Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №750/16738/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/16738/25

Провадження № 2/750/859/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,

секретарЮрченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/16738/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

05.12.2025 ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 3965407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2023 у розмірі 33 240,00 грн, а також судових витрат на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн та правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Суддя Супрун О.П. ухвалою від 10.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрив провадження у справі, призначив судове засідання для її розгляду по суті на 05.02.2026, а також витребував у АТ «Ощадбанк» інформацію щодо факту імітування платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідача, виписку по вказаному картковому рахунку, інформацію про зарахування кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн від 08.09.2023 та інформацію про фінансовий номер телефону.

05.02.2026 судове засідання відкладено на 20.04.2026 у зв`язку з клопотанням відповідача.

20.04.2026 представник відповідача, адвокат Євтодьєв А.О., через систему «Електронний суд» подав відзив, у якому наголошуючи на розумінні ОСОБА_1 необхідності виконання своїх зобов`язань щодо повернення отриманих нею кредитних коштів, зауважив на незгоді з надмірно великою кількістю нарахованих процентів. Уважаючи позовні вимоги в частині нарахованих відсотків незаконними та незрозумілими, просив позов задовольнити частково. Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 20.04.2026 представник позивача не з`явився, у поданій 26.01.2026 через систему «Електронний суд» заяві просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 08.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Договір № 3965407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 6 000,00 грн зі строком кредиту – 350 днів, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін, установлений Договором (стандартна процентна ставка 2,00% в день, знижена процентна ставка – 1,40 % в день, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 25 днів) (а.с. 15-24).

Укладений договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «В331» та складається з Договору № 3965407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2023, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Паспорта споживчого кредиту (а.с. 15-24, 25, 26-27).

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією про переказ коштів від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 4867-2604 від 26.04.2024 (а.с. 29) та відповіддю АТ «Ощадбанк» від 03.01.2026 на запит суду.

Із Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до Договору № 3965407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2023, убачається, що ОСОБА_1 зобов`язалася 23.08.2024 (останній день повернення кредиту) повернути ТОВ «Лінеура Україна» чисту суму кредиту у розмірі 47 100,00 грн, із яких: 6 000,00 грн – сума кредиту за договором; 41 100,00 грн – проценти за користування кредитом (а.с. 25).

За умовами пункту 1.4.1 договору, стандартна процентна ставка становить 2,00 % у день та застосовується в межах всього строку кредиту, указаного в пункті 1.3 цього договору (350 днів).

Умови застосування зниженої процентної ставки визначені пунктом 1.4.2 договору.

Згідно з пунктами 1.5, 1.6 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 37 133,37 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 48 000,00 грн.

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства (пункт 1.1. договору).

Також відповідачем підписаний Паспорт споживчого кредиту, у якому, крім іншого, установлено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 730,00 % річних (або 2,00% в день) (а.с. 26-27).

Із розрахунку заборгованості за Договором № 3965407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2023, станом на 24.04.2024, убачається що у період із 09.09.2023 до 03.10.2023 здійснювалося нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою (1,4 % в день, тобто по 84 грн), які потім було перераховано кредитором, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо нарахування зниженої процентної ставки, після чого за поданим розрахунком убачається, що відповідачу за період із 09.09.2023 по 24.04.2024 нараховано відсотки за стандартною процентною ставкою в 2,00 %. Платежі на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 не здійснювала (а.с. 30-34).

Таким чином, сума заборгованості за договором розрахована ТОВ «Лінеура Україна» поденно та відповідно до умов кредитного договору № 3965407 від 08.09.2023, станом на 24.04.2024 становить 33 240,00 грн та складається з: 6 000,00 грн – тіло кредиту; 27 240,00 грн – заборгованість за процентами.

Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення (а.с. 19).

24.04.2024 між ТОВ «Лінеура України» (клієнт) та ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (фактор) укладено Договір факторингу № 24/04/24, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (а.с. 47-51). Ціна договору складає 2 185 366,65 грн (пункт 4.1 договору факторингу).

Копією платіжної інструкції № 783 від 24.04.2024 підтверджується сплата позивачем на рахунок ТОВ «Лінеура України» фінансування (ціну договору) у сумі

2 185 366,65 грн, визначеній умовами договору факторингу.

Із копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 24/04/24 від 24.04.2024 слідує, що ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за Договором № 3965407 від 08.09.2023 у сумі 33 240,00 (а.с. 55).

Оскільки належним чином відповідач умови договору не виконала, на оплату нарахованих відсотків за кредитним договором та тілом кредиту за весь період кредитування не внесла жодного платежу ані на рахунок первісного кредитора, ані на рахунок ТОВ «Факторингова компанія УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь непогашену заборгованість за Договором № 3965407 від 08.09.2023 у сумі 33 240,00 грн.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 ЦК України, згідно з якою:

- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася;

- якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;

- якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Селфі Кредит» перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на офіційному веб-сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію. необхідну для укладення договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 Кодексу).

