Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №766/25191/21 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/25191/21

н/п 2/766/918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Чаплинської селищної ради Херсонської області Ремішевський Олександр Вікторович про припинення іпотеки та скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача у грудні 2021 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Чаплинської селищної ради Херсонської області Ремішевський Олександр Вікторович, у якому просить скасувати рішення державного реєстратора Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області Ремишевського Олександра Вікторовича № 51069967 від 11.02.2020 року про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про іпотеку, припинивши іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 20.11.2006 року між ТОВ «Південенерго» та ОСОБА_1 укладено договір про часткову участь у будівництві № 286, предметом якого виступає двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 106,8 кв.м., житловою площею 48,6 кв.м., що згідно технічної документації знаходиться на першому поверсі вказаного будинку.

20.11.2008 року на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради № 592 від 18.11.2008 року на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , на підставі якого з позивачем зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 106,8 кв.м., житловою площею 48,6 кв.м., що згідно технічної документації, знаходиться на першому поверсі у вказаному будинку.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.06.2021 року вбачається, що на підставі рішення Державного реєстратора Чаплинської селищної ради Херсонської області Ремішевського О.В. від 11.02.2020 року, індексний номер 51069967, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку №35424797, згідно якого передав ВТ «Альфа-Банк» майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, посвідченого 22.09.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим №8912. В предмета іпотеки зазначено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться на третьому поверсі, має загальну площу 170 кв.м.

У 2006 році між ОСОБА_2 та ПАТ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого передано в іпотеку майнові права на об`єкт незавершеного будівництва — трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_2 після введення будинку в експлуатацію право власності на вказаний об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку не оформив.

Разом з тим представник позивача зазначає, що квартира АДРЕСА_3 за тією ж адресою, яка належить ОСОБА_1 , є іншим об`єктом нерухомого майна, що відрізняється за технічними характеристиками (двокімнатна квартира загальною площею 106,8 кв.м, розташована на першому поверсі).

Таким чином, попри збіг адреси та номера квартири, об`єкт нерухомості, що належить позивачу, не є тотожним об`єкту, майнові права на який передано в іпотеку. При цьому позивач не перебував у договірних правовідносинах із банківською установою та не має перед нею невиконаних зобов`язань, у зв`язку з чим вважає, що наявність запису про іпотеку щодо належного йому майна порушує його право на розпорядження належним на праві власності майном. У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

01.02.2022 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом Шевцова О.С., який діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та заперечує в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник відповідача заперечує проти позову, зазначаючи, що позивач не був стороною договору іпотеки від 06.03.2007 року, набув майнові права, як учасник будівництва, а також право власності на квартиру після укладення оскаржуваного правочину. Вважає, що доводи позовної заяви та матеріали цивільної справи не свідчать та позивачами не доведено порушення їх суб`єктивних цивільних прав або інтересів саме на момент укладення оспорюваного договору іпотеки.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.02.2022 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.10.2024 року замінено найменування відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - на Акціонерне товариство «Сенс-Банк».

На виконання ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 10.02.2022 року про витребування доказів 03.06.2025 року надійшла відповідь Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради. Згідно наданої відповіді, зазначений підрозділ Херсонської міської ради не володіє запитуваною інформацією, а належним зберігачем реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 25489536) є комунальне підприємство «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.06.2025 року здійснено перехід до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Чаплинської селищної ради Херсонської області Ремішеський Олександр Вікторович про скасування рішення державного реєстратора, припинення іпотеки у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

На виконання ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 10.02.2022 року про витребування доказів, 17.01.2025 року від приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. надійшли матеріали справи щодо укладення іпотечного договору № 02-23-Ф060823К-1649 від 22.09.2006 року, посвідченого мною за реєстровим № 8912.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності. Подав до суду відзив на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з`явилися повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місця проживання та їх опублікування на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Процесуальним правом надати письмові пояснення по суті предмету спору треті особи не скористалися. Документів, що підтверджують поважність причин їх відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 20.11.2006 року між ТОВ «Південенерго» та ОСОБА_1 укладено Договір № 286 про часткову участь в будівництві, умовами якого передбачено, що учасник зобов`язується надати забудовнику грошові кошти, в розмірі та на умовах, передбачених даним договором, на будівництво квартири (житла) в шестиповерховому 50-квартирному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 , а забудовник зобов`язується завершити будівництво вказаного житлового будинку, ввести його в експлуатацію та передати у власність учаснику квартиру (житло) на умовах, визначених даним договором (п. 1.2 Договору).

Згідно пп. 2.1.4 Договору № 286 від 20.10.2006 року, після вводу, закінченого будівництвом житлового будинку, в експлуатацію та за умови виконання учасником пункту 4.4 даного договору, в 10-денний строк надати учаснику для приймання закінчену будівництвом двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 (першому) поверсі загальною площею 109 кв.м., про що сторони підписують акти приймання-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору.

20.11.2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 592 від 18.11.2008 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на 1/1 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_7 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

28.11.2008 року право приватної власності на 1/1 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_7 , зареєстровано в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації (номер запису: 80637 в книзі: 208), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21090253 від 28.11.2008 року.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2008 року, складеному 14.12.2016 року Комунальним підприємством «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (інвентаризаційна справа № 92348, реєстровий № 25489536, р. 80637), вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на першому поверсі 5-поверхового будинку і являють собою окрему (загальну) квартиру.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 259272604 від 01.06.2021 року, на підставі Договору іпотеки, серія та номер: 8912, виданого 22.09.2006 року, видавник: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г., державним реєстратором Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області Ремішевським Олександром Вікторовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51069967 від 11.02.2020 року. Іпотекодержатель: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, будинок 100. Іпотекодавець: ОСОБА_2 . Опис предмета іпотеки: знаходиться на третьому поверсі, загальною площею 170 кв.м.; майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру на підставі договору № 226 від 10.01.2006 року, укладеного з ТОВ «Південенерго».

Зі змісту Іпотечного договору (майнові права) № 02-23-Ф060823К-1649 від 22.09.2006 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» як іпотекодержателем та ОСОБА_2 як іпотекодавцем, вбачається, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № Ф060823К від 22.09.2006 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру номер АДРЕСА_8 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору № 226 на часткову участь в будівництві від 10.01.2006 року між іпотекодавцем та ТОВ «Південенерго» (квитанція до прибуткового ордеру № 162 від 20.09.2006 року) (п. 1.1 та п.п. 1.1.1 Договору).

10.01.2006 року між ТОВ «Південенерго» та ОСОБА_2 укладено Договір № 226 про часткову участь в будівництві, умовами якого передбачено, що учасник зобов`язується надати забудовнику грошові кошти, в розмірі та на умовах, передбачених даним договором, на будівництво квартири (житла) в шестиповерховому 50-квартирному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 , а забудовник зобов`язується завершити будівництво вказаного житлового будинку, ввести його в експлуатацію та передати у власність учаснику квартиру (житло) на умовах, визначених даним договором (п. 1.2 Договору).

Згідно пп. 2.1.4 Договору № 226 від 10.01.2006 року, після вводу, закінченого будівництвом житлового будинку, в експлуатацію та за умови виконання учасником пункту 4.4 даного договору, в 10-денний строк надати учаснику для приймання закінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_9 (третьому) поверсі загальною площею 170 кв.м., про що сторони підписують акти приймання-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно суб`єкта № 289365717 від 09.12.2021 року, за фізичною особою ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_10 .

Відомості щодо реєстрації за ОСОБА_2 трикімнатної квартири, що знаходиться на 3-му поверсі, загальною площею 170 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , згідно даних вказаних реєстрів відсутні.

Окрім цього судом встановлено, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 766/13239/16-ц від 11.04.2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонського суду по справі № 766/13239/16-ц від 05.07.2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго», ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна – задоволено. Знято арешт та заборону відчуження з належної ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2008 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 592 від 18.11.2008 року, квартири АДРЕСА_11 , накладені 22.09.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. на підставі договору іпотеки від 22.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АКБ «Укрсоцбанк», посвідченого цим же нотаріусом за реєстровим №8912 (реєстраційний номер обтяження 3772746).

Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 766/13239/16-ц від 31.07.2017 року вирішено доповнити рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2017 року у цивільній справі № 766/13239/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Південенерго», ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» про зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, зазначивши в резолютивній частині: Зняти арешт та заборону відчуження з належної ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2008 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 592 від 18.11.2008 року, квартири АДРЕСА_11 , накладені 22.09.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. на підставі договору іпотеки від 22.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АКБ «Укрсоцбанк», посвідченого цим же нотаріусом за реєстровим №8912 (реєстраційний номер обтяження 3772853).

Постановою Верховного Суду по справі № 766/13239/16-ц від 06.11.2019 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 05.07.2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 766/13239/16-ц від 23.09.2021 року, ухваленого за результатами повторного розгляду цивільної справи, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго», ОСОБА_2 , про зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна – відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у ст.190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 185/7362/22).

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тобто, відповідно до вказаних норм ЦК України недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, провадження № 14-321цс18).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Таким чином, незалежно від того чи є позивач стороною оспорюваного правочину, чи заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України для задоволення позову він повинен довести не лише існування формального порушення при укладанні договору вимоги закону, але й порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів.

Отже, наявність у особи права на пред`явлення позову не завжди означає наявність у неї права на задоволення позову, оскільки суд може встановити, що вимоги не ґрунтуються на законі, а обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання правочину недійсним, не призведе до ефективного відновлення порушеного права, і відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та пов`язаних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна № 259272604 від 01.06.2021 року, державним реєстратором Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області Ремішевським Олександром Вікторовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51069967 від 11.02.2020 року.

Підставою для внесення відповідного обтяження на є договір іпотеки, серія та номер 8912, посвідчений 22.09.2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодавом В.Г.

Із зазначеного іпотечного договору (майнові права) № 02-23-Ф060823К-1649 від 22.09.2006 року вбачається, що він укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» як іпотекодержателем (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) та ОСОБА_2 як іпотекодавцем.

Згідно з пунктом 1.1 та підпунктом 1.1.1 зазначеного договору, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № Ф060823К від 22.09.2006 року майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_8 .

Судом встановлено, що вказані майнові права належали іпотекодавцю на підставі договору № 226 про часткову участь у будівництві від 10.01.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південенерго» як забудовником та ОСОБА_2 як учасником будівництва.

Відповідно до пункту 1.2 договору № 226 від 10.01.2006 року, ОСОБА_2 зобов`язався внести грошові кошти на будівництво квартири у шестиповерховому 50-квартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 , а ТОВ «Південенерго» — завершити будівництво, ввести будинок в експлуатацію та передати у власність учаснику відповідну квартиру.

Згідно з підпунктом 2.1.4 вказаного договору, після введення будинку в експлуатацію та виконання учасником умов договору забудовник зобов`язаний передати учаснику трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 на 3 поверсі загальною площею 170 кв.м. за актом приймання-передачі.

Разом з тим, як встановлено судом на підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта № 289365717 від 09.12.2021 року, право власності за ОСОБА_2 на вищезазначену трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , станом на момент розгляду справи не зареєстровано. Натомість за ним зареєстровано лише 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_10 .

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що предметом іпотеки за договором № 02-23-Ф060823К-1649 від 22.09.2006 року є саме майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, які виникли у іпотекодавця на підставі договору № 226 від 10.01.2006 року, а не право власності на завершений об`єкт нерухомості.

Перелік підстав припинення іпотеки визначений положеннями ст. 17 Закону України «Про іпотеку», якими є: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідності до п. 7.3 Договору кредиту № Ф060823К від 22.09.2006 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 6.3 Іпотечного договору (майнові права) № 02-23-Ф060823К-1649 від 22.09.2006 року, АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення Основного зобов`язання. Дія цього Договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку».

У процесі судового розгляду, за результатами дослідження матеріалів справи та наданих сторонами доказів, не було встановлено наявності підстав для припинення іпотеки, визначених ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Натомість суд встановив, що іпотечний договір від 22.09.2006 року станом на час розгляду справи не припинений, докази виконання або припинення забезпеченого кредитного зобов`язання за договором № Ф060823К від 22.09.2006 року відсутні, як і відсутні судові рішення про визнання недійсним іпотечного договору чи скасування державної реєстрації обтяження.

За таких обставин, враховуючи презумпцію правомірності правочину, суд дійшов висновку, що договір іпотеки № 02-23-Ф060823К-1649 від 22.09.2006 року є чинним, породжує правові наслідки для сторін та є належною і достатньою правовою підставою для внесення запису про обтяження майнових прав на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відтак, саме існування такого чинного іпотечного договору, який не припинений та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, обумовлює правомірність державної реєстрації обтяження та виключає підстави для його скасування.

Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу на правову природу та індивідуальні ознаки об`єктів, щодо яких заявлені вимоги, а також на їх істотні відмінності.

Так, предметом іпотеки та відповідного обтяження є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва – трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_3 на підставі договору № 226 про часткову участь у будівництві від 10.01.2006 року.

Водночас позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить інший об`єкт нерухомого майна, а саме завершена будівництвом двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 106,8 кв.м.

Таким чином, зазначені об`єкти не є тотожними, оскільки відрізняються за своєю правовою природою (майнові права на об`єкт незавершеного будівництва та право власності на завершений об`єкт нерухомого майна), технічними характеристиками (кількість кімнат, площа), а також місцем розташування в будинку (різні поверхи). Наявність однакового номеру квартири сама по собі не свідчить про ідентичність об`єктів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обтяження, встановлене щодо майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, не може поширюватися на інший, відмінний за своїми характеристиками та правовим статусом об`єкт нерухомості, право власності на який належить позивачу.

Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про трансформацію (перетворення) майнових прав, що належали ОСОБА_3 як об`єкта іпотеки, у завершений об`єкт нерухомого майна – квартиру, право власності на яку належить ОСОБА_1 . Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переходу права власності на відповідний об`єкт від іпотекодавця до позивача у встановленому законом порядку. Отже, відсутні підстави вважати, що об`єкт іпотеки та об`єкт, який перебуває у власності позивача, є одним і тим самим об`єкта майнових прав або щодо наявності правонаступництва.

Крім того, припинення іпотеки щодо майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва за відсутності передбачених законом підстав призведе до безпідставного припинення забезпечення виконання основного зобов`язання та, як наслідок, порушення прав і законних інтересів іпотекодержателя, який буде позбавлений належного способу захисту свого майнового інтересу.

З урахуванням наведеного, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області Ремишевського Олександра Вікторовича № 51069967 від 11.02.2020 року щодо державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про іпотеку та припинення іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції № 0.0.2371297617.1 від 09.12.2021 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду покладається на позивача у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16, 190, 203, 204, 215, 217, 316, 328, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 13, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Чаплинської селищної ради Херсонської області Ремішевський Олександр Вікторович про припинення іпотеки та скасування рішення державного реєстратора – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова