Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №607/7475/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7475/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/322/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тальчук Поліни Іллівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 02 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачкою та первісними кредиторами були укладені електронні кредитні договори, підписані одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а кредитні кошти надавалися у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжні картки, реквізити яких були повідомлені відповідачкою.

Зокрема, позивач посилається на кредитні договори, укладені відповідачкою з ТОВ «Аванс Кредит» №18029-07/2023 від 13.07.2023 року та №08512-08/2023 від 07.08.2023 року.

Надалі права вимоги за вказаними договорами були відступлені позивачу на підставі договору факторингу: від 29.04.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» №24122024, за яким позивач набув право вимоги до відповідачки за двома договорами з ТОВ «Аванс Кредит» із загальною сумою боргу 87512 грн, зокрема:

- за кредитним договором №18029/07/2023 в сумі 64312 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 49 312,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

- за кредитним договором №08512-08/23 в сумі 23200 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 200 грн - сума заборгованості за відсотками.

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки первісного кредитора, у зв`язку з чим просив стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості 87512 грн та судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26 листопада 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами — задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: -за кредитним договором № 18029-07/2023 у розмірі 64312 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15000 грн, 49 312 грн - заборгованість за відсотками; -за кредитним договором №08512-08/2023 у розмірі 23200 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000 грн, 19 200 грн - заборгованість за відсотками, а всього на загальну суму 87 512 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Тальчук П.І. просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитних договорів, їх підписання відповідачкою в електронній формі, отримання нею кредитних коштів, а також розміру заявленої заборгованості, суд не перевірив дотримання вимог законодавства щодо електронного підпису та ідентифікації особи, не дослідив первинні бухгалтерські документи щодо перерахування коштів і нарахування відсотків. Крім того, представник відповідача заперечує правомірність нарахування відсотків за користування кредитом з огляду на недоведеність погоджених сторонами умов щодо їх розміру та порядку нарахування, а також вказує на відсутність належних і допустимих доказів відступлення права вимоги на користь позивача та обсягу переданих прав.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення між сторонами кредитних договорів в електронній формі, які підписані відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам законодавства, а також факт отримання відповідачкою кредитних коштів і наявність заборгованості; позивач зазначає, що надані до справи договори, розрахунки заборгованості, інформаційні довідки та договори факторингу є належними і достатніми доказами, які не спростовані відповідачем, при цьому остання не надала жодного контррозрахунку чи доказів відсутності зарахування коштів; також вказується, що відсотки за користування кредитом нараховані відповідно до умов договорів, з якими відповідачка була ознайомлена і погодилася, а перехід права вимоги до позивача підтверджується укладеними договорами факторингу, які не визнані недійсними.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення.

Обставини справи.

13.07.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 18029-07/2023, який підписаний електронним цифровим підписом позичальника (п. 8 Кредитного договору W1267).

Згідно п. 1.1 Договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 13.07.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 06.07.2024 року.

Відповідно до п. 1.4 договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Згідно п. 1.4.1, процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 1.4.2, якщо клієнт 06.08.2023 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку в розмірі ---% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж та наступні платежі в розмірі відповідно до Графіку платежів.

Також, електронно-цифровим підписом позичальника - W1267 було підписано: додаток до договору про надання фінансового кредиту № 18029-07/2023 у якому відображено графік платежів; паспорт споживчого кредиту.

Крім того, 07.08.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 08512-08/2023, який підписаний електронним цифровим підписом позичальника (п. 8 Кредитного договору W0266).

Згідно п. 1.1 Договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 07.08.2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 31.07.2024 року.

Відповідно до п. 1.4 за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Згідно п. 1.4.1 Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Також, електронно-цифровим підписом позичальника - W0266 було підписано: додаток до договору про надання фінансового кредиту № 08512-08/2023 у якому відображено графік платежів.

Відповідно до п.п. 1.6. п. 1 кредитних договорів, кошти надаються ТОВ «Аванс кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Аванс Кредит» суми кредиту за вказаними реквізитами.

Підписанням вказаних кредитних договорів відповідач підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Аванс кредит» (п.п. 7.6 кредитних договорів).

На виконання зообов`язань за вказаними кредитними договорами, первинний кредитор ТзОВ «Аванс кредит» перерахував відповідачці кредитні кошти, а саме за кредитним договором №18029-07/2023 від 13.07.2024 у розмірі 15000 грн, а також 4000 грн за кредитним договором № 08512-08/2023 від 7.08.2023 року.

Так, згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №3466_250627091812 від 27.06.2025 року, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та має ліцензію НБУ. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 01.12.2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Аванс Кредит». Зокрема, 13.07.2023 року о 08:45 год. на суму 15000 грн., маска карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ipay/ua – 261964574, призначення платежу: зарахування 15000 грн на карту НОМЕР_1 .

Цей же номер карти зазначено в п. 1.6. договору про надання фінансового кредиту № 18029-07/2023.

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №3466_250627091811 від 27.06.2025 року, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та має ліцензію НБУ. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 01.12.2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Аванс Кредит». Зокрема, 07.08.2023 року о 14:15:23 год. на суму 4000 грн., маска карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ipay/ua – 270495090, призначення платежу: зарахування 4000 грн. на карту НОМЕР_1 .

Цей же номер карти зазначено в п. 1.6 договору про надання фінансового кредиту № 08512-08/2023 від 7.08.2023 року.

Крім того, факт зарахування кредитних коштів за двома кредитними договорами визнано стороною відповідача у судовому засіданні, що відображено в оскарженому судовому рішенні.

29.04.2024 року між ТзОВ «Аванс кредит» (Фактор) та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» (Клієнт) укладено договір факторингу № 29042024, у відповідності до умов якого ТзОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Витягу із Реєстру боржників від 29.04.2024 року до договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №18029-07/2023 в сумі 64312,00 грн, з яких: 15000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 49312,00 грн - сума заборгованості за відсотками, а також за кредитним договором №08512-08/2023 в сумі 23200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19200,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно п. 3.9. договору факторингу, у разі отримання коштів від боржників, органів державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього договору, Клієнт зобов`язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок фактора, вказаний в розділі 10 даного договору.

Згідно наданих позивачем до суду першої інстанції розрахунків заборгованості за кредитними договорами, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК«ЄАПБ» за кредитним договором №18029-072023 від 13.07.2023року в сумі 64312,00грн, з яких: 15000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 49 312,00 грн - сума заборгованості за відсотками, а також за кредитним договором №08512-08/2023 від 07.08.2023 року в сумі 23 200,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 200,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що між сторонами належним чином укладено кредитні договори в електронній формі із використанням електронного підпису, що підтверджує волевиявлення відповідачки на їх укладення; первісним кредитором надано відповідачці кредитні кошти у погодженому розмірі, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано нею; нарахування відсотків здійснено відповідно до умов договорів та у межах строку кредитування; при цьому позивач надав належні та допустимі докази переходу до нього прав вимоги за спірними кредитними договорами на підставі договору факторингу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про доведеність заявлених вимог і наявність підстав для стягнення заборгованості в повному обсязі.

З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що у справі наявні належні та допустимі докази укладення кредитних договорів в електронній формі, які підписані відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (смс-кодом), надісланим на номер мобільного телефону, зазначений при реєстрації, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує ідентифікацію особи і її волевиявлення на укладення правочинів; при цьому матеріали справи свідчать, що разом із кредитними договорами відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту та додатки до договорів, зокрема графіки платежів, що містять істотні умови кредитування, включаючи розмір, строк, порядок повернення кредиту та нарахування відсотків, а отже відповідач була належним чином ознайомлена з умовами кредитування і погодилася з ними; крім того, у справі наявні належні докази переходу до позивача прав вимоги за спірними кредитними договорами на підставі договору факторингу, а проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов договорів та виключно в межах строку кредитування, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитних договорів, їх підписання відповідачкою в електронній формі є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у справі доказів отримання позичальником кредитних коштів є надуманими та спростовуються матеріалами справи, оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів був визнаний стороною відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції, а відтак відповідно до вимог процесуального закону не підлягав доказуванню. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач фактично не заперечувала проти стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту та визнавала обов`язок виконання взятих на себе зобов`язань, що додатково підтверджує факт отримання кредитних коштів і безпідставність наведених у апеляційній скарзі доводів.

Окрім наведеного, в справі наявні належні докази переказу кредитних коштів у сумі 15 000 грн та 4 000 грн за реквізитами, зазначеними відповідачкою у кредитних договорах.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування відсотків за користування кредитом з огляду на недоведеність погоджених сторонами умов щодо їх розміру та порядку нарахування є надуманими, оскільки з умов кредитних договорів убачається, що сторони чітко погодили як розмір процентної ставки, так і порядок її застосування: зокрема, відповідно до п. 1.4, 1.4.1 договорів встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1,99% на день та 2,50% на день відповідно, яка прямо визначена як плата за користування кредитом та підлягає застосуванню виключно у межах строку кредитування, визначеного у п. 1.2 договорів; при цьому строк кредитування (360 днів), дата надання кредиту, кінцевий термін його повернення, а також порядок і періодичність платежів деталізовані у графіках платежів, що є невід`ємними додатками до договорів, і разом із паспортом споживчого кредиту були підписані відповідачем; таким чином, істотні умови щодо вартості кредиту, розміру процентів та механізму їх нарахування є визначеними, зрозумілими та погодженими сторонами, а їх застосування позивачем відповідає змісту укладених правочинів і здійснювалося виключно в межах погодженого строку кредитування, що виключає доводи про їх недоведеність чи неправомірність.

При цьому, заперечуючи розмір нарахованих відсотків за користування кредитом, відповідачкою не подано жодного контррозрахунку чи належних і допустимих доказів, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок заборгованості.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних і допустимих доказів відступлення права вимоги на користь позивача та обсягу переданих прав є надуманими, оскільки матеріалами справи підтверджено факт укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за спірними кредитними договорами; зокрема, у справі наявні договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, а також витяг з реєстру боржників, який містить конкретні дані щодо відповідача, номерів кредитних договорів та розміру заборгованості, що свідчить про визначеність обсягу переданих прав; при цьому умовами договору прямо передбачено, що перехід права вимоги відбувається з моменту підписання акту приймання-передачі реєстру боржників, після чого позивач набуває статусу кредитора у зобов`язанні; наведені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та належним чином підтверджують як сам факт переходу права вимоги, так і його обсяг, а тому підстав сумніватися у набутті позивачем статусу належного кредитора у справі не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічні доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку, такі доводи не спростовують законності і обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тальчук Поліни Іллівни — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову апеляційного суду складено 21 квітня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н. М.