Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №488/4002/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4002/25

Провадження № 2-о/488/22/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря – Гейко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті під час бойових дій із забезпеченням заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, заінтересовані особи: Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВЧ НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , -

Встановив:

Заявниця - ОСОБА_3 , через свого представника – адвоката Дідух К.О., звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті свого батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, місце смерті село Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що її батько був призваний на військову службу за мобілізацією 23.12.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 2 міномета, мінометного взводу 2, мінометної батареї.

Згідно зі сповіщенням №173, солдат ОСОБА_4 вважався зниклим безвісти з 13.03.2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Дубово-Василівка Донецької області.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24.02.2025 року (справа №488/5762/24) його було офіційно визнано безвісно відсутнім.

За результатами службового розслідування, проведеного ВЧ НОМЕР_1 (акт від 10.04.2023 р.), було встановлено фактичні обставини загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 .

Зокрема, очевидці подій — побратими (солдат ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_6 ) — надали письмові пояснення про те, що 13.03.2023 року під час ворожого штурму та артилерійського обстрілу солдат ОСОБА_4 отримав численні кульові поранення в ділянку грудної клітки, які були несумісні з життям. Через інтенсивність бойових дій та просування противника евакуація тіла загиблого з поля бою виявилася неможливою.

На підставі результатів розслідування військовою частиною складено Акт про настання смерті солдата ОСОБА_4 , в якому зазначено, що загибель пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.

З огляду на викладене, заявниця вважає, що наявні підстави для встановлення факту смерті ОСОБА_4 у судовому порядку, оскільки це необхідно для реалізації прав членів сім`ї загиблого, зокрема щодо отримання соціальних виплат, одноразової грошової допомоги, пільг та пенсійного забезпечення.

В судове засіданні заявниця та її представник не з`явилися, представник заявниці надала заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги викладені у заяві підтримує у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи – Міністерство оборони України в судове засідання не з`явився, надав заперечення в яких заперечує проти задоволення заяви та вважає її передчасною.

Зазначає, що надані заявницею докази підтверджують лише факт зникнення безвісти ОСОБА_4 під час бойових дій, однак не містять належних і допустимих доказів його смерті. За висновками службового розслідування він обліковується як зниклий безвісти, а не загиблий. При цьому заявницею не надано наказів командування військової частини щодо результатів розслідування та виведення військовослужбовця у розпорядження. Окрім того, відсутні дані щодо звернення до компетентних органів з метою з`ясування можливого перебування особи в полоні.

Представник заінтересованої особи - Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заінтересовані особи – ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВЧ НОМЕР_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, були належним чино та своєчасно повідомлені про час та місце судового засідання, будь – яких заяв від них не надходило, причина їх неявки суду не відома.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За такого, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

-документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

-рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми;

б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми;

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Цивільно процесуальний кодекс України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури різняться між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки.

Щодо встановлення факту смерті на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема смерті особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19 (провадження № 61-10316св20).

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Підсумовуючи викладене, суд виходить з того, що зверненню до суду із заявою про встановлення факту смерті особи має передувати звернення заявника до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про проведення державної реєстрації смерті та отримання мотивованої відмови у її здійсненні у зв`язку з відсутністю необхідних документів або неможливістю встановлення відповідного факту в адміністративному порядку.

Саме така відмова є належним і допустимим доказом неможливості реалізації заявником свого права позасудовим способом та обґрунтовує необхідність судового захисту.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, заявницею не надано жодних доказів звернення до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відмови у державній реєстрації смерті її батька, що свідчить про недоведеність неможливості вирішення зазначеного питання в позасудовому порядку.

Щодо оголошення особи померлою (стаття 46 ЦК України та статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Як на підстави звернення до суду заявниця посилалась на те, що її батько, ОСОБА_4 , зник безвісти 13.03.2023 року під час виконання бойового завдання в районі проведення активних бойових дій, а надані нею докази, зокрема матеріали службового розслідування та пояснення свідків, свідчать про обставини, які дають підстави вважати його загиблим.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені заявницею обставини та докази за своїм змістом свідчать не про беззаперечно встановлений факт смерті особи у певний час, а про наявність обґрунтованого припущення щодо її загибелі за обставин, які загрожували життю.

Враховуючи правову природу інституту встановлення факту смерті та оголошення особи померлою, суд виходить з того, що у випадках, коли відсутні достовірні та беззаперечні докази смерті особи, однак наявні обставини, що дають підстави припускати її загибель, належним способом судового захисту є звернення до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою в порядку, передбаченому статтями 305–309 ЦПК України та статтею 46 ЦК України.

При цьому суд враховує, що місце зникнення ОСОБА_4 є територією активних бойових дій, що унеможливлює отримання повних і достовірних відомостей про обставини його загибелі або місцезнаходження, а тому викладені заявницею обставини можуть бути підставою саме для застосування правового механізму оголошення особи померлою, а не встановлення факту смерті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги фактично спрямовані на підтвердження припущення про смерть особи, що не відповідає предмету доказування у справах про встановлення факту смерті, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення заяви у обраному заявницею способі захисту.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст. 46 ЦК України, ст.ст. 258, 263-265, 293, 294 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

В задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті під час бойових дій із забезпеченням заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, заінтересовані особи: Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВЧ НОМЕР_1 та ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, адреса Україна, 03168, місто Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Корабельний відділ ДРАЦС у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса), адреса 54050, місто Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 340/2, ЄДРПОУ 23038206.

Заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .

Суддя Л.І. Селіщева