Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №450/4374/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4374/25 Провадження № 2/450/425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

за участю секретаря судового засідання Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду місті Пустомити в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

встановив:

представник заявника звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 у якому просить визнати її особистою приватною власністю: земельну ділянку площею 0,0693 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1410, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101551046236; земельну ділянку площею 0,0559 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1408, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101559446236; земельну ділянку площею 0,0555 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1407 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101530146236; земельну ділянку площею 0,0515 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1406, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101541446236; земельну ділянку площею 0,0574 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1409, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101522446236.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 12 липня 2016 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Починаючи з 2017 року відносини між позивачем і відповідачем стали погіршуватись, між ними постійно виникали непорозуміння і суперечки, зокрема, щодо питань, пов`язаних з фінансовим і майновим становищем, а саме тому, що відповідач не брав участі у покращенні матеріального стану сім`ї, ми не мали сімейного бюджету. В тому числі кошти на придбання вказаних земельних ділянок в сумі 850 000грн. належали мені особисто, як подаровані мені моїми батьками до шлюбу як капітал для подальшого розвитку, яких прошу допитати в якості свідків. Фактично з 2018 року сторони не ведуть спільного господарства.

Оскільки вказані земельні ділянки придбані позивачкою за час шлюбу з відповідачем, а відносини з останнім вкрай неприязні, позивачка не може в добровільному порядку врегулювати питання надання статусу особистої власності вказаним ділянкам, а з метою захист своїх майнових прав та інтересів вимушена звертатися в суд. Так, на неодноразові прохання оформити нотаріально розподіл майна подружжя з визначенням вказаних земельних ділянок власністю позивачки, відповідач ігнорує, з`явитися до нотаріуса відмовляється. Невизнання відповідачем особистих прав на ці земельні ділянки, зокрема, позбавляє позивачку можливості вільно розпорядитися ними на власний розсуд. Відповідачу було відомо про джерело походження коштів, за які позивачка купувала земельні ділянки, він погоджувався з такими умовами придбання, та не мав з цього приводу жодних заперечень. Відповідач також погодився із тим, що право власності на земельні ділянки набуде позивачка.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.11.2025 року відкрито загальне позовне провадження.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, однак представник ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не прибув, однак його представник адвокат Козак О.В. подала заяву про розгляд справи за їх відсутності. Також в даній заяві представник відповідача вказала, що відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, безумовно та беззастережно.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно із ст. 163 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно з п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

В постанові Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 335/6544/14-ц наведено висновки щодо застосування норм права, згідно з якими у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 750/9806/16-ц наведено висновки щодо застосування норм права про те, що конструкція норми ст. 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд встановив, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі, який був зареєстрований в Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 1525 від 12 липня 2016 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.08.2016 року.

Також суд встановив, що позивач ОСОБА_1 придбала земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,1849 га, кадастровий номер 4623686200:01:002:0170, яка розташована за адресою: Львівська область, с. Скнилів, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2025 від 10.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Бризіцькою Г.П.; земельну ділянку площею 0,1317 га, кадастровий номер 4623686200:01:002:0169, яка розташована за адресою: Львівська область, с. Скнилів, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2027 від 10.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Бризіцькою Г.П.;

В подальшому земельну ділянку кадастровим номером 4623686200:01:002:1376 було поділено на декілька ділянок, в результаті чого було сформовано 5 земельних ділянок, на які позивачка зареєструвала право власності, а саме: земельну ділянку площею 0,0693 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1410, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101551046236; земельну ділянку площею 0,0559 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1408, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101559446236; земельну ділянку площею 0,0555 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1407 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101530146236; земельну ділянку площею 0,0515 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1406, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101541446236; земельну ділянку площею 0,0574 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1409, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101522446236.

Наведене підтверджується відповідними витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Отже, дані земельні ділянки ОСОБА_1 придбала за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, а також враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги визнав, вказавши про обізнаність щодо наслідків визнання позову, відсутність підстав для неприйняття визнання позову відповідачем, а тому суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

А відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 15140 грн, що підтверджується квитанціями від 24.09.2025 року та 31.10.2025 року.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0693 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1410, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101551046236;

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0559 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1408, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101559446236;

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0555 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1407, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101530146236;

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0515 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1406, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101541446236;

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0574 га, кадастровий номер: 4623686200:01:002:1409, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101522446236.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11.03.2026 року.

Повне найменування учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

СуддяЄ. О. Данилів