Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №450/1096/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1096/26 Провадження № 2/450/1564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 72229562, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 21.09.2022 року, у розмірі 18650,63 грн, що складається з 7500 грн заборгованості за тілом кредиту, 11150,63 грн заборгованості за процентами.

Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 21.09.2022 року звернувся до ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та уклав кредитний договір № 72229562, отримавши грошові кошти на споживчі потреби в сумі 7500 грн. 04.11.2022 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено додаткову угоду № 7991080 до Договору позики № 72229562 від 21.09.2022 року, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 15750 грн на 75 днів та визначили графік погашення заборгованості. 23.11.2022 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено додаткову угоду № 8113532 до договору позики № 72229562 від 21.09.2022 року, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 16687,50 грн на 135 днів та визначили графік погашення заборгованості. Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 18650,63 грн. Зазначив, що 03.04.2023 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до якого, а також згідно витягу з ресєтру права вимоги № 04/05/23 від 04.05.2023 року, ТзОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 72229562 від 21.09.2022 року. Зазначив, що 05.12.2025 року між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого, а також згідно з реєстром права вимоги, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 72229562 від 21.09.2022 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662,40 грн судового збору та 4500 грн на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача. Крім цього, у позовній заяві просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Ухвалою від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 10.03.2026 року клопотання представника позивача ТзОВ «Деал Фінанс Груп» Велікданов С.К. про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача Велікданов С.К. на отримання у АТ КБ «ПриватБанк» витребуваних доказів, які слід було надати суду, а копії таких скерувати відповідачу, докази чого надати суду. Вказана ухвала представником позивача не виконана.

20.03.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

25.03.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про долучення до матеріалів цивільної справи копії посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

30.03.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого повідомив, що з 30.01.2023 року по 30.07.2024 року він проходив військову службу та згідно ч. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" за цей період йому не могли нараховуватись відсотки, штрафи і пеня. Вказав, що ним сплачено 11000 грн в якості погашення заборгованості за договором позики № 72229562 від 21.09.2022 року, а враховуючи те, що сума тіла кредиту становила 7500 грн, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог і стягнення заборгованості у розмірі 18650,63 грн на користь позивача. З огляду на викладене вище, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім цього повідомив, що він є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та у зв`язку із цим звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", про що 30.03.2026 року подав відповідне клопотання.

31.03.2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду відповідь на відзив, згідно мотивів якого вказала, що відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, якими підтверджується проходження військової служби по мобілізації з 21.09.2022 року по 19.01.2023 року, а саме в період нарахування процентів.

Ухвалою від 22.04.2025 року стягнуто з позивача ТзОВ «Деал Фінанс Груп» штраф у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3328 грн за невиконання представником ОСОБА_3 ухвали суду від 10.03.2026 року.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 21.09.2022 року ОСОБА_1 уклав із ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 72229562 шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього, додаткових угод № 7991080, № 8113532 та додатків №1 до них електронним підписом у виді одноразових ідентифікаторів cWR0UO76AD, jPbo6FnFkA, dzVdMjlj3w, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 7500 грн строком на 30 днів, а саме до 21.10.2022 року, який двічі продовжувався, вперше до 18.01.2023 року, востаннє до 07.04.2023 року, зі сплатою 2,5% фіксованої процентної ставки на день.

Встановлено, що ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в загальній сумі 7500 грн, що підтверджується листом ТзОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000104819/ТНПП від 09.01.2026 року та копією платіжної інструкції від 21.09.2022 року.

У відповідності до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вбачається, що станом на 04.05.2023 року заборгованість відповідача за договором позики № 72229562 від 21.09.2022 року становить 18650,63 грн, яка складається з 7500 грн заборгованості за тілом кредиту, 11150,63 грн заборгованості за процентами. У вказаному документі останнє нарахування відсотків за користування грошовими коштами відбулось 19.01.2023 року.

Вказаний розмір заборгованості відповідає сумі заборгованості відповідача, яка зазначена у розрахунку заборгованості ТзОВ «Деал Фінанс Груп».

03.04.2023 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до умов якого, первісний кредитор ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Сіроко Фінанс» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно витягу з реєстру прав вимог № 04/05/23 від 04.05.2023 року до договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 року вбачається, що ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТзОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 72229562 від 21.09.2022 року в розмірі 18650,63 грн, що складається з 7500 грн заборгованості по тілу кредиту, 11150,63 грн заборгованості по відсоткам.

05.12.2025 року між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого, а також згідно витягу з реєстру прав вимог № 05/12/25, ТзОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТзОВ «Деал Фінанс Груп» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 72229562 від 21.09.2022 року в розмірі 18650,63 грн, що складається з 7500 грн заборгованості по тілу кредиту, 11150,63 грн заборгованості по відсоткам.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Зі змісту частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором позики визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 72229562 від 21.09.2022 року в розмірі 18650,63 грн, що складається з 7500 грн заборгованості за тілом кредиту, 11150,63 грн заборгованості за процентами.

Що стосується покликань відповідача в частині відсутності правових підстав для нарахування відсотків за договором позики № 72229562 від 21.09.2022 року слід вказати наступне.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як вбачається із долученого відповідачем військового квитка, останній 30.01.2023 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 на посаду стрілець-снайпер.

При цьому, у такому міститься відмітка про те, що до 30.01.2023 року ОСОБА_1 не проходив військової служби в Збройних Силах України.

Таким чином, на ОСОБА_1 поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на резервістів та військовозобов`язаних, яка передбачає, що з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З огляду на викладене вище, ОСОБА_1 не звільнений від нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом з початку особливого періоду, а лише з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації 30.01.2023 року, а нарахування процентів завершилось 19.01.2023 року, покликання відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не підлягають застосуванню у даному випадку.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, додатків №1, № 2 до нього, платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579938008.1 від 16.01.2026 року вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи, становить 4500 грн та складається з послуг, а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів вартістю 500 грн; судовий супровід в суді першої інстанції вартістю 4000 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якої не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 у справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені статтею 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів, судовий супровід в суді першої інстанції.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 18650,63 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача, який був змушений до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю II групи на підставі долученого до справи посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_2 , виданого 30.09.2024 року Личаківським відділом соціального захисту управління соцзахисту Львівської міської ради, у зв`язку із чим позивачу на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України слід компенсувати 2662,40 грн судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, статтями 3, 13, 16, 509, 512-514, 517, 526, 527, 530, 599, 610-612, 614, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, статтями 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 72229562 від 21.09.2022 року в розмірі 18650,63 грн, що складається з 7500 грн заборгованості за тілом кредиту, 11150,63 грн заборгованості за процентами.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 2662,40 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.