Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №523/22093/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/795/26

Номер справи місцевого суду: 523/22093/25

Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Протченка Геннадія Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Протченка Геннадія Васильовича на постанову Пересипського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Пересипського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2025 року накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В порядку ст. 40-1 КУпАП, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 605,60 гривень, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Строк позбавлення ОСОБА_1 спеціального права на керування транспортними засобами постановлено обчислювати з дня ухвалення постанови, а саме з 05.11.2025 року.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 05.10.2025 року о 10:05 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Nissan Pulsar», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №24 по вул. Віталія Нестеренка в м.Одесі, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, бліде обличчя, звужені зіниці очей, не реагують на світло), - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Протченко Г.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що під час вирішення справи судом першої інстанції не було встановлено обставин, які мають значення для її вирішення, просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в зазначеній справі відсутня законність підстав зупинки транспортного засобу та огляду, порушено порядок проведення огляду осіб на стан алкогольного сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП.

В скарзі акцентується увага на тому, що з відеозапиу долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 беззаперечно виконував всі вказівки поліцейських, проходив перевірку газоаналізатором Драгер, результати якого підтвердили, що останній не знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, погодився пройти огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, в скарзі зауважується на тому, що на відеозаписі зафіксовано факт звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію служби “102”, де останній просить викликати слідчу оперативну групу відносно поліцейських які його зупинили, та які штучно створили складну ситуацію та повідомив, що його взяли в заручники, забрали всі документи, викликали РТЦК та СП для подальшого затримання.

Також, в скарзі зазначається на порушення безперервності відеофіксації події, що є порушенням Інструкції затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026.

До того ж, і в апеляційній скарзі та окремо в клопотанні захисником ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 , вказуючи, що він не був присутній при розгляді справи у зв`язку з тим, що був доставлений працівниками РТЦК та СП від 05.10.2025 року та в подальшому мобілізований, про що свідчить дата проходження ВЛК 05.11.2025 року. ОСОБА_1 про те, що на нього накладено адміністративне стягнення дізнався з постанов державного виконавця від 04.03.2026 року, 06.03.2026 року, які надійшли йому у застосунку “Дія”. В подальшому ОСОБА_1 звернувся за правничою допомогою до адвоката, який після ознайомлення з матеріалами справи підгодовував та подав апеляційну скаргу у найкоротші строки.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку адвоката Протченка Г.В., який надав пояснення по суті справи та просив задовольнити апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведених у ній мотивів та провадження закрити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення. Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку та доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Матеріалами справи встановлено, що розгляд справи відбувся за його відсутності, про накладене стягнення стало відомо з постанов державного виконавця від 04.06.2026 та 06.03.2026 року. 11.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся за правничою допомогою до адвоката Протченко Г.В., з яким і було укладено договір. 12.03.2026 року адвокат Протченко Г.В. звернувся до Пересипського районного суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, яка судом була зареєстрована за Вх. № 11861 13.03.2026 року, відповідно до розписки з матеріалами справи адвокат ознайомився 16.03.2016 року і 17.03.2026 року подав апеляційну скаргу.

Отже, вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду матеріалами справи не спростовано.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

За таких обставин, враховуючи дату подачі апеляційної скарги, дату опублікування судового рішення в ЄДРСР, дату з якої особі яка притягається до адміністративної відповідальності стало відомо про накладене стягнення, дату ознайомлення з матеріалами справи адвоката, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції однобічно, без з`ясування фактичних обставин, що мають значення для розгляду, апеляційний суд приходить наступного висновку.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України”, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Визнаючи вину ОСОБА_1 доведеною, суд не перевірив належним чином докази на підтвердження законності вимог працівників поліції на проходження огляду та обґрунтованості їх сумнівів щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №474038 від 05.10.2025 року, направлення на огляд, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.

Однак, суд першої інстанції не дав оцінки наведеним доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності для прийняття рішення про визнання винним, зокрема наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які жодним чином не доводять факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, зокрема судом першої інстанції повною мірою не досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис події.

Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо того, що відеозаписи долучені до матеріалів справи не є безперервними, оскільки наявні в матеріалах справи фрагменти відеозаписів є достатньою доказовою базою.

Посилання в постанові судом першої інстанції на час відмови ОСОБА_1 , від проходження огляду, яка зафіксована на відеозаписі на відрізку 02 год. 05 хв. 12 сек. не відповідає дійсності, оскільки зазначений фрагмент не містить відмови від проходження огляду та взагалі пропозиції такого огляду. На зазначеному фрагменті зафіксовано те, що співробітник поліції наздогнавши ОСОБА_1 говорить, що буде складено протокол, не пояснюючи який саме і за що, а ОСОБА_1 відповідає складайте.

Також, змістом наявних в матеріалах провадження відеозаписів зафіксовано, що під час розмови ОСОБА_1 з співробітниками поліції, останні припустили, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та запропонували йому протий огляд на місці зупинки на, що ОСОБА_1 без жодних заперечень пройшов тест на місці зупинки за допомогою газоаналізатора “Драгер”, результат якого скла 0% проміле. Після чого, співробітники поліції припустили, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд в медичному закладі, на що ОСОБА_1 беззаперечно погодився. В подальшому з відео вбачається, що на місце події під`їхав мікроавтобус в якому перебували особи в камуфляжній формі, побачивши яких ОСОБА_1 почав тікати. Після цього, на відеозаписі також зафіксована розмова між співробітниками поліції, а саме один поліцейський каже “Навіщо ті їх зупинив(мова йде про мікроавтобус) на що інший відповідає “Я їм сказав, щоб вони відкатили і ми його самі перехватимо” на що перший поліцейский сказав “Він майже сів до нас в машину”. В подальшому, ОСОБА_1 наздогнали, та сказали, що буде складено протокол на що останній сказав складайте, після чого скрутили його та одягли кайданки.

Таким чином, із даного доказу вбачається, що поліцейськи виявили ознаки наркотичного сп`яніння не при зупинці транспортного засобу, а набагато пізніше, ОСОБА_1 повністю виконував вказівки працівників поліції, пройшов тест на місці зупинки та погодився пройти тест у медичному закладі.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що з оглянутого відеозапису не вбачається наявність явних візуальних ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , його поведінка була більш ніж адекватною та не надавала жодних об`єктивних підстав для висновку про наявність у останнього ознак наркотичного сп`яніння.

Встановлені під час огляду відео обставини переконують апеляційний суд у відсутності об`єктивних підозр перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, а зафіксовані у направленні на огляд та протоколі ознаки явно не відповідають зафіксованим на відео даним.

Також, під час апеляційного розгляду знайшли своє відображення доводи, що в матеріалах справи відсутні докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, яка повинна бути чіткою та свідомою.

Відтак, апеляційний суд виснує, що з оглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у розумінні статті 266 КУпАП, а навпаки його позиція полягала згоді та готовності пройти огляд.

Викладене залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Судом першої інстанції наведені обставини в повній мірі не були з`ясовані, що призвело до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Протченка Геннадія Васильовича - задовольнити, постанову Пересипського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутності у діях останнього складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов