Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №766/3477/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/3477/26

н/п 2-о/766/332/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсон у порядку окремого провадження матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника – адвокат Мартинюк Ю.С. звернулася до суду з заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території, у якій просить встановити факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 18.07.2018 року Бахчисарайським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, відповідний актовий запис № 12029910001500154015, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .

В обґрунтування заяви зазначила, що 18.07.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб про що Бахчисарайським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим складено відповідний актовий запис. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув. 05.08.02025 року за №638/31.22-08 на звернення ОСОБА_1 до РАЦСу з заявою про внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомості про реєстрацію шлюбу, отримала довідки про відсутність укладеного шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та рекомендацію звернення до суду оскільки чоловік вже помер та в українському реєстрі відсутні відомості про укладання між ними шлюбу. З урахуванням зазначеного, заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу, оскільки територія, де реєструвався шлюб відносилась та відноситься на час вирішення заяви до тимчасово окупованої території, а встановлення юридичного факту укладення шлюбу необхідно заявнику для отримання юридично дійсного на території України свідоцтва про шлюб, як підтвердження наявності шлюбних стосунків сторін на державному рівні.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року відкрито у справі провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року залучено до участі у справі заінтересовану особу.

Заявник та її представник у судове засідання не з`явилися, від представника заявника надійшла заява у якій остання підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, подали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, та дослідивши письмові докази, суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявника з наступних підстав.

18.07.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб про що Бахчисарайським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим складено актовий запис № 12029910001500154015, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 28.08.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно довідок виданих Претропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельницькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №638/31.22.-08 та 639/31.22.-08 від 07.08.2025 року відомостей про укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 01.01.2018 по 17.08.2023 року за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не знайдено.

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений на тимчасово окупованій території України.

У частині другій статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

У зв`язку із укладенням шлюбу на тимчасово окупованій території заявниця не могла отримати свідоцтво про шлюб на підконтрольній Україні території із внесенням відповідного актового запису у Державний реєстр актів цивільного стану як підтвердження наявності відповідних шлюбних стосунків на державному рівні.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, вирішуючи дану справу, бере до уваги висновки Верховного Суду про можливість розгляду заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу в окремому провадженні, викладеним у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 2-о-48/10, від 17 квітня 2019 року у справі № 694/332/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 752/18540/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 759/1443/22, від 08 жовтня 2023 року у справі №369/7885/21, від 04 грудня 2024 року у справі № 643/2994/23.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що заявниця звернулася із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу, укладеного на тимчасово окупованій території, посилаючись на неможливість підтвердження такого факту в інший спосіб.

Із наданих матеріалів убачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про шлюб. Водночас зазначений факт не відображений у державному реєстрі актів цивільного стану України, оскільки шлюб було укладено на тимчасово окупованій території України.

Суд бере до уваги, що заявниця вживала заходів для врегулювання питання позасудовим шляхом, однак отримала від органу державної реєстрації актів цивільного стану інформацію про відсутність відповідних відомостей у державному реєстрі та роз`яснення щодо необхідності звернення до суду. Таким чином, встановлення зазначеного факту можливе виключно у судовому порядку.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд виходить із того, що факт реєстрації шлюбу підтверджується узгодженими між собою доказами, які є послідовними, логічними та не суперечать один одному, а також письмовими поясненнями заявника щодо обставин укладення шлюбу. Обставин, які б свідчили про недостовірність наданих відомостей або спростовували сам факт реєстрації шлюбу, судом під час розгляду справи не встановлено.

При цьому відсутність відповідних відомостей у державному реєстрі України обумовлена об`єктивними причинами, пов`язаними з тимчасовою окупацією території, на якій відбувалася реєстрація шлюбу, і сама по собі не може свідчити про відсутність такого факту.

Суд також враховує, що встановлення факту реєстрації шлюбу має для заявника істотне юридичне значення, оскільки необхідне для належного підтвердження сімейного статусу та реалізації пов`язаних із цим майнових, спадкових прав після смерті чоловіка.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає встановленню в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 247,265, 268, 273, 294, 315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу – задовольнити.

Встановити факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 18.07.2020 року Бахчисарайським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 120209910001500154015, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом тридцяти днів з дня отримання його копії до Херсонського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Найменування сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Торгова, 24, ЄДРПОУ 04060246.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 20.04.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова