Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №506/559/23 — Окнянський районний суд Одеської області

Окнянський районний суд Одеської області

Справа №: 506/559/23

Провадження № 3-в/506/52/26

П О С Т А Н О В А

20.04.2026 року суддя Окнянського районного суду Одеської області Чеботаренко О.Л., розглянувши матеріали подання т.в.о. начальника ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області щодо вирішення питання щодо виконання адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Красноокнянського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року / справа №506/559/23/на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ст.173 КУпАП у виді адміністративного арешту строком на 10 діб. Постанова набрала законної сили 21 серпня 2023 року.

До суду надійшло подання т.в.о. начальника ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області щодо вирішення питання щодо виконання адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 був засуджений Красноокнянським районним судом Одеської області за ч.2 ст.121 КУпАП до 8 років 5 місяців позбавлення волі. У подальшому 22 червня 2025 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу та під час виконання службового обов`язку зник безвісті за особливих обставин на тимчасово окупованій території України. Вказані обставини не дали можливості виконати постанову суду протягом двох років з дня винесення постанови суду з об`єктивних причин.

Вивчивши подання та надані матеріали, приходжу до такого.

Так, постановою судді Красноокнянського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року / справа №506/559/23/ на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ст.173 КУпАП у виді адміністративного арешту строком на 10 діб. Постанова набрала законної сили 21 серпня 2023 року. Постанова була звернута до виконання та прийнята до виконання ВПД № 2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, однак фактично адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту виконано не було.

18 квітня 2024 року ОСОБА_1 був засуджений Красноокнянським районним судом Одеської області за ч.2 ст.121 КУпАП до 8 років 5 місяців позбавлення волі. Як вбачається із вказаного вироку, ОСОБА_1 вчинив вказане кримінальне правопорушення 11 серпня 2023 року і 12 серпня 2023 року був затриманий в порядку ст.208 КПК України. В подальшому відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Таким чином, на момент набрання законної сили постановою суду по справі №506/559/23 ОСОБА_1 перебував під вартою по кримінальному провадженню .

22 червня 2025 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу та під час виконання службового обов`язку зник безвісті за особливих обставин не території тимчасово окупованої території України.

Вказані обставини не дали можливості виконати постанову суду протягом двох років з дня винесення постанови суду з об`єктивних причин.

Таким чином, з дня набрання постанови суду законної сили минуло більше двох років.

Системний аналіз основних положень КУпАП, в тому числі і розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст. 303 КУпАП, законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка скерована судом до виконання, однак не виконана відповідним органом ,який зобов`язаний в силу закону її виконувати, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст. 1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305 і 326 КУпАП; розділ I Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; ст. 3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.

Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації №R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі №17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 №5 рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), рішення від 23.09.1998 (п. 54), Суд наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».

В інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява №17283/02); у п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novikv.Ukraine), заява №48068/06).

Крім того, КСУ у п.3.4, п.3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа №10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).

Як вбачається з матеріалів подання, станом на день звернення з поданням до суду постанова суду щодо ОСОБА_1 про відбування стягнення у виді адміністративного арешту виконана не була , так як на час набрання законної сили постанови суду останній перебував під вартою по кримінальному провадженню, відбував покарання по кримінальному провадженню ,а потім виконував обов`язки по несенню військової служби.

Вжиття всіх процесуальних заходів ,спрямованих на виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП , не призвело до фактичного виконання постанови , однак неможливість її виконання з об`єктивних причин свідчить про необхідність прийняття рішення щодо її виконання . Тому приходжу до висновку про наявність підстав про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням строку давності виконання судового рішення, враховуючи те , що з часу набрання законної сили постановою про накладення вказаного адміністративного стягнення на ОСОБА_1 минуло більше двох років.

Керуючись ст.ст. 298, 301, 327 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити подання т.в.о. начальника ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області щодо вирішення питання, пов`язаного з виконанням адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту відносно ОСОБА_1 .

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 діб, накладеного постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року /справа №506/559/23/ за ст. 173 КУпАП , у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області протягом 10 діб з дня її проголошення.

Суддя Чеботаренко О. Л.