Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №946/1416/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1416/26

Провадження № 1-кп/946/331/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ВИРОК

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у місті Ізмаїлі Одеської області в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162150000070 від 18.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїла Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє:

– 12.11.2025 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст.125 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн (вирок не набрав законної сили),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.09.2025, яка набрала законної сили 16.09.2025, по справі № 946/4379/25 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Зазначену вище постанову ОСОБА_4 особисто отримав 17.12.2025, у зв`язку із чим він достовірно знав, що його позбавлено права керування транспортними засобами.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортним засобом вказаною постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до органів правосуддя України, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати вищезазначене рішення суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, шо набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ігноруючи судові рішення щодо заборони керування транспортними засобами, здійснював керування транспортним засобом за таких обставин.

17 січня 2026 року, приблизно о 19 год. 22 хв., ОСОБА_4 пересувався по автомобільній дорозі по пр. Миру в м. Ізмаїлі Одеської області, діючи з вищезазначеним умислом, будучи позбавленим судовим рішенням права керування транспортними засобами, нехтуючи вказаними судовими заборонами, здійснював керування транспортним засобом – автомобілем марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , до його зупинення співробітниками поліції, тобто умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

II. Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

«Стаття 382. Невиконання судового рішення

1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -

карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.»

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення.

В ході судового розгляду ОСОБА_4 детально розповів про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті. Так, обвинувачений пояснив, що він, будучи обізнаним про позбавлення його права керування транспортними засобами, взимку 2026 року був зупинений співробітниками поліції під час керування автомобілем.

Враховуючи, що всі учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що у суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, суд, на підставі ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), за згодою учасників кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, і погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

IV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися під час судового розгляду, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

V. Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, керуючись ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти правосуддя.

Згідно з медичною довідкою ОСОБА_4 під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що ОСОБА_4 не належить до осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Так, з досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_4 вбачається, що ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Частина перша статті 382 КК України передбачає покарання у виді штрафу та позбавлення волі. Обираючи обвинуваченому вид покарання, суд враховує відповідно до ч.2 ст. 53 КК України майновий стан обвинуваченого, який не працює, при цьому у суду відсутні відомості про наявність у нього будь-якого доходу. Отже, для виправлення обвинуваченого не доцільно застосовувати штраф, навіть в мінімальному розмірі, оскільки у суду немає відомостей про працевлаштування обвинуваченого та наявність у нього достатнього для сплати штрафу доходу.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини, причини та наслідки вчинення кримінального правопорушення, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , дані досудової доповіді, суд, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст.382 КК України. Суд також вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з визначенням йому іспитового строку в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Крім того, з урахуванням вказаних обставин, на думку суду, виправленню ОСОБА_4 сприятиме окрім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, також додатково покладений обов`язок, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд переконаний у тому, що визначена міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, і таке покарання призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять в нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Суд також враховує те, що відносно ОСОБА_4 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 12.11.2025 було ухвалено вирок, яким він був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн.

Однак, у зв`язку з тим, що вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2025 не набрав законної сили на день ухвалення цього вироку про кримінальне правопорушення, вчинене після постановлення попереднього вироку від 12.11.2025, то суд позбавлений можливості застосувати положення ст. 71 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків.

При цьому суд звертає увагу, що питання про застосування покарання за наявності кількох вироків може бути вирішено виключно після набрання законної сили обома вироками місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконуватимуться вироки, в порядку, встановленому п. 11 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України.

VI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи до нього не застосовувалися.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження також не застосовувалися.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 369-371, 373-375, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

3. На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

5. Згідно з ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме – з 21.04.2026.

6. Речовий доказ: DVD-R диск, на якому перекопійовано відеозапис з нагрудного відеореєстратора співробітника ВРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

7. Вирішити питання про застосування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за наявності кількох вироків у порядку, встановленому п. 11 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, у разі та після набрання законної сили цим вироком та вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2025.

8. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

10. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

11. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду

Одеської області ОСОБА_1