Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №717/1639/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1639/25

Номер провадження 2-о/717/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

при секретарі: Каленчукові П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.

Заінтересовані особи:

Міністерство оборони України

ІНФОРМАЦІЯ_1

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Представник заінтересованої особи – Міністерства оборони України: Стадник Сергій Іванович.

Представник заінтересованої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області: Кривохижа Василь Миколайович.

Представник заявниці адвокат Друганов Валентин Анатолійович подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області заяву, в якій просить ухвалити рішення, яким встановити факт перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на повному утриманні у загиблого ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Роботине Пологівського району Запорізької області, станом на день його смерті.

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася.

Представник заявниці адвокат Друганов В.А. в судовому засіданні підтримав заяву та пояснив, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні і просить встановити даний факт з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби. ОСОБА_4 з 2008 року забезпечував ОСОБА_1 . 10 квітня 2023 року ОСОБА_4 був мобілізований і продовжував забезпечувати ОСОБА_1 , перераховував їй кошти. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 загинув. Допомога, яку ОСОБА_4 надавав ОСОБА_1 , була постійною і була для неї основним засобом. Представник заявниці просить врахувати, що спір про право не виник.

Представник заінтересованої особи – Міністерства оборони України Стадник С.І. в судове засідання не з`явився та надіслав до суду заяву у якій просить розглянути справу за його відсутності. ОСОБА_5 надіслав до суду клопотання у якому просить відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 у повному обсязі з тієї підстави, що вона не має права на пенсію по втраті годувальника.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився.

Представник заінтересованої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Кривохижа В.М. в судове засідання не з`явився та надіслав до суду заяву, у якій просить розглянути справу за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Роботине Пологівського району Запорізької області, постійно проживали однією сім`єю з 20 липня 2000 року. Вказана обставина встановлена рішенням Кельменецького районного суду по справі №717/462/24 від 13 березня 2024 року.

Заявниця ОСОБА_1 з 20 червня 2008 року по 05 грудня 2022 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії по інвалідності (3 гр. загальне захворювання). З 06 грудня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії по інвалідності (2 гр. загальне захворювання з 06.12.2022 року довічно). Вказана обставина стверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №466 від 16 червня 2025 року.

Розмір пенсії ОСОБА_1 по інвалідності за період з січня по грудень 2021 року склав 21818 гривень. Вказана обставина стверджується довідкою про доходи №0443 4447 6531 2491 від 16 червня 2025 року.

Розмір пенсії ОСОБА_1 по інвалідності за період з січня по грудень 2022 року склав 24879 гривень 11 копійок. Вказана обставина стверджується довідкою про доходи №0551 1355 7511 0527 від 16 червня 2025 року.

Розмір пенсії ОСОБА_1 по інвалідності за період з січня по грудень 2023 року склав 29422 гривні 22 копійки. Вказана обставина стверджується довідкою про доходи №7103 3113 1510 2140 від 16 червня 2025 року.

В період з січня по квітень 2022 року ОСОБА_1 отримала 7027 гривень 40 копійок соціальних виплат від Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації. Вказані обставини стверджуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16 червня 2025 року.

17 травня 2023 року ОСОБА_4 перерахував на рахунок ОСОБА_1 15000 гривень.

15 червня 2023 року ОСОБА_4 перерахував на рахунок Банковської Т.М. 20000 гривень.

14 липня 2023 Чехменок М.А. перерахував на рахунок Банковської Т.М. 20000 гривень.

21 серпня 2023 року ОСОБА_4 перерахував на рахунок Банковської Т.М. 10000 гривень.

31 серпня 2023 року ОСОБА_4 перерахував на рахунок Банковської Т.М. 15050 гривень.

15 вересня 2023 Чехменок М.А. перерахував на рахунок Банковської Т.М. 15050 гривень.

18 жовтня 2023 року ОСОБА_4 перерахував на рахунок Банковської Т.М. 15050 гривень.

10 листопада 2023 року ОСОБА_4 перерахував на рахунок Банковської Т.М. 15050 гривень.

17 травня 2023 року ОСОБА_7 перерахувала на рахунок Банковської Т.М. 1400 гривень. 15 червня 2023 року ОСОБА_8 перерахував на рахунок Банковської Т.М. 200 гривень. 15 червня 2023 року ОСОБА_9 перерахувала на рахунок Банковської Т.М. 300 гривень.18 жовтня 2023 року 15 червня 2023 року ОСОБА_10 перерахувала на рахунок Банковської Т.М. 700 гривень.

Вказані обставини стверджуються виписками про надходження по рахунку ОСОБА_1 наданими акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

В період з січня по грудень 2021 року ОСОБА_4 отримав 10711 гривень 25 копійок виплат від Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації. В період з січня по квітень 2022 року ОСОБА_4 отримав 4628 гривень 78 копійок виплат від Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації. В період з січня по квітень 2023 року ОСОБА_4 отримав 4336 гривень 02 копійки виплат від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Вказані обставини стверджуються інформацією про доходи ОСОБА_4 від податкових агентів за січень 2021 року – грудень 2023 року наданою Головним управління ДПС у Чернівецькій області.

ОСОБА_4 був призваний на військову службу на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Вказана обставина стверджується витягом з наказу №102 від 10 квітня 2023 року командира військової частини НОМЕР_1 .

Cповіщенням сім`ї (близьких родичів) від 08 грудня 2023 року №3911 повідомлено про те, що штаб-сержант ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою виконання бойового завдання під час переміщення на позиції в район лісосмуги Арбузинка, східніше н.п. Роботине Запорізької області, внаслідок мінометного обстрілу. У повідомленні також вказано, що це сповіщення є документом для подання документів для призначення пенсії (допомоги) надання пільг у встановленому законодавством порядку.

20 грудня 2023 року Кельменецький відділ ДРАЦСу Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видав свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

З протоколу 18 Регіональної військово-лікарської комісії №2025-0514-1043-1567-7 від 14.05.2025 року вбачається, що травма штаб-сержанта ОСОБА_4 , яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть – травма , яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом батьківщини.

Згідно витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №35/д від 18 квітня 2025 року, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого (копії документів виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Свідок ОСОБА_11 дала суду показання про те, що вона проживає в с. Нелипівці Дністровського району Чернівецької області і є сусідкою заявниці ОСОБА_1 . У 2005 році ОСОБА_1 та ОСОБА_12 купили будинок по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є інвалідом. Більше працював ОСОБА_13 та ОСОБА_12 жили однією сім`єю. ОСОБА_1 не могла прожити на свою пенсію. ОСОБА_12 висилав гроші ОСОБА_1 . Свідку це відомо зі слів ОСОБА_1 . Свідок допомагала ОСОБА_1 отримувати гроші у банкоматі. Свідок чула телефонні розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , у яких він казав, що висилає гроші.

Свідок ОСОБА_15 дала суду показання про те, що проживає в АДРЕСА_1 . У 2005 році ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та його мати почали жити по сусідству із ОСОБА_15 . ОСОБА_4 забезпечував ОСОБА_1 , виконував важку роботу. Зі слів ОСОБА_1 свідку відомо, що ОСОБА_4 висилав їй гроші.

Свідок ОСОБА_16 дала суду показання про те, що вона знайома із ОСОБА_1 з 2017 року. ОСОБА_1 жила однією сім`єю із ОСОБА_4 у с. Нелипівці. ОСОБА_4 допомагав ОСОБА_1 по господарству та грошима, бо у ОСОБА_1 мала пенсія. ОСОБА_1 є інвалідом і їй важко ходити.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17).

Отже, при розгляді цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту перебування на утриманні загиблого ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , як жінки, з якою загиблий ОСОБА_17 , який загинув при виконанні обов`язків військової служби, проживав однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакціїї, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час смерті ОСОБА_4 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

У разі смерті осіб, зазначених у пунктах "а"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які загинули (померли) при виконанні службових обов`язків під час проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов`язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України або колишнього Союзу РСР, непрацездатні члени сім`ї осіб, зазначені в частині четвертій цієї статті, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, мають право на встановлення до пенсії надбавки за умов та в розмірах, що встановлюються Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".

Для батьків і дружин (чоловіків) окремих категорій загиблих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом Кабінет Міністрів України може встановлювати інші умови призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975; у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_17 )

Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII.

У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.

Тому застосовним у питанні підтвердження факту перебування особи на утриманні для цілей отримання одноразової грошової допомоги є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 3-1 за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються, зокрема, рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Отже, як Порядком № 975, так і Порядком № 3-1 передбачено подання особою, яка перебувала на утриманні, відповідного судового рішення про встановлення цього юридичного факту.

Положення статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги утриманці визначаються відповідно до Закону № 2262-XII .

З огляду на викладене, слід враховувати, що:

- встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України;

- для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками № № 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Отже, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

У справах окремого провадження суд підтверджує наявність чи відсутність певних юридичних фактів, що є умовою здійснення прав і реалізації інтересів заявника. Тому суд наділений лише повноваженнями з`ясувати можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд, встановивши наявність чи відсутність певного юридичного факту, своїм рішенням підтверджує це, не зобов`язуючи особу діяти певним чином.

Під час з`ясування юридичного значення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого суд обмежений у вирішенні питання про те, наділений чи ні заявник тим суб`єктивним правом, що підтверджується юридичним фактом, який просить встановити заявник.

Іншими словами, встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні загиблого пов`язане з доведенням підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу.

Однак судове рішення, ухвалене загальним судом у порядку окремого провадження, про наявність чи відсутність цього юридичного факту набуває самодостатнього значення і не є вирішенням питання про те, чи має заявник певне суб`єктивне право.

Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

Виходячи з наведених вище міркувань правова мета, задля якої заявник ініціює встановлення судом факту його перебування на утриманні померлого, не може впливати на судову юрисдикцію та імперативно визначати вид судочинства, в якому такий факт підлягає розгляду.

В окремому провадженні визначене специфічне коло суб`єктів цивільного процесу, якими є заявники та заінтересовані особи (частина третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України).

Враховуючи, що метою встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні є отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, заінтересованою особою є орган, до якого має звернутись заявниця для набуття цього права.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які які втратили працездатність 2093 гривні.

Таким чином, за 2021 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність склав 21818 гривень.

Розмір пенсії ОСОБА_1 по інвалідності за період з січня по грудень 2021 року склав 21818 гривень.

За 2022 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність склав 23832 гривні.

Розмір пенсії ОСОБА_1 по інвалідності за період з січня по грудень 2022 року склав 24879 гривень 11 копійок.

За 2023 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність склав 25116 гривень.

Розмір пенсії ОСОБА_1 по інвалідності за період з січня по грудень 2023 року склав 29422 гривні 22 копійки.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі №1-8/99 від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначальною ознакою поняття "утриманство" має бути наявність такого фактичного рівня забезпеченості громадянина, який відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України є нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму. Це означає, що одержання членом сім`ї військовослужбовця сукупного середньомісячного доходу у розмірах, нижчих від встановленого законом прожиткового мінімуму, є конституційною підставою, за якою при певних умовах член сім`ї може вважатись утриманцем. Саме вартісна величина споживчого кошика, до якого входять і житлово-комунальні послуги, об`єктивно має стати основою межі прожиткового мінімуму і для дітей, і для пенсіонерів, і для інших членів сім`ї - утриманців військовослужбовця.

Утриманцями військовослужбовця можуть вважатись і члени його сім`ї, які належать до кола утриманців годувальника, визначеного Законами України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Цивільним кодексом Української РСР ( 1540-06 ) та іншими законами. Виходячи з положень цих нормативних актів до категорії "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, можна віднести дітей та інших членів сім`ї віком до 18 років; членів сім`ї, які є вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами; членів сім`ї, які визнані у встановленому порядку непрацездатними через хворобу чи є такими за віком; працездатних членів сім`ї, які займаються такими видами трудової діяльності, як догляд за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною - інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, тощо.

У встановленому законом чи іншими нормативними актами порядку до числа утриманців військовослужбовця можуть бути віднесені і ті члени його сім`ї, які впродовж тривалого часу не отримують заробітної плати, стипендії, пенсії, інших належних їм виплат, працездатні члени сім`ї, які офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу або визнані безробітними.

По справі встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , як член сім`ї військовослужбовця ОСОБА_4 , одержувала сукупний середньомісячний дохід у розмірах, які перевищували встановлений законом прожитковий мінімум.

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_4 у 2021-2022 роках та в період до травня 2023 року надавав заявниці допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання ОСОБА_4 їй матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Однак, надані заявницею та досліджені судом докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_4 .

Так, у матеріалах справи наявні докази щодо розміру доходів як загиблого ОСОБА_4 , так і заявниці, а також щодо розміру допомоги та її систематичності заявниці з боку ОСОБА_4 .

Разом з тим, судом встановлено, що заявниця отримувала самостійні доходи, які перевищували прожитковий мінімум.

Отже, з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави для висновку, що матеріальна допомога загиблого ОСОБА_4 була постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці, що заявниця перебувала на повному утриманні ОСОБА_4 і це утримання було систематичним та основним її доходом, що забезпечувало її життєдіяльність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України, вказано, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналіз вказаних нормативних актів дає підстави для висновку, що станом на 05 грудня 2023 року законодавець передбачив, що член сім`ї загиблого військовослужбовця мав право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо він був утриманцем загиблого, тобто мав право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас заявниця ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б підтверджували, що вона має право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто, в розумінні цього закону, була непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебувала на його утриманні.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.. 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 76-80, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця – відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 22 квітня 2026 року.

Надіслати сторонам копії рішення протягом двох днів з дня його складання.

Суддя: