Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №584/313/26 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/313/26

Провадження № 2-а/584/15/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участю: секретаря – Кравченко А.Ю.,

представника позивача – Шатіліна Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Путивль за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 жовтня 2025 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склав постанову №2236 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту постанови, 7 жовтня 2025 року було встановлено, що ОСОБА_1 в особливий період під час мобілізації не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів», визначених у додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, є протиправним та необґрунтованим, оскільки жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 він не отримував. Крім того, зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки обов`язок повторного проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року встановлений для громадян України віком від 25 до 60 років, які були визначені обмежено придатними до військової служби, а йому на момент винесення оспорюваної постанови виповнився 21 рік. Крім того, він не був обізнаний про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, і постанова була винесена за його відсутності. Тобто ОСОБА_2 при розгляді постанови про адміністративне правопорушення повно та всебічно не з`ясував усі обставини справи, та не надав жодного доказу наявності адміністративного правопорушення, позивач просить визнати цю постанову протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що позивач згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 24 березня 2021 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час. У той же час, відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визначені обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, і для цього зобов`язані самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, однак ОСОБА_1 до 5 червня 2025 року не звертався до ТЦК та СП з метою отримання направлення на ВЛК для проходження військової служби та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до служби. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 , не зважаючи на віковий критерій, мав статус «обмежено придатний» і тому зобов`язаний був пройти повторний медичний огляд з метою визначення його придатності до служби (а.с.45-47).

Крім того, представник відповідача подав письмове клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки вказана справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, предмет доказування не потребував вивчення значного обсягу фактичних даних, а обсяг та складність оформлених процесуальних документів не є значним (а.с.59-61).

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , позивач у справі прийнятий на тимчасовий облік запасу ЗСУ за ВОС №956, відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.19).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів ОСОБА_1 відповідно до постанови ВЛК від 7 вересня 2021 року признаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с.20-25).

7 жовтня 2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №2236, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відносно останнього, за фактом того, що ОСОБА_1 в особливий період під час мобілізації не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів», визначених у додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (а.с.54-55).

При складанні вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був присутній, що підтверджується його особистими підписами. Будь-яких пояснень та заперечень ОСОБА_1 не заявляв.

Як вбачається з вказаного протоколу, ОСОБА_1 був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, а також йому було роз`яснено його права, що підтверджується його підписами у вказаному протоколі та аркуші доведення та роз`яснення прав (а.с.55зв.-56).

17 жовтня 2025 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №2236 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення, за те, що 7 жовтня 2025 року було встановлено, що ОСОБА_1 в особливий період під час мобілізації не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, передбачені п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів», визначених у додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (а.с.57зв.-58).

Даних про те, що копію вказаної постанови було направлено позивачу поштовим відправленням суду не надано.

З цим порушенням позивач не згоден, про що він зазначає в адміністративному позові.

Постановою від 5 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження №80147813 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34000 грн. штрафу, відповідно до постанови №2236 від 17 жовтня 2025 року (а.с.18).

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Крім того, нормами абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII зі змінами (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Так, пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За визначенням у Законі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст.ст.7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява №18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Відповідно до ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частинами 1-3 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до ст.ст.9,77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи відповідно до ч.4 ст.9 КАС України.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст.90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наданих суду доказів неможливо встановити підставу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено обов`язок повторного проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року встановлений для громадян України віком від 25 до 60 років, які були визначені обмежено придатними до військової служби, а позивачу станом на 5 червня 2025 року виповнився 21 рік.

Також, відповідачем не надано суду доказів того, що оспорювана постанова направлялась позивачу.

Це дає підстави для висновку про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою,з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, аналіз викладених правових норм та обставин справи, з урахуванням встановлених порушень при притягненні до адміністративної відповідальності позивача, дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП слід закрити.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ч.3 ст.210-1, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст.2, 5-9, 72-77, 90, 243- 246, 250, 271, 286 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову №2236 від 17 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.І.Данік