Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №751/161/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/161/26

Провадження №2/751/1040/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А. О.

за участю секретаря судового засідання Рак Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новозаводського відділу ДВС у м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, а саме: з 1/2 частини квартири померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та зняття заборони відчуження на майно, а саме: 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовну заяву мотивує тим, що позивач була одружена з ОСОБА_2 з 09.11.1990. Господарський суд Чернігівської області видав наказ № 15-3676 від 08.10.2002 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Чернігівське Хімволокно-Амтел» 2436,59 грн. Вказаний наказ у неї відсутній, вона не має його копії. В ЄДРПОУ вказане підприємство зараз не значиться, правонаступники їй невідомі, а тому визнати його стороною даного позову є неможливим. У відповідності до вказаного наказу Господарського суду Чернігівської області Відділ державної виконавчої служби Новозаводського районного управління юстиції м. Чернігова, відкрив виконавче провадження і в його межах виніс «Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 560805 від 17.09.2003» про стягнення боргу з її чоловіка в сумі 2436,59 грн. Їй відомо, що ОСОБА_2 вказаний борг сплатив і сплатив відповідний виконавчий збір на протязі, приблизно, півроку від дати відкриття виконавчого провадження і накладення арешту. Відповідне виконавче провадження було закінчено у зв`язку з повним виконанням на підставі п. 8) ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 606-ХIV, яка діяла станом на 17.09.2003. Але виконавча служба «Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 560805 від 17.09.2003» не скасувала і арешт не скасувала, всупереч на той час діючого ЗУ «Про виконавче провадження», а саме абзацу 2 ст. 38 «Наслідки завершення виконавчого провадження»: «Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану або повернення органу (посадовій особі), виконавчого документа до суду або іншого який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.» Новозаводський Відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не має на своєму виконанні вказаного виконавчого провадження. Крім того, строки зберігання матеріалів виконавчого провадження визначені в три роки з моменту закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з цим відповідач, з його слів, не має ніякого відношення до вказаного виконавчого провадження, а тому не має правових підстав для скасування як «Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 560805 від 17.09.2003» так і скасування арешту. Вказаною постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 560805 від 17.09.2003 було накладено арешт на 1/2 квартири АДРЕСА_2 . У вказаній постанові також були вказані інші об`єкти нерухомості, які належать ОСОБА_2 , але вони належали іншим повним тезкам ОСОБА_2 . Це пояснюється тим, що в 2003 році в постановах про арешт не зазначались РНОКП боржників, а тільки ПІБ боржників. А тому вона не просить знімати арешт з інших об`єктів, тому, що ні її покійний чоловік, ні вона не мали і не маємо ніякого відношення. Квартира АДРЕСА_2 належить по 1/2 їй і її покійному чоловіку, згідно Свідоцтва про право власності житло. Її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть. Факт арешту на всю квартиру, а не тільки на 1/2 станом на сьогодні підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Вона, як єдина спадкоємиця, згідно довідки від 04.10.20242 № 90/02-14, звернулася до приватного нотаріуса Бегаєвої Г.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за померлим чоловіком на 1/2 квартири АДРЕСА_2 . Але вказаний нотаріус письмово її повідомила, що неможливо видати їй свідоцтво про право на спадщину за померлим чоловіком на 1/2 квартири АДРЕСА_2 із-за накладеного на всю квартиру арешту. Тобто, арешт накладено і на її частку у цій квартирі, хоча відсутнє будь-яке виконавче провадження про стягнення з неї боргу і відповідний арешт на її майно. Звільнити майно з-під арешту в іншому порядку, ніж в судовому, неможливо, оскільки виконавче провадження, під час здійснення якого було накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання. Наявність накладеного обтяження майна порушує її права на спадщину за померлим чоловіком по вині виконавчої служби - відповідача, а також її право власника на належну їй 1/2 вказаної квартири.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 30 грудня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.02.2026 представник відповідача надіслав лист, в якому зазначив, що станом на сьогодні надати інформацію відносно виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , встановити наслідки завершення та надати копії його матеріалів не виявляється можливим. У відділі відсутні виконавчі документи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тому Новозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не має правових підстав та технічної можливості для зняття арешту з майна належного ОСОБА_2 .

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 16.04.2026 закрив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити; інші учасники про причини неявки не повідомили.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні участь не приймав, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була одружена з ОСОБА_2 , відповідно до копії свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_1 від 09.11.1990(а.с.13).

Як вбачається з позовної заяви, Господарський районний суд Чернігівської області видав судовий наказ №15-3676 від 08.10.2002 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Чернігівське Хімволокно-Амтел» 2436,59 грн.

На підставі виданого наказу Господарського суду Чернігівської області Відділ державної виконавчої служби Новозаводського районного управління юстиції м. Чернігова, відкрив виконавче провадження і в його межах виніс «Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 560805 від 17.09.2003 (а.с.14).

Відповідне виконавче провадження було закінчено у зв`язку з повним виконанням на підставі п. 8) ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 606-ХIV, яка діяла станом на 17.09.2003

Квартира АДРЕСА_2 належить по 1/2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право власності житло від 23.03.2001(а.с.15).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.10.2021, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Факт арешту на всю квартиру підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №289602666 від 10.12.2021 (а.с.17).

Відповідно до довідки від 04.10.2024 №90/02-14 виданої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бегаєвою Г.М., позивач, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18).

Нотаріус письмово повідомила ОСОБА_1 , що неможливість видати їй свідоцтво про право на спадщину за померлим чоловіком на 1/2 квартири АДРЕСА_2 із-за накладеного на всю квартиру арешту (а.с.19).

Згідно листа Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.01.2026 №7447/21.19-30, повідомлено, що в ході перевірки даних в автоматизованій системі виконавчого провадження, в тому числі електронного архіву виконавчих проваджень та спецрозділу, інформації щодо виконавчого провадження, в межах котрого було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА560805 від 17.09.2003 на 1/2 частини квартири померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , не знайдено. Повідомляють, що матеріали завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву державної виконавчої служби, підлягають знищенню у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання, встановленого розділом XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5. Так, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Строк зберігання в електронному архіві завершених, повернутих без прийняття до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить десять років. Тож, станом на сьогодні, надати інформацію відносно виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , встановити наслідки завершення та надати копії його матеріалів не видається можливим. Станом на сьогодні, на виконанні у Новозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні виконавчі документи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи викладені обставини, Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не має правових підстав та технічної можливості для зняття арешту з майна належного ОСОБА_2 (а.с.58).

На виконання ухвали суду, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Бегаєва Г.М. надала копію спадкової справи №38/2021 (а.с.30-52).

Також, представником позивача надано копію витягу про припинення статусу юридичної особи – ПАТ «Чернігівське Хімволокно».

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 травня 2023 року в справі № 463/3251/22.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

В порядку статей 76-81 ЦПК України вимоги позивача доведені належними та достатніми доказами.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вказувалося вище, у позивача як спадкоємця, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину, виникли права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини, тому вона має право захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

На сьогодні позивач має намір оформити свої спадкові права на майно та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.

На час звернення до суду з позовною заявою про зняття арешту зі спадкового майна, за наявності арешту (обтяження) на майно, порушується право позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме позбавлена можливості оформити спадкові права на нерухоме спадкове майно, яке належить померлому ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження необхідності існування на даний час арешту спадкового майна, вказаного в позовній заяві.

Також із вищевказаного листа Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що відсутні документи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи вищевказане, доказів існування відкритого виконавчого провадження не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Отже, позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.3-710, 12, 81, 141, 260-261, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 316-320, 321, 328, 386-393, 722 ЦК України, суд

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з майна, а саме: з 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА560805 від 17.09.2003 відділом державної виконавчої служби Новозаводського районного управління юстиції міста Чернігова.

Зняти заборону на відчуження на майно, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , накладеної постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА560805 від 17.09.2003 відділом державної виконавчої служби Новозаводського районного управління юстиції міста Чернігова.

Стягнути з Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Новозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Княжа, буд. 28, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 35029699)

Суддя А. О. Діденко