Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №766/26021/21 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/26021/21

н/п 2/766/922/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, головний державний виконавець Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 13.05.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, за реєстровим №1333 про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитним зобов`язанням перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № НЕН3GІ0000002863 від 18.01.2008 року, а також стягнути понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.11.2021 року, головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Островським Богданом Леонідовичем відкрито виконавче провадження № 67344466 з примусового виконання виконавчого напису № 1333, виданого 13.05.2019 року приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. про звернення стягнення на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення боргу в сумі 755711,87 грн.

Вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, нотаріус не перевірив безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. До того ж, рішенням Суворовського районного суду м. Херсона по справі № 668/13991/15-ц від 12.01.2016 року було здійснено дострокове стягнення всієї суми кредиту, фактично банком було змінено строк кінцевого розрахунку, тобто на момент вчинення виконавчого напису 13.05.2019 року строк виконання основного зобов`язання сплив.

Посилаючись на викладене, позивач просить про задоволення позову.

21.12.2021 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.12.2021 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення яке проводиться на підставі постанови Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.11.2021 року у виконавчому провадженні № 67344466 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 13.05.2019 року вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за № 1333, про звернення стягнення на майно на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.12.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження була направлена сторонам по справі. У зазначений в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

23.09.2024 року через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача – Наконечної А.В., яка повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначила, що банком не було порушено строків звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки положеннями кредитного договору встановлено, що договір є дійсним до моменту належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Окрім цього звернуто увагу на те, що позивачем не оспорюється факт наявності заборгованості за кредитним договором та розмір такої заборгованості.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, подали заяву про проведення розгляду справи без їх участі, за наявними в справі доказами, просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду в електронному вигляді через зареєстрованих кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Документів, що підтверджують поважність причин їх відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. Процесуальним правом надати пояснення по суті позовних вимог не скористалися, документів, що підтверджують поважність причин їх відсутності суду не надано, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Від третьої особи, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, надійшла заява про розгляд справи без її участі.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.05.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1333, яким звернуто стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитними зобов`язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № НЕН3GІ0000002863 від 18.01.2008 року.

Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки № НЕН3GІ0000002863, посвідченого 18.01.2008 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В. за реєстровим № 124, передане в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі: заборгованість за кредитом – 11387,80 дол. США; заборгованість за відсотками – 6231,70 дол. США; комісія – 1301,30 дол. США; пеня – 9084,98 дол. США, що всього становить 28005,78 дол. США, що за курсом НБУ на 01.03.2019 року становить 752211,87 грн.; витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису – 3500,00 грн. Всього, з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 755711,87 грн.

Строк, за який проводиться стягнення – одинадцять років один місяць одинадцять днів, а саме з 18.01.2008 року по 01.03.2019 року.

02.11.2021 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Островським Богданом Леонідовичем відкрито виконавче провадження № 67344466 з примусового виконання виконавчого напису № 1333, виданого 13.05.2019 року приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. про звернення стягнення на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення боргу в сумі 755711,87 грн.

18.11.2021 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Островським Богданом Леонідовичем винесено постанову про опис та арешт (коштів) боржника № 67344466, якою проведено опис та накладено арешт на наступне майно: двокімнатна кватира, загальною площею 42,9 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м., що розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатково судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона по справі № 668/13991/15-ц від 12.01.2016 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 13897,46 дол. США, що еквівалентно 316167,22 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № HEH3GІ0000002863 від 18.01.2008 року та пеню в сумі 9081,12 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4878,72 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області по справі № 668/13991/15-ц від 23.05.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12.01.2016 року залишено без змін.

Окрім цього, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 766/19313/18 від 27.05.2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, на стороні позивача: ОСОБА_1 , про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним, укладеним під приводом обману.

Постановою Херсонського апеляційного суду по справі № 766/19313/18 від 21.10.2021 року апеляційну скаргу адвоката Старюка Віталія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27.05.2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Зі змісту даної постанови Херсонського апеляційного суду вбачається, що підставою для зміни рішення суду першої інстанції виступила відсутність обґрунтування щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині іпотечного договору та недійсності нікчемних умов договору. При цьому, викладення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції постанови апеляційного суду не призвело до зміни рішення по суті.

