Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №484/257/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/257/26

Провадження № 2-а/484/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Вялової І.М. звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, мотивуючи тим, що Постановою № 1886 про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17 000 грн. Постанова обґрунтована тим, що 15.10.2025 року об 11 год. 45 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного РТЦК та СП, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до Закону України військовозобов`язані та резервісти зобов`язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації, чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Вказану постанову вважає безпідставною і такою, що винесена з порушенням чинного законодавства. Зазначив, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) ТЦК та СП направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово- лікарську на військову комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560. Одразу після отримання направлення на ВЛК позивач без зволікань пройшов ВЛК, що підтверджується довідкою ВЛК, яка додається до позову. В наданій постанові відсутні посилання на будь які документи, як ідо неї долучаються та підставі яких можливо було б зробити висновок про наявність/відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП. До постанови не додано протоколу про адміністративне правопорушення та первинних документів обліку, які свідчили б про невиконання позивачем правил військового обліку. За твердженням позивача, Протокол у справі про адміністративне правопорушення відносно нього в його присутності, за результатами розгляду якого винесено оскаржувану постанову, не складався, копія протоколу позивачу не вручалась та не надсилалась. Оскаржувана постанова винесена 07.11.2025 року, без належного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи та у відсутність позивача. Копія оскаржуваної постанови на адресу позивача надіслана лише в грудні 2025 року, яка отримана позивачем 07.01.2026 року, що в свою чергу свідчить про порушення процедури складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Просив звернути увагу на формулювання резолютивної частини оскаржуваної постанови, в ній відсутні відомості про визнання позивача винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності саме за цією статтею, вказано лише про притягнення до адміністративною відповідальності у вигляді штрафу. Вказані обставини свідчать про формальний підхід при розгляді та оформленні матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідач не навів в постанові належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил військового обліку, не підтвердив правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також просив поновити строк на оскарження вказаної постанови. За таких обставин просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1886 від 07.11.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 02.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження в наданій справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст. 257 КАС України, без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України.

18.02.2026 року відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , тип картотеки: картотека вільних залишків; тип підкартотеки: підлягають призову під час мобілізації, а отже на нього поширюються дії норм законодавчих актів про мобілізацію. Зазначив, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за обставин, що викладені в оскарженій ним постанові. Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено 15.10.2025 року в присутності позивача, при свідках, і з наданням пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, сам протокол про адміністративне правопорушення позивачем було підписано, та отримано другий екземпляр на руки. Також в протоколі адміністративне правопорушення визначено і повідомлено (оголошено) при свідках (які зазначені вище), що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 годині 00 хв., 07 листопада 2025 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб № 3. Факт вчиненого правопорушення підтверджується наступними документами, а саме обліковим документом відомостей АITC «Оберіг», в якому чітко зазначено що позивач визнаний порушником військового обліку (витяг додається). Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 , не надходило. Протокол про адміністративне правопорушення позивачем не було підписано та не надано пояснення по суті правопорушення. Другий екземпляр протоколу про адміністративне правопорушення отримано на руки про що є відмітка з підписом особи яка склала протокол. (копія протоколу додається). Також додатково до протоколу позивач надав пояснення, та пояснив чому він порушив вимоги п.3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначивши, що він не знав про необхідність проходження ВЛК (копія пояснення додається). Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено в присутності позивача, при свідках, і з розясненням позивачу ст.63 Конституції України, а також оголошення м при свідках дати та часу розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття постанови по результатах розгляду справи. Також додатково позивач звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності, із адміністративним правопорушенням згоден.(копія заяви додається) до протоколу. На підставі протоколу, та всіх зібраних доказів у справі, та вивчивши всі матеріали справи, та надані докази 07.11.2025 року постановою №1886 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_4 НЕЧАЙ розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , установив, що під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 ч. 1, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. (копія постанови є додається). Враховуючи, що громадянин, ОСОБА_1 , скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, постановив накласти на ОСОБА_1 , штраф у сумі 17 000 грн. (копія постанови додається). Після розгляду справи, постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУПАП постанова по справі про адміністративне правопорушення № 1886 від 07.11.2025 року була направлена позивачу засобами поштового звязку, а також надаємо копію супровідного листа, яким було направлено екземпляр постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача супр. Лист №13299/1 від 07.11.2025 р. (копія листа додається).

Ухвалою суду від 20.02.2026 року розгляд справи відкладено на 17.03.2026 року з метою забезпечення можливості позивача подати відповідь на відзив.

17.03.2026 року представник позивача Вялова І.М. надала відповідь на відзив, в якій позов підтримала, просила задовольнити, крім того, зазначила, що зі змісту постанови та наданих відзиву відповідачем доказів вбачається, що позивач був доставлений працівниками поліції до ТЦК для звірки облікових даних. У той же час, відповідно до п. 69 Порядку громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою. Отже, направлення на медичний огляд можливе лише після уточнення облікових даних та повинно оформлюватись відповідною повісткою. Разом з тим, відповідачем не надано доказів вручення позивачу повістки та направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а отже доказів того, що останній був зобов`язаний проходити військово-лікарську комісію, проте відмовився від її проходження, порушуючи тим самим вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Позивач в позові посилався на те, що протокол у його присутності не складався, про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення йому повідомлено не було, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився за його відсутності. Відповідачем не надано доказів того, що позивач був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи. Щодо посилань відповідача як на доказ вчинення позивачем інкримінованого правопорушеня на присутність свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , слід зазначити, що працівники ТЦК та СП не можуть виступати свідками у справах про адміністративні правопорушення, які вони самі оформлюють (наприклад, за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП), оскільки є заінтересованими особами. Свідчення таких посадовців не є допустимими доказами в суді, що є важливим аргументом для захисту прав військовозобов`язаних. Вважає, що надані відповідачем пояснення у відзиві та додані докази не спростовують доводів позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови та не доводять факту вчинення ним інкримінованого правопорушення.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року розгляд справи відкладено на 21.04.2026 року з метою забезпечення можливості відповідача подати заперечення проти відповіді на відзив.

