Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №133/182/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/182/25

Провадження № 33/801/421/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу адвоката Паламарчука С. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 13 січня 2025 року о 17 год 30 хв по вул. Заводській у с. Глухівці Хмільницького району Вінницької області він керував транспортним засобом «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в КП «Козятинська ЦРЛ». Результат огляду – 0,36‰ проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України.

Крім того, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 21 травня 2025 року о 22 год 10 хв по вул. Лісовій, 1 в с. Глухівці Хмільницького району Вінницької області він керував автомобілем «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Драгер 0357». Результат огляду – 1,18‰ проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні указаних адміністративних правопорушень доведена повністю належними та допустимим доказами. Досліджені судом письмові та відеодокази суд вважав достатніми для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Паламарчук С. В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосуванню норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі зарити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції не досліджено докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень;

матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції;

протокол про адміністративне правопорушення від 21 травня 2025 року, складений щодо ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом, оскільки зафіксовані на відеозаписі події не узгоджуються з обставинами, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення - факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом;

21 травня 2025 року працівниками поліції порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 не було роз`яснено право пройти огляд у медичному закладі.

Крім цього, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 та його захисник не брали участі у розгляді справи, а копію постанови суду отримали 13 березня 2026 року.

21 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання адвоката Паламарчука С. В. про відкладення судового засідання у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні, призначеному на 10:15 год 21 квітня 2026 року в Богунському районному суді м. Житомира.

Водночас, наявність у справі указаного клопотання не є підставою для визнання причини неявки адвоката поважною, оскільки судове засідання у цій справі було призначено завчасно, усі учасники належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце його проведення.

Крім того, адвокат Паламарчук С. В. мав можливість забезпечити свою участь у засіданні в режимі відеоконференції, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для його участі у розгляді справи або повідомити завчасно (не у день судового засідання) про неможливість прийняти участь в апеляційному розгляді справи.

ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився та причини неявки суду не повідомив.

Частиною другою ст. 268 КУпАП встановлено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП не є обов`язковою.

Відповідно до частини шостої статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Згідно глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року по справі №11-250сап21.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Пономарьов проти України» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже ОСОБА_1 та його адвокату Паламарчуку С. В. була забезпечена можливість участі у судовому засіданні, однак вони скористалися своїми правами на власний розсуд.

Ураховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначені статтею 294 КУпАП, зважаючи на причини неявки правопорушника та його адвоката, які суд уважає неповажними, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відтак апеляційний суд уважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника Паламарчука С. В.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання слід відмовити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

За змістом ч. 2 ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

Установлено, що розгляд справи 08 січня 2026 року проведено судом першої інстанції без участі ОСОБА_1 та його захисника.

Копію оскаржуваної постанови супровідним листом від 10 березня 2026 року направлено на адресу ОСОБА_1 , яку він отримав 14 березня 2026 року.

Ба більше, постанова місцевого суду надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 09 березня 2026 року та оприлюднена 11 березня 2026 року, що унеможливило своєчасне ознайомлення скаржника з її повним текстом.

Вперше апеляційну скаргу адвокат Паламарчук С. В. подав 23 березня 2026 року, тобто у десятиденний строк.

Отже, строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Установлено, що 13 січня 2025 року о 17 год 30 хв по вул. Заводській у с. Глухівці Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував автомобілем «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.

Огляд на стан сп`яніння проводився у лікаря-нарколога в КП «Козятинська ЦРЛ».

Згідно висновку № 11 ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 0,36‰.

Крім цього, установлено, що 21 травня 2025 року о 22 год 10 хв по вул. Лісовій, 1 в с. Глухівці Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував автомобілем «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння проводився поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Драгер 0357» та безперервного відеозапису. Результат огляду – 1,18‰ проміле.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У пункті 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Судом установлено, що 13 січня 2026 року ОСОБА_1 пройшов освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager Alkotest 7510». Із результатами огляду він не погодився, у зв`язку з чим пройшов повторне освідування у лікаря-нарколога в КП «Козятинська ЦРЛ». Згідно висновку № 11 ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 0,36‰.

Указані обставини підтверджуються направленням на проходження огляду, роздруківкою з приладу «Drager Alkotest 7510», а також власноручним підписом правопорушника в акті огляду на стан сп`яніння, де він висловив незгоду з показником приладу, та висновком КП «Козятинська ЦРЛ» за результатами медичного огляду.

Судом досліджено відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, здійснений під час виявлення правопорушення 13 січня 2026 року. Із запису слідує, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія були виявлені характерні ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на місці зупинки.

Огляд проведено за допомогою приладу «Drager Alkotest 7510» із фіксацією на відео. Надалі повторний огляд було проведено в КП «Козятинська ЦРЛ» із фіксацією на відео.

З оглянутого відеозапису слідує, що ОСОБА_1 фактично підтвердив факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Так, на пропозицію пройти огляд він указав: 17:37:28 «може не потрібно? Мені ще людину потрібно забрати». Надалі пояснив: 17:37:50 «години дві тому випив баночку «REVO».

Крім того, після проведення освідування та отримання позитивного результату о 18:47:17 він зазначивши: «випив банку пива…», тобто прямо визнав вживання алкоголю напередодні зупинки його працівниками поліції.

З урахуванням наведеного, огляд на стан сп`яніння проведений відповідно до Інструкції та ст. 266 КУпАП.

Також судом установлено, що 21 травня 2025 року під час зупинки працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, погодився з його та не наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров`я.

Указані обставини підтверджуються власноручним підписом правопорушника на роздруківці результату тесту.

Судом було оглянуто матеріали відеофіксації з нагрудної камери працівника поліції під час виявлення правопорушення та проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, яке мало місце 21 травня 2025 року.

З указаного відеозапису слідує, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . У ході спілкування працівників поліції з водієм, в останнього були виявлені типові зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Працівником поліції зафіксований огляд водія на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alkotest 7510».

Як слідує з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 фактично підтвердив факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, на початку спілкування указав: 22:16:36 «я вже проїхав 200 м, ще залишилось всього 500 м проїхати». Надалі пояснив: 22:34:04 «випив, бо вчора знову загинуло двоє побратимів», чим визнав вживання алкоголю перед зупинкою.

Зазначений огляд проведено з дотриманням вимог Інструкції та ст. 266 КУпАП.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушень водієм ОСОБА_1 , надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Доводи захисника Паламарчука С. В. про те, що на відеозаписі за 13 січня 2025 року зафіксовано лише припаркований автомобіль, поблизу якого знаходився ОСОБА_1 , а сам факт керування транспортним засобом останнім не зафіксовано, є безпідставними та не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису від 13 січня 2025 року слідує, що під час перебування ОСОБА_1 безпосередньо біля автомобіля марки «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 чітко зафіксовано роботу двигуна указаного транспортного засобу. З огляду на те, що саме у цей час ніяких інших осіб поряд із транспортним засобом не було, а ОСОБА_1 перебував на місці водія, наведені обставини в сукупності свідчать про те, що саме він здійснював керування цим автомобілем.

Отже, посилання сторони захисту на відсутність доказів факту керування транспортним засобом 13 січня 2025 року ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом.

Ба більше, з відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції від 13 січня та 21 травня 2025 року, після зупинки транспортного засобу працівниками поліції Трайдакало Є. В. під час спілкування не заперечував факт керування ним транспортним засобом.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 зроблено висновок, що:

«відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи».

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Інші аргументи на які посилається захисник зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Ураховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Поновити адвокату Паламарчуку С. В. строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Паламарчука С. В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький