Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №314/482/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/482/26

Провадження № 2/314/1131/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Кононенко І.О.,

секретар судового засідання Баланюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу № 314/482/26 за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129, вул. Госпітальна,12-Г, м.Київ) про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування заборони на відчуження нерухомого майна,

за участю позивача ОСОБА_1

встановив:

Позивач у січні 2026 року звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати обтяження (заборонуна відчуження)всього нерухомого майна. Згідно з архівним записом №1978433 від 17.05.2005 заборона була накладена Чернігівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» №5351 у зв`язку з наявністю позики. Станом на день подання позову будь-яка заборгованість перед відповідачем за вказаною позикою відсутня, що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» 107.40/190-15/433 від 29.12.2025 року згідно з якою інформація щодо кредитної заборгованості перед відповідачем відсутня.

Позивач на позовних вимогах наполягав. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву згідно якого заперечував проти задоволення позову, оскільки АТ «Ощадбанк» в даній справі не є належним відповідачем у справі, в матеріалах справи відсутні -які докази на підтвердження існування кредитним або інших правовідносин між АТ «Ощадбанк» та позивачем.

Дослідивши матеріали справи суд з`ясував, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №454744011 від 03.12.2025, що на праві приватної власності ОСОБА_1 належить житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 2325584601:01:007:0015 площею 0,25 га та земельна ділянка 2325584600:01023:0013 площею 8,7001 га.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний тип обтяження: заборона (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 1978432 зареєстровано: 17.05.2005 16:42:58 за №1978432 реєстратором: Чернігівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: позика, б/н, Ощадбанк №5351 смт. Чернігівка, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер:2793110ZAP230, Архівна дата: 07.05.2002, Дата виникнення: 25.05.1993, № реєстра:92171-1072, внутр. №8501302826F327317840, комментарий: 99.

Згідно довідки № 107.40/190-15/433 від 29.12.2025 АТ «Ощадбанк» філія -Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» встановлено, що станом на 29.12.2025 інформація щодо кредитної заборгованості перед АТ «Ощадбанк» Запорізького РУ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -відсутня.

Згідно листа від 15.01.2026 №63/01-14 Запорізького обласного державного нотаріального архіву Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, встановлено, що в Реєстрі для реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладеній судовими та слідчими органами (книга) та алфавітній книзі обліку заборони (арештів) в державній нотаріальній конторі, на території якої знаходиться арештоване майно у зв`язку з вчиненням ними нотаріальних дій та на підставі повідомлень судових, правоохоронних органів тощо наявна інформація Підстава обтяження -позика, б/н ощадбанк №5351, смт Чернігівка; реєстратор -Чернігівська ДНК, Дата виникнення 25.05.1993, Документи на підставі яких вносилися записи до Державного нотаріального архіву Чернігівською державною нотаріальною контрою Запорізької області на зберігання не передавались.

Щодо посилання відповідача про його неналежність із-за відсутності договірних відносин суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

Відповідно до ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990р. "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об`єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.

Згідно з ст. 34 Закону України "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради України від 20.03.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність »і входить в банківську систему України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З вищенаведеного слідує, що як з моменту створення системи Ощадбанків так і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником відповідного банку України, який видав позику та в інтересах якого накладено заборону.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26 цс 13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд звертає уваги на те, що правова природа у забороні на майно полягає у реальному забезпеченні зобов`язання, тоді як в дійсній справі відсутні відомості про те, що зобов`язання на підставі якого виникла обтяження продовжує діяти зі спливом значного часу з моменту виникнення обтяження, все це з урахуванням, відсутності відомостей про здійснення будь-яких виконавчих дій щодо будь-яких боргових зобов`язань чи інших дій, які б були направлені на забезпечення погашення боргу чи наявності такого боргу, свідчить про те, що наявне спірне обтяження не виконує свою основну роль й не направлено на реальне забезпечення зобов`язання.

Оскільки судом не встановлено наявності на даний момент відповідного зобов`язання на забезпечення виконання чого було накладено арешт, будь-яких дій направлених на забезпечення погашення будь-якого боргу не здійснювалося більше 30 років, дійсних виконавчих проваджень щодо вищезазначеного майна немає, арешт не направлений на реальне забезпечення зобов`язання, тому існування такого арешту на думку суду є суттєвим втручанням у здійснення позивачем його права власності на майно, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом, у зв`язку з чим необхідно зняти відповідний арешт. Вищезазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.10.2020 року у справі 446/1366/18.

Керуючись, ст. ст. 5, 12, 42, 77-81, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129, вул. Госпітальна,12-Г, м.Київ) про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування заборони на відчуження нерухомого майна задовольнити.

Скасувати обтяження заборона (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 1978432 зареєстровано:17.05.2005 16:42:58 за №1978432 реєстратором: Чернігівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження : позика, б/н, Ощадбанк №5351 смт. Чернігівка, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: 2793110ZAP230, Архівна дата: 07.05.2002, Дата виникнення: 25.05.1993, №реєстра:92171-1072, внутр. №8501302826F327317840, комментарий: 99.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

09.04.2026