Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №299/58/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/58/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Левка Т.Ю.,

секретар судового засідання – Онисько С.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є спадкоємцем по смерті свого діда (по материнській лінії) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту покійний не залишив. Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач як внук та відповідач як дочка є спадкоємцями за законом. Відповідач декларує відсутність майнового інтересу до кола спадкового майна, однак від документального підтвердження такої позиції ухиляється, що фактично має прямим наслідком обмеження реалізації спадкових прав позивача. Баба позивача (дружина спадкодавця) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкових прав по смерті свого чоловіка не набувала. Згідно положень ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Покійному ОСОБА_3 на праві приватної власності належали дві земельні ділянки: площею 0,07 га з цільовим призначенням для будівництва жилого будинку, надвірних споруд за адресою АДРЕСА_1 та площею 1,2180 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорнотисівської сільської ради. З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач. За прийняттям спадщини позивач звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті діда віднайти оригінали державних актів на право власності на земельні ділянки або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося. Відповідач у свою чергу категорично заперечує перебування у її розпорядженні будь-яких документів покійного батька. За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку та змушений звернутися до суду із даним позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.

Сторони та третя особа у підготовче засідання не з`явилися, належним чином, своєчасно повідомлені про день, час та місце проведення підготовчого засідання

Представник позивача адвокат Продан О.В. подали суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 подала через канцелярію суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у її відсутність, вимоги позивача визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Третя особа приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Пилип М.А. поадал до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання нею позову прийнято судом.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Чортотисів, Берегівського району Закарпатської області помер дід позивача по материнській лінії ОСОБА_3 .

За час свого життя дід позивача заповіт не залишив.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на наступне нерухоме майно:

1) земельну ділянку площею 0,07 га з цільовим призначенням для будівництва жилого будинку, надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії IV-ЗК №003302 від 17.01.2002;

2) земельну ділянку площею 1,2180 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорнотисівської сільської ради, кадастровий номер 2121286200:02:003:0035., яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №041274 від 28.10.2004.

Крім позивача, спадкоємця за законом п`ятої черги, спадкоємцем за законом першої черги є дочка спадкодавця, відповідач по справі ОСОБА_2 , яка на спадщину не претендує, що стверджується її заявою від 10.03.2026.

Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

В зв`язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., де йому було надано роз`яснення - відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, які втрачено.

Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до ч.2 ст 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1265, 1270, 1274 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

У порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на:

1) земельну ділянку площею 0,07 га з цільовим призначенням для будівництва жилого будинку, надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) земельну ділянку площею 1,2180 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорнотисівської сільської ради, кадастровий номер 2121286200:02:003:0035.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийЛевко Т. Ю.