Сторони, їх представники належним чином повідомлені про розгляд справи.

Інші заяви по суті справи від сторін та їх представників до суду не надходили.

Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, вважає, що позивач пропустив строк оскарження постанови з поважних причин, тому йому необхідно поновити строк звернення до суду з метою оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Вирішуючи справу у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, з врахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановою № 1886 про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17 000 грн. Постанова обґрунтована тим, що 15.10.2025 року об 11 год. 45 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного РТЦК та СП, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до Закону України військовозобов`язані та резервісти зобов`язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації, таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що викладені позивачем у позові обставини не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами ст. 65 Конституції України та ч. 1 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно положень ч.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані - це особи, які перебуваю і ь у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Нормативними положеннями ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення йото до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента та України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Отже, станом на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення – 10.10.2026 року діяв особливий період.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , тип картотеки: картотека вільних залишків; тип підкартотеки: підлягають призову під час мобілізації, а отже на нього поширюються дії норм вище перелічених законодавчих актів.

Зокрема, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, одними з яких є з`являтися за викликом та бути завчасно приписаними до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки здійснюються захопи щодо призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, транспортних засобів і техніки Національної економіки, які направляються для комплектування визначених військових частин інших складових сил оборони.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 27 Постанови № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування га соціальної підтримки або їх відділів з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово- облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.п.2 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичною огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, 15.10.2025 року о 11 год. 45 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 ч. 1, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 ,

Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено 15.10.2025 року в присутності позивача, при свідках, і з наданням пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, сам протокол про адміністративне правопорушення позивачем було підписано, та отримано другий екземпляр на руки.

Також в протоколі адміністративне правопорушення, визначено і повідомлено (оголошено) при свідках (які зазначені вище), що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 годині 00 хв., 07 листопада 2025 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб № 3.

Факт вчиненого правопорушення підтверджується наступними документами, а саме обліковим документом відомостей АITC «Оберіг», в якому чітко зазначено що позивач визнаний порушником військового обліку (витяг знаходиться в матеріалах справи а.с.36).

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.

Протокол про адміністративне правопорушення позивачем не було підписано та не надано пояснення по суті правопорушення. Другий екземпляр протоколу про адміністративне правопорушення отримано на руки про що є відмітка з підписом особи яка склала протокол.

Також додатково до протоколу позивач надав пояснення, та пояснив чому він порушив вимоги п.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначивши, що він не знав про необхідність проходження ВЛК (копія пояснення додається).

Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено в присутності позивача, при свідках, і з роз`ясненням позивачу ст. 63 Конституції України, а також оголошенням при свідках дати та часу розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття постанови за результатами розгляду справи.

Крім того, додатково позивач звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності, із адміністративним правопорушенням згоден (копія заяви а.с.44).

За таких обставин ОСОБА_1 , не пройшовши медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП, не виконав правила військового обліку, встановлені вище переліченим законодавством, тож порушив п.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На підставі протоколу та всіх зібраних доказів у справі 07.11.2025 року постановою №1886 начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 НЕЧАЙ, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , установив, що під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Враховуючи, що громадянин, ОСОБА_1 , скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 , штраф у сумі 17 000 грн.

Після розгляду справи постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУПАП № 1886 від 07.11.2025 року була направлена позивачу засобами поштового звязку, що підтверджується копією супровідного листа, яким було направлено екземпляр постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача (супр. лист №13299/1 від 07.11.2025 р. – а.с.42).

Згідно пунктів 1, 2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативноправовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається (п.2 Положення).

Суд звертає увагу, що проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП не є правом військовозобов`язаного, а є саме обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якою може наставати відповідальність, а відтак в діях (бездіяльності) громадянина ОСОБА_1 , присутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності та відповідно застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн., а отже при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, та розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому прийняте відносно ОСОБА_1 , рішення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн., є законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Поданий позивачем позов та додані до нього документи не містять жодних доказів на підтвердження факту порушення порядку або ж процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою на те особою відповідної постанови, отже твердження сторони позивача є необґрунтованими та безпідставними, за таких обставин позов не підлягає до задоволенню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладені положення чинного законодавства суд вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність доказів у цій справі.

Оспорювана у справі постанова відповідає визначеним у ст. 283 КУпАП вимогам, які не містять положень про обов`язкове зазначення доказів, що підтверджують факт порушення та вину особи.

Виявивши правопорушення, уповноважена на те особа ІНФОРМАЦІЯ_2 виконала свої безпосередні посадові обов`язки і притягнула винну особу до відповідальності. При цьому діяла правомірно.

Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення. Наведені в позові обставини не відповідають фактичним обставинам, за яких його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, які спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відповідачем доведено правомірність його дій, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. відповідає вимогами чинного законодавства, принципу невідворотності покарання і прагнення народу України жити в правовій державі, що передбачає не лише відповідальність держави перед громадянами, а і обов`язок громадян дотримуватись вимог закону.

Відповідно до вимог пункту 1 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, підстави для її скасування відсутні, а тому рішення суб`єкта владних повноважень щодо винесення останньої слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 21 квітня 2026 року.

СУДДЯ: