Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №592/17250/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/17250/25

Провадження №2/592/336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі: судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., про визнання недійсним спадкового договору,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з вказаною позовною заявою, та свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, зазначає, що вона є одинокою за сімейним станом особою, не має рідних братів або сестер, та у 2002 році стала пенсіонеркою майже з мінімальним розміром пенсії на той час. Нині єдиним фінансовим джерелом її існування є пенсія в розмірі 6 700 грн. Узв`язку з цим із початку війни вона змушена була надавати свою власну вищевказану квартиру для проживання внутрішньо переміщених сімей зі східних областей України з оплатою лише непосильних для неї житлово-комунальних платежів і витрат на її санітарно-технічне утримання в обласному центрі, сама ж переїхала на тимчасове проживання в батьківщину на території Білопільського району, де тепер також стало гаряче. Станом на кінець 2013 року у неї склалася скрутна життєва ситуація, а саме: різко погіршився стан здоров`я, виникли боргові зобов`язання по кредитах на вирішення питань утримання батьківської садиби в стані, придатному хоча б для тимчасового проживання, і на лікування для перебування у життєздатному стані в сумі 12 000 гривень при щомісячній пенсії в сумі 1 687,79 грн. на той час.

Зважаючи на всі вищевказані обставини та її на той час майже 67-річний вік, вона 05.11.2013 року уклала з відповідачкою Спадковий договір № 3345.

Вказує, що вона як далека від юриспруденції особа, до того ж у розпачі, слухаючи відповідні запевнення родички, її племінниці (відповідачки по справі) та ніби узгоджені з ними роз`яснення нотаріуса, насамперед про можливість включення до запропонованого до укладення спадкового договору умови про передачу їй племінницею вищевказаних 12 000 гривень для своєчасного безсанкційного погашення відповідних кредитних зобов`язань, сприйняла його за договір довічного утримання, що має нову назву, як своє спасіння.

На початку 2024 року у неї погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим вона звернулася до племінниці за допомогою у сприянні фізичного виживання, але відповдач відповіла, що Спадковий договір її ні до чого, окрім передачі 12 000 грн., не зобов`язує. У процесі юридичної консультації я дізналася, що згідно з нормами глави 90 Цивільного кодексу України та судовою практикою спадковий договір не є договором про спадкування, а норми, що регулюють цей договір, утворюють інститут зобов`язального, а не спадкового права. До того ж, мені пояснено, що вищевказаний Спадковий договір є вкрай невигідним для відчужувана і міг бути укладений явно під впливом тяжких для мене обставин, тому що передбачав передачу у власність племінниці, хоча й після моєї смерті, належної мені, але юридично обмеженої в моєму розпорядженні квартири вартістю 144 175,00 грн., що підтверджується оспорюваним мною Спадковим договором, яка більш ніж на 130 000 гривень перевищує обумовлену до передачі нею мені суму 12 000 грн., а також не містить допустимих у цьому випадку, зокрема її зобов`язань щодо мене відповідно до законодавства, про можливість чого я не знала при укладенні такого договору.

Також вказує, що укладаючи із відповідачкою спадковий договір, вона мала намір на укладення договору довічного утримання, оскільки за віком та станом здоров`я потребує сторонньої допомоги. В той же час, за умовами укладеного спадкового договору на відповідачку не покладався жоден обов`язок щодо надання будь-якої, навіть мінімальної, допомоги за її життя, зважаючи на таку необхідність, через її вік та стан здоров`я. Під час укладання спірного спадкового договору, його зміст вона не читала, тому не усвідомлювала значення і умови договору, оскільки перебувала на той час у пригніченому стані.

Тому просить поновити позовну давність для захисту її цивільних прав та інтересів шляхом подання позову про визнання недійсним Спадкового договору від 5 листопада 2013 року № 3345, та визнати недійсним укладений між нею та ОСОБА_2 Спадковий договір від 5 листопада 2013 року № 3345, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу.

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.10.2025 цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

04.11.2025 від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшов Відзив на позовну заяву в якому вона зазначила, що не погоджується із позовом ОСОБА_1 , оскільки спадковий договір був укладений на законних підставах, що підтверджується наступним. Як зазначено позивачкою, в кінці 2013 року вона звернулася до неї з проханням допомогти розрахуватися з боргами перед банками, які для неї є непосильними, зважаючи на розмір пенсії як єдине офіційне джерело доходу на той час. Розуміючи ризики неповернення боргу, а також враховуючи нестабільну кредитну історію позивачки, у допомозі та наданні коштів в борг було відмовлено. Згодом позивачкою було запропоновано укласти договір спадкування з умовою передачі квартири після смерті, як компенсацію на надану суму боргу. Так 05.11.2013 року між позивачкою і нею було укладено договір спадкування у присутності приватного нотаріусу Рибалки К.Д., копія якого була долучена до матеріалів справи. Згідно Договору Спадкування вона зобов`язується виконати розпорядження передбачені цим договором стосовно позивачки, і в разі смерті Позивачки набуває право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Згідно зазначеного Договору Спадкування відповідачка в день укладання договору зобов`язується передати грошові кошти в розмірі 12 000 гривень, і до 1 березня 2014 року зобов`язується передати позивачці ще додатково 12 000 гривень. Зобов`язання за Договором Спадкування нею було виконано в строк і в повному обсязі, що підтверджується заявами про отримання грошових коштів, підписаними позивачкою у присутності нотаріуса Рибалки К. Д. Тобто загальна сума переданих коштів становила - 24 000 гривень (що по курсу долл. США станом на 05 листопада 2013 року становило 3003 долл. США), що підтверджує виконання нею зобов`язань за Договором Спадкування у строк і в повному обсязі. Посилання позивачки на передану суму коштів лише в 12 000 гривень є таким, що не відповідає дійсності. Посилання позивачки на те, що вона не вірно сприйняла її слова, які виявилися оманливими, є безпідставними і такими, що не відповідають дійсності, оскільки, при укладанні Договору Спадкування, його предмет, права та обов`язки сторін були вичерпно та достатньо за часом роз`яснені приватним нотаріусом ОСОБА_3 номер свідоцтва НОМЕР_1 . Згідно положень Договору Спадкування зазначено, що сторони цього договору попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюють значення своїх дій, перебувають при здоровому умі та ясній пам`яті, діють вільно і на власний розсуд, за відсутності будь-якого примусу. При підписанні Договору Спадкування позивачка не мала жодних претензій або питань до положень договору, підтвердила повне розуміння умов Договору Спадкування. Крім того, зазначає, що саме позивачка звернулася до неї з пропозицією укласти Договір Спадкування, і саме вона була ініціатором укладання правочину, тому умисних дій, які б підштовхували позивачку до укладення оспорюваного правочину зі сторони відповідачки не було. Вона також не знала специфіки різних типів договорів, так як є викладачем за освітою, і тому стосовно прав і обов`язків сторін цілком покладалась на те, що викладено в Договорі Спадкування і те, що було роз`яснено приватним нотаріусом Рибалкою К.Д. Як вбачається з позовної заяви позивачки, жодних доказів введення в оману нею задля укладення Договору Спадкування наведено не було. Зважаючи на вищевикладене, твердження позивачки, що при укладанні Договору Спадкування вона вчинила правочин під впливом обману є такими, що не відповідають дійсності, а позовні вимоги щодо визнання Договору Спадкування недійсним згідно ст. 230 ЦК України, є неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню. Тому просить суд відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову в повному обсязі.

16.12.2025 від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій вона зазначила, що відзив відповідачки на позовну заяву в справі № 592/17250/25 про визнання недійсним укладеного між відповідачкою та нею Спадкового Договору від 05.11.2013 № 3345, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., вважає таким, що по суті викладених у ній фактичних обставин та пов`язаних із ними аргументів грунтується на особистих судженнях і припущеннях, а наведені в позові правові норми та загальні позиції судової практики з розгляду таких спорів не спростовуються зазначеними відповідачкою позиціями судів в інших справах з питань визнання недійсним договорів, у тому числі Спадкового, зокрема вказаних нею в позовній заяві.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.12.2025 залучено до участі у цивільній справі № 592/17250/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору – третю особу приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Рибалко К.Д.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., не з`явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши думку позивача, відповідача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_2 (а.с.10).

15.11.2013 року між ОСОБА_1 (Відчужувач) та ОСОБА_2 (Набувач) було укладено спадковий договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., та зареєстрований в реєстрі за № 3346 (а.с.6).

Згідно з пунктом 1.1. спадкового договору Набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження Відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне Відчужувачу майно, а саме квартиру під номером АДРЕСА_3 (сім), та має наступні характеристики: загальна площа – 32,76 кв.м, житлова площа – 16,5 кв.м, кількість кімнат – 1 (одна), поверх: 4-й (четвертий).

1.2. Квартира належить відчужувачу на праві приватної власності та була отримана нею згідно з Договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. 30.08.2012 року за р. № 2746, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.09.2012 року. Зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Витяг про державну реєстрацію прав № 35611890, виданий КП «Сумське міське БТІ» 25.09.2012 року.

Пунктом 2 спадкового договору передбачені обов`язки набувача.

2.2. В день укладання даного договору Набувач передає Відчужувачу грошові кошти в розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

До першого березня дві тисячі чотирнадцятого року Набувач зобов`язується передати Відчужувачеві грошові кошти в розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч гривень) 00 копійок.

Факт передачі грошових коштів як виконання умов даного договору, підтверджується заявами Відчужувача на ім`я нотаріуса, що посвідчує договір, про що останнім робиться відповідна відмітка на примірниках даного договору.

За бажанням Відчужувача вона може довічно бути зареєстрована в вищезазначеній квартирі.

3.1. Право власності на квартиру, що є предметом цього договору, у Набувача виникає в разі смерті Відчужувача.

4.1. Відчужувач гарантує, що предмет цього договору до його укладання нікому іншому не відчужений, в спорі, в іпотеці та під заставою, в тому числі податковою, не перебуває, правами третіх осіб як в Україні, так і за її межами не обтяжений, в управління, в оренду не переданий, прихованих недоліків не має, не є предметом заповіту та шлюбного договору. Права малолітніх та неповнолітніх дітей у зв`язку з укладенням цього договору не порушуються.

4.2. Сторони стверджують, що володіють українською мовою, однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, а також те, що договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину і не є правочином, що вчиняється Відчужувачем та Набувачем під впливом тяжкої для них обставини і на вкрай невигідних умовах.

У сторін відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов договору. Відчужувач та Набувач однаково розуміють значення укладеного договору, права та обов`язки кожного з них, а також правові наслідки для кожного з них по укладеному договору.

4.3. Сторони також стверджують, що не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору.

5.1. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

6.1. Зміна умов цього договору або його розірвання допускається лише за згодою сторін.

6.2. У разі зміни договору зобов`язання Набувача змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, строків виконання тощо.

6.3. У разі невиконаня Набувачем умов п.2 даного Договору Відчужувач має право звернення до суду з позовом про розірвання даного Договору.

6.5. Зміна або розірвання договору за згодою сторін вчиняється в такій самій формі, що й цей договір.

7.1. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цього договору, сплачуються Набувачем.

8.1. Цей договір укладається без призначення особи, яка буде здійснювати контроль за його виконанням.

8.2. ОСОБА_1 доводить до відома всіх зацікавлених осіб, що квартира придбавалася за особисті кошти, не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки на момент її придбання в зареєстрованому шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах не перебувала.

Укладання даного договору та виконання обов`язків за даним договором здійснюється ОСОБА_2 особисто за її особисті кошти, що підтверджується заявою чоловіка Набувача ОСОБА_5 , справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. 05.11.2013 року за р. № 3344.

8.3. Сторони дійшли згоди, що у разі смерті Набувача за життя Відчужувача цей спадковий договір припиняється.

8.4. Зі змістом ст. ст. 1302-1307 Цивільного кодексу України, ст. 65 Сімейного кодексу України, сторони ознайомлені.

8.5. Сторони стверджують, що зміст цього договору, зміст статей Цивільного кодексу України, зазначених в пункті 8.4. договору, та Сімейного кодексу України їм зрозумілий, питань, які залишилися б нез`ясованими і незрозумілими немає.

8.6. За спільною згодою сторін даний договір укладений у трьох примірниках, один з яких зберігається у справах приватного нотаріуса.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона, розуміючи значення своїх дій та без будь-якого примусу, цією заявою стверджує, що ОСОБА_2 п`ятого листопада дві тисячі тринадцятого року передала їй грошові кошти в сумі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень внесення яких передбачено п. 2.2. Спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. 05.11.2013 року за р. № 3345. Будь-яких претензій, які б стосувалися передачі грошових коштів до ОСОБА_2 не має. Справжність підпису ОСОБА_1 на вказаній заяві засвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 3346 (а.с.11).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 07 лютого 2014 року передала їй гроші у сумі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень внесення яких передбачено п.2.2. Спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д. 05.11.2013 року за р. № 3345. В зв`язку з чим стверджує, що зазначені в п. 2.2. Спадкового договору гроші, їй передані повністю. Будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися передачі грошових коштів до ОСОБА_2 не має. Справжність підпису ОСОБА_1 на вказаній заяві засвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., та зареєстровано в реєстрі за № 295 (а.с.11). Також нотаріус зазначила, що особу ОСОБА_1 , яка підписала документ, встановлено, її дієздатність перевірено.

Позивач, в якості доказу невиконання відповідачем спадкового договору, посилається на те, що на його укладення вплинули тяжкі, саме для неї, обставини фінансового характеру, які полягали в неможливості своєчасного, а отже без додаткових затрат, погашення отриманого нею, напевно, в 2012 році кредиту. Цей кредит був отриманий нею на встановлення надмогильних споруд її батькам на кладовищі с. Білани Сумського району за місцем їх передсмертного проживання, та зазначає, що всі ці вищезазначені обставини спричинили різке загострення давно існуючого в неї серцево-судинного захворювання з виявленими проявами часткового блокування життєзабезпечуючих ділянок серцево-судинної системи, та на підтвердження цього надає до суду чеки та довідки, що свідчать про її взаємовідносин із фірмою з надання ритуальних послуг «Траур» ФОП ОСОБА_6 (а.с.65-69), копії медичних висновків (а.с.14,15-16,17,18).

Позивач надає до суду довідку СОУ ПФУ в Сумській області про її доходи в 2013 році (а.с.60), зазнчаючи, що у свою чергу ризик неможливості погашення кредиту у визначений банком строк із додатковими негативними для неї фінансовими наслідками та необхідність одночасного проведення невідкладного ремонту житла при єдиному стабільному джерелі її існування - пенсії в розмірі від 1 677,95 грн. до 1 687,79 грн., змусив її підписати вказаний спадковий договір.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка, як на підставу для визнання спадкового договору недійсним, також посилається на статтю 229 ЦК України, на те, що на момент укладення спадкового договору від 15 листопада 2013 року, укладеного між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 3345, вона помилялася щодо природи укладеного договору та у зв`язку з тим, що відповідач не виконує покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до роз`яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Не є істотною помилка в мотивах правочину, тобто, в причинах, які спонукали до його укладення, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 643/744/20, вказав, що наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору.

Той факт, що на момент укладення договору, позивачка досягла пенсійного віку, не свідчить про неправильне помилкове сприйняття нею умов спадкового договору, нерозуміння нею того, що укладається спадковий договір.

Такі доводи спростовуються умовами спадкового договору, зокрема, пунктом 7 оспорюваного спадкового договору, зі змісту якого вбачається, що сторони договору підтверджують, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру мнимої та удаваної угоди, а також не є зловмисною угодою.

Підпис від імені «відчужувача» на оспорюваному спадковому договорі ОСОБА_1 не заперечувала.

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц.

Крім того, суд виходить з того, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після його укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 676/2884/19.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_2 , не у повній мірі виконувала взяті на себе зобов`язання за спадковим договором, не можуть бути враховані, оскільки предметом спору у даній справі є визнання договору недійсним з підстав його вчинення під впливом помилки (стаття 229 ЦК України), а не розірвання договору.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вищенаведеного, враховуючи недоведеність позивачкою належними та допустимими доказами тієї обставини, що вона під час укладення договору помилялась щодо правової природи договору, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного спадкового договору.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями12,13,76-81,89,141,258,259,264,265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Рибалка К.Д., про визнання недійсним спадкового договору, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Ірина ФОМЕНКО