Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №308/2735/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2735/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Заяць А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Хомік Євгенія Михайлівна, до товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн Госпіталь» про визнання трудових відносин припиненими,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Хомік Є.М., через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Превеншн Госпіталь» про визнання трудових відносин припиненими.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 з 21.04.2023 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Превеншн Госпіталь».

Зазначає, що як вбачається з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-5, у період з квітня 2023 року по грудень 2023 року позивачу виплачувалася заробітна плата.

11.04.2024 позивач звернулася до ТОВ «Превеншн Госпіталь» із заявою про звільнення, однак відповіді від підприємства не отримала.

Вказує, що з метою пошуку роботи, позивач звернулася до центру зайнятості для отримання статусу безробітної та отримання допомоги у працевлаштуванні. Проте спеціалістами управління було надано консультацію щодо неможливості встановлення статусу безробітного у зв`язку з тим, що трудові відносини з ТОВ «Превеншн Госпіталь» не припинені.

Відтак, позивач фактично позбавлена конституційного права на працю.

Зауважує, що заява про звільнення роботодавцем була проігнорована, намагання врегулювати питання у позасудовому порядку шляхом направлення адвокатського запиту до позитивного результату не призвели. Фактично з 01.04.2024 позивач не виконує жодних професійних обов`язків у ТОВ «Превеншн Госпіталь», не отримує заробітну плату, тобто фактично у трудових відносинах із зазначеною особою не перебуває.

Оскільки роботодавець ігнорує письмові звернення позивача, то відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім як звернення до суду.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Превеншн Госпіталь» визнати припиненими з 01.01.2024 у зв`язку зі звільненням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи як доказу інформацію з електронної трудової книжки ОСОБА_1 , сформованої на веб-порталі Пенсійного фонду України.

21.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади.

У дане судове засідання позивач та її представник не з`явилися, при цьому остання подала заяву від 19.03.2026, згідно з якою просить справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечують.

Відповідач, який зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подано, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу без участі сторін на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.04.2023 прийнята на роботу у ТОВ «Превеншн Госпіталь» на посаду лікаря з фізичної та реабілітаційної медицини на підставі наказу №65-К від 21.04.2023, що підтверджується інформацію з електронної трудової книжки ОСОБА_1 , сформованої на веб-порталі Пенсійного фонду України, та реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-5 Пенсійного фонду України.

З форми ОК-5 вбачається, що страхувальник – ТОВ «Превеншн Госпіталь» (код ЄДРПОУ 44271776) подавало звітність про нарахування заробітної плати та сплату єдиного соціального внеску за період із квітня 2023 року по березень 2024 року, включно, після чого відомості про страхові нарахування відсутні.

Таким чином, 21.04.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Превеншн Госпіталь» було укладено безстроковий трудовий договір між працівником та юридичною особою.

ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Превеншн Госпіталь» заяву від 11.04.2024, згідно з якою у зв`язку з відсутністю реагування на її попередню заяву звертається повторно та просить звільнити її із займаної посади з 01.04.2024 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією долученої матеріалів справи заяви позивача від 11.04.2024 та описом вкладення до цінного листа (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №8801502146345 від 11.04.2024).

Однак вказану заяву відповідачем залишено без реагування.

Крім того, адвокатом Мазур М.В. в інтересах ОСОБА_1 директору ТОВ «Превеншн Госпіталь» Луковичу Ю. було надіслано адвокатський запит, в якому адвокат просив надати наступну інформацію: інформацію щодо поданої заяви про звільнення ОСОБА_1 (чи розглянута вона); чи звільнено ОСОБА_1 з посади лікаря фізичної та реабілітаційної медицини з ТОВ «Превеншн Госпіталь»; якщо ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря фізичної та реабілітаційної медицини з ТОВ «Превеншн Госпіталь» - надати копію наказу, який підтверджує цей факт та зазначити, коли саме вона звільнена (дата); відомості про нарахування та виплату заробітної плати за період з 01.01.2023 по 25.07.2024 в ТОВ «Превеншн Госпіталь» ОСОБА_1 ; якщо заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася або нараховувалася і не виплачувалася в період 01.01.2023-25.07.2024 року – зазначити такі періоди і причини/підстави чому заробітна плата не нараховувалася і не виплачувалася з наданням підтверджуючих документів.

Відповіді на вказаний адвокатський запит не отримано.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням цієї норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07.07.2004 у справі №1-14/2004, від 16.10.2007 у справі №1-16/2007 та від 29.01.2008 у справі № 1-5/2008 зауважив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

Частиною першою ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання: переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною-до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частина 1 ст. 47 КЗпП України передбачає обов`язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116 КЗпП України) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, позивач, на виконання вимог КЗпП України, подавав відповідачу відповідну заяву, а відповідач своїх обов`язків щодо оформлення розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю, не виконав, у зв`язку з чим позивач не може реалізувати своє право працевлаштування в подальшому у повній мірі, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та законними.

Враховуючи конкретні обставини справи та факт порушення права позивача на розірвання трудового договору, обраний неї спосіб захисту спрямований на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/61865/16-ц.

Також Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц зазначив, що ефективним і таким, що не суперечить закону є спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2025 року у справі №587/1641/21, у правовідносинах із роботодавцем працівник є менш захищеною і більш економічно слабкою стороною, тому поведінка власника або уповноваженого ним органу у таких правовідносинах повинна бути послідовною.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним».

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві, є обґрунтованими та підтверджені належними письмовими доказами, тому трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Превеншн Госпіталь» слід припинити з 11.04.2024 (дата заяви позивача про звільнення, яка направлена листом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади лікаря з фізичної та реабілітаційної медицини ТОВ «Превеншн Госпіталь» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а відтак, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір у розмірі 1064 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 22, 36, 38, КЗпП України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Превеншн Госпіталь» з 11 квітня 2024 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади лікаря з фізичної та реабілітаційної медицини товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн Госпіталь» на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн Госпіталь» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Превеншн Госпіталь», код ЄДРПОУ 44271776; місцезнаходження: вул. Швабська, буд. 70 кв. 12, м. Ужгород, Закарпатська область.

Дата складення повного судового рішення – 21 квітня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик