Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №945/2144/24 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 945/2144/24

Провадження № 2/487/128/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., представника позивача – Капінос І.І., представника відповідача – Невгад Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національної поліції України, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2024 року до Заводського районного суду міста Миколаєва з Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява (з урахуванням уточненої позовної заяви) ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Держави Україна в особі Національної поліції України (далі також – відповідач), третя особа: Державна казначейська служба України, в якій позивач просить стягнути з Державного бюджету України у порядку компенсації матеріальної шкоди 9000,00 грн та моральної шкоди – 15 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 14 жовтня 2023 року відносно позивача працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ 983615 за ст. 173 КУпАП. Відповідно до рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області по справі № 945/2471/23 від 20.06.2024 року провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Після отримання протоколу 5 відділення поліції Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області упродовж 2023-2024 року позивач неодноразово зверталась до начальника цього відділення із заявами про вжиття заходів реагування на незаконні дії працівників поліції, які склали протокол та відмовлялись прийняти рішення по її заявам, однак відповідь не отримала, що змушувало докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав. Лише в судовому порядку вдалося довести незаконність притягнення до адміністративної відповідальності. Такі додаткові психологічні та фізичні навантаження з огляду на стан здоров`я позивача значною мірою призвели до переживань та моральних страждань. Дії працівників поліції ВП №5 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області щодо складання стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування їй моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що його позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини. Матеріальна шкода полягає в тому, що позивач неодноразово виїжджала до поліції та в судові засідання, на що витратила 5000 грн, розраховуючись за винайманий автомобіль. На послуги правової допомоги позивач витратила 4000 грн. Всього матеріальна шкода 9000 грн. Моральну шкоду оцінює в 15000 грн.

Ухвалою суду від 22 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23 грудня 2024 року до суду надійшов відзив Національної поліції України, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що є неналежним відповідачем, оскільки не порушував прав позивача, у спірних правовідносинах участі не приймав. Вважає, що відповідачем повинен бути орган, діями якого завдано шкоду. З позову вбачається, що посадовими особами ВП №5 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області складено протокол щодо ОСОБА_1 ВП №5 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області є територіальним (відокремленим) підрозділом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, який в свою чергу є територіальним органом поліції та має статус самостійної юридичної особи та самостійної особи публічного права. Отже, з підстав позову вбачається, що належним відповідачем є Держава Україна в особі ГУНП в Миколаївській області. Відтак, Національна поліція України є неналежним відповідачем. Також відповідач вважає, що відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки сам по собі протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень і дії щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права. Сам факт складення протоколу, якщо справа закрита за відсутності складу злочину, не є підставою вважати, що з моменту його складення особі завдано матеріальної та моральної шкоди. Вважають, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не є підставою для відшкодування останній моральної та матеріальної шкоди в розумінні ст. 1176 ЦК України та ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Окрім цього вказує, що позивач не надала доказів заподіяння матеріальної та моральної шкоди.

27 грудня 2024 року надійшли пояснення Державної казначейської служби України, відповідно до якого орган Казначейства не визнає позовні вимоги та заперечує проти їх задоволення з наступних підстав: кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягнення з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 по справі № 910/23967/16). У разі здійснення безспірного списання коштів Державного бюджету згідно з п. 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду (пункт 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845). Однак позивач просить стягнути з Держави в особі Національної поліції України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету через Державну казначейську службу у рахунок відшкодування майнової шкоди 9000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 15000 грн. Щодо вимог про стягнення коштів з Єдиного казначейського рахунку, представник Державної казначейської служби України зазначає, що Казначейство жодних прав та інтересів позивачки не порушувало, оскільки не вступало з нею у правовідносини, відтак не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачці діями інших суб`єктів. Наділення органів Казначейства повноваженнями щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, не вказує на безумовний обов`язок останніх нести юридичну відповідальність за діяння держави та створених нею органів. Також вважає, що сам факт складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення не є притягненням до адміністративної відповідальності та не є єдиною достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди. Не мала місце жодна з обставин, перелічених у ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», отже закриття справи про адміністративне правопорушення, не є підставою для відшкодування шкоди згідно з цим Законом. За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, судом винесено постанову, якою провадження по справі закрите за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, що є достатньою моральною сатисфакцією у даній ситуації. Сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивачки не є доказом заподіяння їй моральної шкоди. Інших доказів порушення прав і законних інтересів позивачки надано не було, а отже і не потребує захисту у судовому порядку.

Ухвалою суду від 17 січня 2025 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 335/6977/22.

03 березня 2025 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

10.03.2026 надійшло клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, до якої долучено уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про повернення до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року відмовлено у прийнятті уточненої позовної заяви.

В судовому засіданні 08.10.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні змісту позову. В наступні судові засідання представник позивача не з`явився, подавав заяви про відкладення судового засідання. В судове засідання 15.04.2026 представник позивача та позивач не з`явились, причину не повідомили.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.10.2025 просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. 03.03.2026 представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причину не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 14.10.2023 щодо ОСОБА_1 працівником відділення поліції №5 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області складено протокол серії ВАВ 983615 про адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП в якому зазначено, що 08.10.2023 об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на зупинці громадського транспорту, висловлювалася грубою нецензурною лайкою, а саме: цинічні висловлювання, безпідставне чіпляння до громадян, а саме: образливе ставлення до громадян, чим порушила громадський порядок та спокій громадян.

20 червня 2024 року постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області у справі № 945/2471/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 02.07.2024.

Відповідно до розписки від 27.08.2024 ОСОБА_2 надавав транспортні послуги ОСОБА_1 на своєму автомобілі у період з жовтня 2023 р. по липень 2024 р., а саме проїзд до Миколаївського районного суду, до відділення поліції № 5 та отримав від неї кошти на пальне 5000,00 грн.

Відповідно до квитанції від 20.06.2024 ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 за надання правової допомоги в адміністративній справі 4000 грн.

Вважаючи, що внаслідок складення працівниками відділення поліції №5 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, останній було спричинено матеріальну та моральну шкоду, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені в ст.1176 ЦК.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме — у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Враховуючи підстави відшкодування шкоди, зазначені позивачем, положення ч. 1 ст. 1176 ЦК України у даному спорі не можуть бути застосовані.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті — така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стст.1173, 1174 цього кодексу).

У ст.1174 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Отже, суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст.1174 ЦК потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування в розумінні стст.1167, 1174 ЦК.

Водночас висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 306/513/16-ц).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді.

У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), пункт 30).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що діями працівників відділення поліції №5 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області їй завдано матеріальну та моральну шкоду та визначає відповідачем Державу Україна в особі Національної поліції України.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

Національна поліція України є центральним органом управління поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (частина 1 статті 15 Закон України «Про Національну поліцію»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, ГУ НП в Миколаївській області.

Відділення поліції №5 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області не є юридичною особою, а входить до структури ГУ НП в Миколаївській області.

ГУ НП в Миколаївській області в свою чергу є окремою юридичною особою та не належить до структури центрального органу управління поліції - Національної поліції України.

За такого, оскільки позивач посилається на порушення її прав працівниками відділення поліції №5 Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області, яке є структурним підрозділом ГУ НП в Миколаївській області, належним відповідачем у справі є останній.

Враховуючи наведене, Держави Україна в особі Національної поліції України є неналежним відповідачем у справі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, ознайомившись з відзивом позивач та її представник не подали ані відповіді на відзив, ані клопотання про заміну неналежного відповідача у встановлений законом строк та позовних вимог до нього не заявляли. У прийнятті уточненої позовної заяви зі зміненим складом відповідачів, судом було відмовлено через те, що пропущено строк для подання клопотання про заміну неналежного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанова Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

За встановлених обставин, оскільки Держави Україна в особі Національної поліції України є неналежним відповідачем у цій справі, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-88, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національної поліції України, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Держава Україна в особі Національної поліції України, Ідентифікаційний код: 40108578, місцезнаходження: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ.

Третя особа: Державна казначейська служба України, адреса: вул. Володимирська, 26, м. Київ.

Суддя: З.М.Сухаревич