Ураховуючи встановлені обставини справи та зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій наданий кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення правочину на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За вказаних обставин, є встановленим факт укладення ОСОБА_1 вищевказаного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач із власної волі уклала кредитний договір на визначених умовах кредитування, у тому числі погодившись із нарахуванням відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами.

Приписами статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини першої статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань у відповідача утворилась заборгованість

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідач користувалася наданими кредитором коштами, не виконуючи зобов`язань за кредитним договором № 3965407 від 08.09.2023 щодо своєчасного повернення позивачеві наданих грошових коштів, ураховуючи розуміння відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором та визнання відповідачем позову в частині стягнення тіла кредиту, про що повідомлено в поданому відзиві, суд уважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач, пред`явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за нарахованими відсотками.

Не погоджуючись із вказаною позовною вимогою, представник позивача в поданому відзиві зауважив, що нараховані відсотки є явно завищеними та неспівмірними із сумою основного боргу, їх розмір значно перевищує тіло кредиту, що суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності та створює істотний дисбаланс прав і обов`язків сторін, при цьому звернув увагу на зміни, унесені до Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження щодо загального розміру платежів за споживчим кредитом.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що первісним кредитором здійснено нарахування процентів за користування кредитом за період з 09.09.2023 по 24.04.2024 за стандартною процентною ставкою 2,00 %, що в сумі склало 27 240,00 грн.

Суд частково не погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною п`ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 3965407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено 08.09.2023, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», проте строк кредитування за умовами вказаного кредитного договору охоплює період після набрання законної сили Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

У зв`язку з викладеним, застосування кредитором процентної ставки на рівні 2,00 % після закінчення 120 днів з дня набрання законної сили Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ, тобто після 21.04.2024, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Із урахуванням викладеного, суд доходить до висновку про часткову обґрунтованість вимоги позивача та стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом із розрахунку розміру денної процентної ставки 2,00 % у період з 09.09.2023 до 21.04.2024, що становить 27 120,00 грн (6 000,00 грн х 2% х 226 днів), та максимально допустимої законодавством процентної ставки на залишок періоду користування кредитом (1,5 %) у період із 22.04.2024 по 24.04.2024, у сумі 270,00 грн (6 000,00 х 1,5 % х 3 дні).

Отже, суд дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за договором № 3965407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2023, унаслідок чого виникла кредитна заборгованість в загальному розмірі 33 390,00 грн (6 000,00 грн + 27 120,00 грн + 270,00 грн), але з урахуванням диспозитивності цивільного судочинства з відповідача належить стягнути заборгованість у розмірі 33 240,00 грн, визначеному позивачем у позовній заяві.

При цьому, є хибними посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 щодо неможливості включення до договору умов, які є несправедливими, із огляду на те, що суд умови укладеного сторонами правочину щодо розміру відсотків повністю узгоджуються з вимогами Закону України «Про споживче кредитування» із підстав, наведених вище.

Суд уважає також помилковим посилання на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості зменшення розміру відсотків річних. У цьому рішенні суду касаційної інстанції предметом розгляду була можливість/неможливість зменшення судом розміру відсотків, визначених договором, як відповідальності відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення юридичною особою грошового зобов`язання. У цій же справі позивач стягує виключно відсотки за користування тілом кредиту в межах строку дії договору, які не є відповідальністю за прострочення зобов`язання і визначені умовами укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Лінеура Україна» правочину, із якими відповідач ознайомлена, що засвідчила своїм підписом.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Правничу допомогу позивачеві надавав адвокат Руденко К.В. на підставі Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024. Згідно витягу з реєстру № 1 до Акта приймання-передачі наданих послуг № 109 від 25.09.2025 до Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, адвокатом було проведено роботу з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та клопотання про витребування доказів, яка оцінюється останнім на суму 10 000,00 грн. Оплата послуг ОСОБА_2 позивачем підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 3186 від 25.09.2025 (а.с. 56-57, 61, 62).

Ураховуючи задоволення позову, часткове визнання позову відповідачем, рівень складності справи, її значення для сторін, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, відсутність судових засідань, тривалість розгляду справи судом, наявність усталеної практики з розгляду даної категорії справ, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд визначає ці витрати в розмірі 3 000,00 грн, що відповідатиме критеріям дійсності, необхідності та розумності їхнього розміру.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки ОСОБА_1 є законним представником дитини-інваліда, про що подано відповідні докази, вона звільняється від сплати судового збору, та його належить компенсувати за рахунок держави в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, у сумі 2 422,40 грн.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором № 3965407 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.09.2023 у розмірі 33 240,00 грн (тридцять три тисячі двісті сорок гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за рахунок держави в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 41915308.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя