Вирок від 16 квітня 2026 р. у справі №686/11085/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/11085/26

Провадження № 1-кп/686/1493/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт, із доданими до нього матеріалами, у кримінальному провадженні №12026243460000131 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого: - 03.09.2025 р. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.2 ст.263 КК України на 2 роки пробаційного нагляду (дане покарання не відбуте),

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 27 березня 2026 року, близько 20 год. 20 хв., перебуваючи біля розташованих неподалік будинку №17, що по вул.Саварчука у м.Хмельницькому, залізничних колій, на відкритій ділянці місцевості виявив чорний полімерний пакет, в середині якого знаходився прозорий поліетиленовий зіп-лок пакет із білою кристалічною речовиною, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, – «PVP», масою 1,02808 г., а також пристрій для куріння з нашаруванням особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, – «PVP», масою 0,03729 г., загальною масою «PVP» - 1,06537 г., яку він, діючи умисно, достовірно знаючи, що виявлена ним речовина є психотропною, незаконно, всупереч вимог ст.ст.2, 7, 12, 25, 26, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до яких діяльність з обігу психотропних речовин, включених до Списку №2 Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 р., на території України без передбаченого Законом дозволу є забороненою, з метою власного вживання, без мети збуту, підняв і помістив до правої кишені кофти, у яку був одягнений, таким чином умисно, незаконно придбав, шляхом привласнення знайденого, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, – «PVP», загальною масою 1,06537 г., та умисно, незаконно зберігав її при собі, без мети збуту, до 22 год. 18 хв. 27 березня 2026 року - часу її вилучення працівниками поліції під час проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості, біля залізничних колій, що знаходиться неподалік будинку№17, що по вул.Саварчука у м.Хмельницькому.

За незаконні придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, ОСОБА_2 підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.309 КК України.

ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, погодився з розглядом обвинувального акта за його відсутності та ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч.2 ст.302 КПК України.

Вищевказані, встановлені органом досудового розслідування обставини, не оспорюються й іншими учасниками кримінального провадження.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, оцінені відповідно до ст.94 КПК України, суд дійшов висновку про те, що мало місце діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , про винуватість останнього в його вчиненні, наявність фактичних підстав для визнання ОСОБА_2 винуватості та про відповідність встановлених органом досудового розслідування обставин наявним матеріалам досудового розслідування та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним. Суд також погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконні придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Обвинувачений ОСОБА_2 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності, які б позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час. Тому суд визнає ОСОБА_2 осудним та відповідальним за скоєне.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, у тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа виного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст. 50 КК України, згідно з якими, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив умисне кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом особливо небезпечної психотропної речовини, яке визначається високим ступенем небезпечності для суспільства, проте ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку та активно сприяв розкриттю цього кримінального правопорушення, що пом`якшує йому покарання. Обставини, які б обтяжували покарання, відсутні.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 є раніше судимою особою, яка негативно характеризується, неодружений, офіційно не працевлаштований, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії проступків, під час відбування покарання за вчинення умисного кримінального правопорушення, що характеризує обвинуваченого як особу, схильну до протиправних проявів, і це дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Окрім того, судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 03.09.2025 р. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області було ухвалено вирок, яким визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України та призначено йому покарання у виді двох років пробаційного нагляду, строк обчислення якого розпочався з 14.10.2025 р. (дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації). Тобто, ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, під час відбування, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.09.2025 р., покарання у виді пробаційного нагляду, що виключає можливість, у силу положень ч.5 ст.59-1 КК України, призначення ОСОБА_2 вказаного виду покарання і є підставою для призначення останньому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 р. у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримають його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Санкція ч.1 ст.309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного та його майнового стану, обставин, які пом`якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 слід призначити покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі та згідно зі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.09.2025 р. (враховуючи день постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації – 14.10.2025 р. та положення ст.49-2 КВК України, невідбута частина покарання за попереднім вироком становить 1 рік 5 місяців 27 днів) із розрахунку, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаціного нагляду.

На переконання суду таке покарання та принцип його призначення за сукупністю вироків (шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком), у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для призначення обвинуваченому менш суворого виду покарання, з також звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також положення ст.ст.65, 69, 75 КК України, суд не вбачає.

При цьому, судом враховуються також і ті обставини, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, набувають усе більших масштабів і стає серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, завдає великої шкоди здоров`ю, благополуччю людей та генофонду нації.

Поряд з цим суд також враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальні правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти росії» від 24.03.05 суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмайлов проти росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Відповідно до вимог ст.100 КПК України, речові докази: особливо небезпечну психотропну речовину – «PVP», масами 1,02808 г. та 0,03729 г., а також предмети, у яких ці речовини містились (пристрій для куріння – скляну лампочку, первинні упакування - поліетиленові пакети), (які, згідно з квитанцією №4339 від 07.04.2026 р. (а.с.28), передані до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №1 ВЛМТЗ ГУНП в Хмельницькій області) слід знищити.

Надані сторонами документи слід зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта становлять 2674 грн. 20 коп. і, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється.

Необхідність в арешті майна, накладеному ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.03.2026 р. (справа №686/9450/26) на вищевказану скляну лампочку, відпала, тому, на підставі ст.174 КПК України, цей арешт слід скасувати.

Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано, цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався і підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368 - 371, 374 - 376, 381 – 382, 394, 395, 532 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч.1 ст.71, п.5 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.09.2025 р. та призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 7 (сім) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 , відповідно до ч.1 ст.58 КВК України, обчилювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Речові докази: особливо небезпечну психотропну речовину - «PVP», масами 1,02808 г. та 0,03729 г., скляну лампочку та первинні упакування (квитанція №4339 від 07.04.2026 р.) - знищити.

Документи, надані сторонами кримінального провадження, зберігати в матеріалах справи.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.03.2026 р. (справа №686/9450/26) на скляну лампочку, що була вилучена у ОСОБА_2 , - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2674 грн. 20 коп. процесуальних витрат.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя