Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №308/3902/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3902/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Бирковича О.І., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин України ОСОБА_1 01.03.2026 о 12 год. 15 хв. на відстані 200 метрів до Державного кордону України на напрямку 308 прикордонного знаку здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза межами пунктів пропуску, у складі групи осіб, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, в результаті чого був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль».

Отже, гр. України ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 204-1 КУпАП, а саме: спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб.

В судове засідання громадянин України ОСОБА_1 не з`явився; про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Разом з тим, слід врахувати, що захист інтересів ОСОБА_1 у судовому засіданні здійснював його захисник адвокат Биркович О.І., який пояснив, що ОСОБА_1 не мав наміру незаконно перетинати державний кордон України; 01.03.2026 перебував у м. Ужгород, в кінці вул. Загорської, де у складі будівельної бригади працював разом із ОСОБА_2 та іншими працівниками; під час обідньої перерви вони вирішили поїхати на пікнік, однак були зупинені прикордонним нарядом, який повідомив про перебування у прикордонній зоні.

Захисник також зазначив, що вказані обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_2 , наданими у справі № 308/3893/26 (провадження № 3/308/1542/26), у якій постановою Ужгородського міськрайонного суду провадження було закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, що має преюдиційне значення для даної справи. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 має відстрочку від військової служби у зв`язку з інвалідністю, та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №001894Е від 01.03.2026 ОСОБА_1 , який 01.03.2026 о 12:15 год був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом на відстані 200 метрів до державного кордону на напрямку 308 прикордонного знаку на околиці м. Ужгород в межах контрольованого-прикордонного району, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку, в пішому порядку поза пунктом пропуску, в складі групи осіб.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються даними протоколу про адміністративне затримання від 01.03.2026; рапортом інспектора прикордонної служби ОСОБА_3 від 01.03.2026; схемою щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) прикордонного загону 01.03.2026, відповідно до якої відображено місце виявлення осіб на околиці м. Ужгород, у межах контрольованого прикордонного району, на напрямку 308 прикордонного знаку, приблизно за 200 метрів до лінії державного кордону України зі Словацькою Республікою; відеоматеріалами, з яких вбачається перебування групи осіб, у тому числі ОСОБА_1 , у безпосередній близькості до лінії державного кордону України поза пунктом пропуску; фіксація їх переміщення технічними засобами контролю (фотопасткою); подальший рух осіб у напрямку лінії державного кордону, у тому числі із прискоренням (бігом), після чого — їх виявлення та затримання прикордонним нарядом.

При цьому суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а також про його перебування 01.03.2026 у м. Ужгород з метою роботи і подальшого відпочинку (пікніка), як такі, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів у їх взаємному зв`язку.

Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.03.2026, підписаного ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, останній зазначив про відсутність місця роботи. Водночас жодних доказів, які б підтверджували його працевлаштування чи фактичне виконання будівельних робіт (трудового договору, пояснень роботодавця, інших належних доказів), стороною захисту не надано. Долучені фотозображення будівельних матеріалів та об`єкта будівництва не містять ідентифікуючих ознак участі ОСОБА_1 у відповідних роботах, а відтак не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження викладеної версії.

Крім того, твердження про наявність відстрочки від військової служби у зв`язку з інвалідністю також не підтверджені жодними документальними доказами. Відсутність будь-яких об`єктивних підтверджень заявленої мети перебування у безпосередній близькості до державного кордону України, у межах контрольованого прикордонного району, свідчить про декларативний характер зазначених пояснень.

Суд також враховує, що перебування групи осіб, у тому числі ОСОБА_1 , на відстані близько 200 метрів до лінії державного кордону України поза пунктом пропуску, їх переміщення у цьому напрямку, у тому числі із прискоренням (бігом), зафіксоване технічними засобами контролю, а також подальше затримання прикордонним нарядом, є обставинами, які об`єктивно не узгоджуються з версією про випадкове перебування чи побутову мету (відпочинок), натомість свідчать про цілеспрямований характер дій, спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України.

При цьому суд бере до уваги поведінку ОСОБА_1 під час затримання: він не заперечував викладених у протоколі обставин, не висловлював жодних зауважень, підписав усі процесуальні документи без застережень, хоча не був обмежений у можливості надати свої пояснення чи заперечення як безпосередньо у протоколі, так і окремо. Така процесуальна поведінка, оцінена у сукупності з іншими доказами, свідчить про узгодженість встановлених обставин та відсутність підстав сумніватися у їх достовірності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення та винність особи.

Оцінюючи наявні докази в їх сукупності, суддя доходить висновку, що вони є взаємоузгодженими, логічними та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення. При цьому доводи сторони захисту не спростовують встановлених обставин, а зводяться до альтернативного пояснення подій, яке не підтверджене належними доказами та не створює обґрунтованого сумніву у доведеності вини.

Посилання сторони захисту на постанову Ужгородського міськрайонного суду у справі № 308/3893/26 (провадження № 3/308/1542/26) щодо ОСОБА_2 суд оцінює критично. Дійсно, вказане рішення стосується події за участю групи осіб, до якої входив і ОСОБА_1 , однак саме по собі це не надає зазначеній постанові преюдиційного значення для даної справи.

Преюдиційність судового рішення поширюється на встановлені ним обставини лише щодо осіб, стосовно яких воно ухвалене, і не звільняє суд від обов`язку дослідити докази та встановити фактичні обставини щодо іншої особи у межах іншого провадження.

Крім того, навіть за наявності подібності фактичних обставин, оцінка доказів у кожній справі є індивідуальною та залежить від їх сукупності, достатності та переконливості щодо конкретної особи.

Відтак суддя здійснює самостійну оцінку доказів щодо ОСОБА_1 і не вбачає підстав для автоматичного поширення висновків, викладених у справі щодо ОСОБА_2 , на дане провадження.

Наведені стороною захисту доводи суд розцінює як обрану позицію захисту, спрямовану на уникнення відповідальності, яка не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд доходить переконання, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності, взаємному зв`язку та узгодженості є достатніми, належними та допустимими та поза розумним сумнівом підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Обставин, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставини справи, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважаю, що на громадянина України ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст. 204-1 КУпАП, у виді штрафу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9,33,204-1,283-284,287,291,294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Громадянина України ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 гривень судового збору.

На підставі ч. 2 статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів, у порядку примусового виконання цієї постанови органу державної виконавчої служби стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. ГОЛЯНА