Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №465/1933/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/1933/26

Провадження 2/465/3097/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 )

предмет позову: розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

5 березня 2026 року позивач, через систему «Електронний суд», звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою, у якій просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.12.2023 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 472.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2026 указану позовну заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали.

24 березня 2026 року (вх.№9288/26) від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с.24-25).

21 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої відповідач не заперечила проти розірвання шлюбу та просить розгляд справи проводити без її участі (а.с. 29).

У судове засідання, призначене на 21.04.2026, учасники справи не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кам`янка-Бузька Львівської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Стебник Дрогобицького району Львівської області перебувають у шлюбі, зареєстрованому 29.12.2023, про що зроблено актовий запис № 472 (а.с. 7).

Під час шлюбу у сторін народилась дитина, дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 6).

Позивач стверджує, що спільне сімейне життя з відповідачем не склалось у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння та наявністю різних поглядів на сімейне життя. Подальше сумісне життя, збереження шлюбу, а також примирення з відповідачем неможливі.

Відповідач у своїй заяві від 21.04.2026 позовні вимоги визнала, розгляд справи просила проводити без її участі.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постанові від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц Верховний Суд вказав, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Отже, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17.

Частиною 1 ст. 51 Конституції України, ст. 24 Сімейного кодексу України (надалі – СК України) визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.

Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. За приписами частини другої цієї ж статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020.

Cуди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим, оскільки подружжя фактично вважає подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливим.

Враховуючи зазначені позивачем причини розірвання шлюбу, характер їх відносин, наполягання на розірванні шлюбу, твердження, що збереження сім`ї неможливо, беручи до уваги позицію відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 1517-7671-2314-0848 від 05.03.2026 (а.с. 10), який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 12).

З огляду на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, відтак суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 665,60 грн (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), та на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 665,60 грн судового збору (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 10-13, 19, 76-80, 141, 206, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110-113 СК України –

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 29.12.2023 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Кам`янка-Бузька Львівської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Стебник Дрогобицького району Львівської області, про що зроблено актовий запис № 472 та видано свідоцтво серії НОМЕР_3 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, що становить 50% судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, що становить 50% судового збору, сплаченого відповідно до квитанції АТ «ТАСКОМБАНК» № 1517-7671-2314-0848 від 05.03.2026.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Текст судового рішення у справі № 465/1933/26 складено 22.04.2026 року.

Суддя: Баран О.І.