Ухвалою Верховного Суду по справі № 766/19313/18 від 21.12.2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Старюк Віталій Анатолійович на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27.05.2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 21.10.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа, на стороні позивача: ОСОБА_1 , про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним, укладеним під впливом обману.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 750/3781/20 (постанова від 19 березня 2021 року), для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі і установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт - оскаржуються до суду.

Відповідно до п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (п.3.2 Порядку), відповідно до п.1 якого такими документами є:а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно до п.3.5. Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (далі - Перелік № 1172).

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

У постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17, постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року викладена правова позиція, відповідно до якої суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком №1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам викладеним у раніше ухвалених постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/166/16-ц (провадження №14-84цс19), від 02 липня 2019 року справа №916/3006/17 (провадження №14-278ГС18) з подібних правовідносин.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, на підтвердження безспірності заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів, направлення листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позивачем такого листа.

Також, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту подання ним, як стягувачем, нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості ОСОБА_2 як позичальника за основним зобов`язанням згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172. Окрім того, не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи повідомлялася позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень).

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 12.01.2016 року у справі № 668/13991/15-ц вже було визначено розмір заборгованості за тим самим кредитним договором № HEH3GІ0000002863 від 18.01.2008 року, а саме: 13897,46 доларів США заборгованості та 9081,12 грн пені.

Натомість у виконавчому написі приватного нотаріуса від 13.05.2019 року № 1333 розмір заборгованості визначено інакше, зокрема: заборгованість за кредитом – 11387,80 доларів США, заборгованість за відсотками – 6231,70 доларів США, комісія – 1301,30 доларів США, пеня – 9084,98 доларів США, що загалом становить 28005,78 доларів США.

Таким чином, між розміром заборгованості, встановленим судовим рішенням, яке набрало законної сили, та розміром заборгованості, визначеним у виконавчому написі нотаріуса, наявні істотні розбіжності як щодо структури боргу, так і щодо його загального розміру.

Зокрема, сума основного боргу (тіла кредиту), визначена у виконавчому написі (11387,80 доларів США), не відповідає сумі, яка фактично була предметом судового розгляду та стягнення за рішенням суду, а загальний розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, суттєво перевищує розмір заборгованості, встановлений судом.

Крім того, виконавчим написом включено нові складові заборгованості (відсотки, комісія, пеня у значно більшому розмірі), які не були предметом судового рішення або визначені в іншому обсязі, що свідчить про відсутність узгодженості між сторонами щодо кінцевого розміру боргу.

Вказані обставини свідчать про те, що на момент вчинення виконавчого напису існував спір щодо розміру заборгованості, а отже така заборгованість не може вважатися безспірною.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17.

На підставі викладеного, та приймаючи до уваги ту обставину, що відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо спростування доводів позивача, суд доходить висновку щодо наявності достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог : у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

По даній справі позивачем було заявлено вимогу немайнового характеру про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Оскільки позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., а позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.

До того ж, позивачем сплачено судовий збір при поданні заяви про забезпечення позову в сумі 454,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10215,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Практика Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, зроблено висновок, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21).

Крім цього, підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі № 904/8308/17).

На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав суду: копію договору про надання правової допомоги № б/н від 25.11.2021 року, розрахунок (орієнтовний) суми судових витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 від 20.12.2021 року; копію довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 , видану на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Антоновою Н.В. за реєстровим № 471.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16).

При цьому, позивачем не надано документів на підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», зокрема платіжних документів про перерахування коштів, касових ордерів про отримання готівки, акту приймання-передачі наданих послуг тощо.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із необгрунтованістю.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись, ст.ст. 2,5,12,19, 76-82, 89, 95, 141, 247,258-259, 263-265, 267, 278-279,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 13.05.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, за реєстровим №1333, яким звернуто стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його кредитними зобов`язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № НЕН3GІ0000002863 від 18.01.2008 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень в рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Текст рішення складено 15.04.2026 року.

СуддяЯ. В. Шестакова