОСОБА_10 проводить час з батьком, але ночівля в нього поки що не дозволяється, оскільки батько ще не підготував відповідні умови для сну. Мати демонструє здатність до захисту дитини та стабільність. Не виявлено побоювань щодо її здатності забезпечувати базовий догляд за ОСОБА_5 ; дитини виглядає захищеною, щасливою та отримує добре піклування. Немає доказів того, що ОСОБА_5 загрожує серйозна шкода під опікою матері. У ОСОБА_11 також зазначено, що подальші заходи не потрібні, оскільки у догляді матері за дитиною не виявлено проблем і соціальні служби не задіяні в справі наданий момент. Відповідно до коментарів керівника, викладених у Звіті, це оцінювання дитини та сім`ї було проведено після отримання звернення від сімейного медіатора 19.09.2025 року. Побоювання полягали у зустрічних звинуваченнях у домашньому насильстві та можливому впливі конфліктів та сварок батьків на ОСОБА_5 . Також існували занепокоєння що ОСОБА_5 може стати бездомною, оскільки батька попросили залишити сімейне житло. Під час оцінювання було проведено консультації з обома батьками, ОСОБА_5 та фахівцями різних служб ( такими як школа та сімейна клініка). Обидва батьки підтвердили, що їхні стосунки завершилися, і що ОСОБА_12 ( батько) облаштувався у власному житлі. Сім`я родом з України і з допомогою свого спонсора у Великій Британії батьки узгодили план спільного виховання Емілії у відношенні 50/50. Емілія поки що не залишається на ночівлі у батька через відсутність відповідних умов для сну. В ході оцінювання встановлено, що ОСОБА_5 успішно навчається у шкоді, її потреби у здоров`ї задовольняються.

Позивач на підтвердження позовних вимог також надав суду наступні документи:

- лист початкової школи К`Ю ВУДС (KEW WOODS SCHOOL) Саутпорт від 01.12.2025 р. відповідно до якого ОСОБА_7 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: квартира АДРЕСА_2 , відвідує вказану школу з 02.09.2025 р. по теперішній час;

- лист Медичного центру Святого Марка від 10.11.2025 р., з якого убачається що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_3 ;

- вимогу про сплату міського податку Міської ради метрополітенського боро Сефтон від 06.11.2025 р. , якою підтверджується, що позивач сплачує податки за об`єкт: квартира АДРЕСА_1 , та проживає у вказаній квартирі.

Інших доказів на підтвердження своїх правових позицій, сторонами по справі та їхніми представниками суду не надано.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини. Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Слід звернути увагу, що поняття «місце проживання дитини» не може враховуватись формально, постійне місце проживання дитини, тобто це є місце проживання з тим з батьків, з яким воно погоджене між батьками або визначене рішенням суду.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 520/21069/18 від 03 лютого 2021 року.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку, при цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа №511/219/18).

Верховний Суд у постанові у справі № 686/18140/21 від 22 вересня 2022 року зазначив, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким почала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживала.

Відповідно до частини 1 статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Звертаючись до суду з позовом про звільнення від заборгованості по аліментах, припинення стягнення аліментів, ОСОБА_1 посилається на те, що в період з вересня 2025 р. по теперішній час є здійснення ним позивачем ( ОСОБА_1 ) спільного з відповідачкою ( ОСОБА_2 ) виховання дитини в форматі 50/50 та фактичне утримання доньки ним під час перебування ОСОБА_3 з ним. Позивач забезпечує всі потреби дитини під час її перебування з ним, а саме: харчування, одяг, побутові потреби, освітні потреби, медичне обслуговування, дозвілля. Позивач несе витрати на оренду житла, де дитина проживає разом з ним 50% часу, оплачує комунальні послуги, забезпечує транспортування дитини до/з школи. Таким чином, Позивач вважає, що фактично утримує дитину нарівні з матір`ю та несе рівні з нею витрати на утримання дитини. За період з 23.09.2025 року (дата, з якої стягуються аліменти) по 20.01.2026 року Позивач фактично утримував дитину під час її перебування з ним (з 22.10.2025 року у форматі 50/50) і одночасно на нього покладено обов`язок сплачувати аліменти матері дитини. Позивач стверджує, що така ситуація створює для Позивача непропорційне та необґрунтоване фінансове навантаження, оскільки він фактично утримує дитину повністю (під час перебування з ним) і додатково зобов`язаний сплачувати кошти матері, яка в цей період дитину не утримує. Стягнення заборгованості за період, коли Позивач фактично утримував дитину нарівні з матір`ю, призведе до необґрунтованого збагачення матері дитини та порушення балансу інтересів сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в період з вересня 2025 р. по січень 2026 р. ОСОБА_8 постійно, безперервно проживала з батьком ОСОБА_1 та знаходилася на його повному утриманні.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено існування обставин, які б свідчили про наявність підстав для припинення стягнення по аліментах, присуджених на підставі судового наказу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2025 року та звільнення позивача від заборгованості по аліментах, яка утворилася за період з вересня 2025 р. по січень 2026 р.

Судом досліджувався лист початкової школи К`Ю ВУДС (KEW WOODS SCHOOL) Саутпорт від 01.12.2025 р. відповідно до якого ОСОБА_7 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: квартира АДРЕСА_2 , відвідує вказану школу з 02.09.2025 р. по теперішній час та лист Медичного центру Святого Марка від 10.11.2025 р., з якого убачається що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована у цій практиці. У листі Медичного центру Святого Марка від 10.11.2025 р. зазначено адресу дитини: квартира АДРЕСА_3 .

Представники сторін не заперечували в судовому засіданні що в цих листах вказана адреса батька дитини – Позивача по справі ОСОБА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 пояснював в суді, що позивач звертається до вказаних установ, зазначає свою адресу, як адресу місця проживання дитини, з тим що отримані відповідні довідки задля забезпечення доказів по справі.

Судом також досліджений Звіт команди експертів з оцінювання № 3 Ради району Сефтон, з якого убачається що при проведенні оцінювання були задяні ключові організації: Клініка сімейної медицини ( ECAF-лікар загальної практики) та початкова школа «Кью Вудс».

У Звіті неодноразово вказується що Основна адреса дитини ОСОБА_3 – 23 Корт Роут, м.Саутпорт, PR99ER. Вказана у Звіті адреса 23 Корт Роут, м.Саутпорт, PR99ER, є адресою матері дитини – відповідача ОСОБА_2 .

Дослідженими в судовому засіданні документами підтверджується, що у спірний період і на даний час дитина постійно проживала та проживає з матір`ю, а батько приймав участь у її вихованні на рівні з матір`ю, що не можна вважати постійним місцем проживання дитини разом з батьком, та приймати до уваги як на підставу для звільнення від заборгованості по аліментах за вказаний період та для звільнення від сплати аліментів у майбутньому

Суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову погоджується з позицією сторони відповідач та враховує, що в ході розгляду справи Позивачем не надано жодного судового рішення в Україні чи Великій Британії, який би встановлювався графік проживання та утримання дитини 50/50.

Згідно з офіційним звітом Соціальних служб району Сефтон (Велика Британія), який досліджено судом, дитина проживає з матір`ю, яка визнана основним опікуном (Main Carer), а догляд має основний фокус на матері (Primary focus with mother). На даний момент дитина проводить у батька лише 1-2 ночі на тиждень, що є реалізацією його права на спілкування, а не спільним утриманням. Офіційною адресою дитини в усіх державних установах (школа, лікарня) є адреса матері.

Наявність контактів батька в анкетах, на які посилалася сторона Позивача, є стандартною процедурою безпеки і не свідчить про проживання дитини з ним.

Зазначені позивачем підстави носять формальний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами факт проживання малолітньої дитини за місцем проживання позивача у Великій Британії.

Тобто обставини, що впливають на звільнення Позивача від сплати платежів по аліментах, не змінились з моменту ухвалення рішення суду про їх стягнення.

В ході розгляду даної справи суду не наведено переконливих доказів, які б дозволили суду звільнити Позивача від заборгованості по аліментах, яка утворилася за період з вересня по грудень 2025 року у розмірі 17777,20 гривень.

Звільнення позивача від сплати аліментів та від заборгованості по аліментах суперечитиме інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 51 Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 10, 141, 150, 179, 180, 181, 182, 192 СК України, ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 21.04.2026.

Суддя: І.О.Поліщук