Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №303/4024/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4024/25

2/303/1423/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що між товариством та ОСОБА_1 укладено типовий договір розподілу природного газу (акцептування договору), про що свідчить постійне споживання природного газу, що підтверджується зміною показників лічильника газу в сторону збільшення, а також актом перевірки ВОГ (побутові споживачі) від 15.01.2024 № 78. У порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не оплачено послуги розподілу природного газу, внаслідок чого з січня 2024 року по лютий 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 7723,19 грн. Товариство просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 7723,19 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.08.2025 ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» є неналежним позивачем, оскільки у виписці з Єдиного державного реєстру не вказано, що у ТОВ «Газорозподільні мережі України» є філії, а інших доказів на підтвердження повноважень Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на звернення з позовом суду не надано. Також не надано документи, які підтверджують повноваження ТОВ «Газорозподільні мережі України». Позивачем не надано належних доказів сплати судового збору, оскільки у долученій до позовної заяви платіжної інструкції відсутні відомості за яку саме позовну заяву сплачено судовий збір. Відповідач також піддав сумніву законність здійснення діяльності з розподілу газу позивачем на території Закарпатської області та оплату споживачами природного газу за надані послуги з розподілу природного газу, оскільки йому не пропонували до 01.01.2024 (дата з якої позивач заявляє вимогу сплати за надані послуги розподілу газу) укласти договір. Позивачем не надано суду доказів виконання вимог постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2023 №2509 про внесення змін до постанови від 26.12.2022 №1839, тому у споживачів відсутні підстави сплачувати на рахунок позивача за послуги з розподілу природного газу з 01.01.2024. Таким чином, позивачем не наданого жодного доказу, що у ТОВ «Газорозподільні мережі України» в межах АДРЕСА_1 , на законних підставах, у господарському віданні, користуванні чи експлуатації, перебувала (чи перебуває) газорозподільна система, володіючи якою позивач мав право частину її передати відповідачу у користування та надавати відповідні послуги, а також відсутні докази, що будинок підключений саме до цієї, належної позивачу, газорозподільної системи. Посилався також на те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на позивача накладено санкції за порушення вимог законодавства та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання, які позивачем оскаржені. Зазначив, що позивачем не були виконані ліцензійні умови, тому він по теперішній час користується газорозподільною мережею с. Кальник незаконно, а відповідно не має права здійснювати господарську діяльність. У такому випадку його права не порушені і він з цього приводу не може звертатися до суду з позовом. Також вважав, що відповідно до діючого законодавства послуга з розподілу газу не існує і позивач такого виду послуги не надає. Позивач стверджує, що фактом приєднання до договору є фактичне користування газом, але відповідно до постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 договір розподілу природного газу має бути укладений операторами ГРМ з побутовим споживачами. Таким чином, оператор ГРМ зобов`язаний направити споживачам пропозицію щодо укладення договору, але таку він отримав лише у жовтні 2024 року з пропозицією підписати заяву - приєднання з 01.01.2024. Виходячи з викладеного, а також відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який відповідно до п. 12.7 договору є його невід`ємною частиною, позивач не має права звинувачувати його в невиконанні договірних зобов`язань і вимагати оплати. Позивачем не надано суду докази виконання робіт з надання послуги переміщення (розподілу) газу до його оселі, період такого, відсутній перелік виконаних робіт за рахунок яких це переміщення було зроблено. Відповідно до судового наказу він вже приєднаний до ОГМ в особі АТ «Закарпатгаз», а про припинення договору його не повідомляли і на теперішній час зазначене товариство оскаржує в суді заборону НКРЕКП на здійснення діяльності на території Закарпатської області. Крім того, зазначив, що тарифи, встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2526 від 27.12.2023 не набрали чинності, оскільки відсутня їх реєстрація в Міністерстві юстиції, що суперечить ст. 117 Конституції України, яка передбачає, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Оскільки спеціальний Закон щодо реєстрації нормативних актів не був прийнятий, тому діяв Указ Президента №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», в якому передбачено, що НПА, зазначені в ст. 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є у переліку центральних органів виконавчої влади, а її постанови про встановлення тарифу на розподіл газу є нормативно-правовими актами, що зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, а їх норми поширюються на невизначене коло осіб і вони розраховані на неодноразове застосування. Таким чином, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2526 від 27.12.2023 про внесення змін до постанови №1944 від 30.12.2022 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» не зареєстровані відповідно до ст. 117 Конституції України та Указу Президента України №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», тому вони чинності не набули. Відповідно і тариф, що зазначений в цих постановах не є обов`язковим для споживача, у тому випадку, якщо він з ним не погоджується. Позивач за погодженням тарифу до нього не звертався. Наданий позивачем розрахунок заборгованості підписано особою повноваження якої не підтверджено, тому він не відповідає ДСТУ 4163 2020, тобто є недопустимим доказом. У даному спорі наявність заборгованості може бути підтверджена первинними документами, які позивачем до позову не долучено. Положення п. 5 ст. 14 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» про те, що рішення регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України» суперечить ст. 117 Конституції України, яка передбачає, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом, а також п. 1 Указу Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», за яким нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер - підлягають державній реєстрації. Враховуючи викладене при розгляді цієї справи суд повинен оцінювати зміст ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» з точки зору його відповідності Конституції України і застосувати її як акт прямої дії. Позивачем не надано доказів реєстрації в Міністерстві юстиції України постанови НКРЕКП про встановлення тарифу для позивача у відповідності до вимог ст. 117 Конституції України. Посилався на ЗУ «Про правотворчу діяльність», який прийнято 24.08.2023 і яким врегульовано питання реєстрації усіх нормативних актів. Зазначений нормативний акт підтверджує недійсність постанов НКРЕКП, які не зареєстровані у відповідності до вимог ст. 117 Конституції України. Вважав безпідставним посилання позивача на постанову НКРЕКП №2526 від 27.12.2023 про внесення змін до постанови №1944 від 30.12.2022 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України», оскільки вона була прийняти після прийняття ЗУ «Про правотворчу діяльність», але не зареєстрована відповідно до його вимог, тому є недійсною. 18.09.2024 до ЗУ «Про правотворчу діяльність» внесено зміни Законом №3915, яким НКРЕКП дозволено не реєструвати її нормативні акти, що відповідає положенням ст. 117 Конституції України. Позивачем не надано доказів реєстрації в Міністерстві юстиції України постанови НКРЕКП про встановлення тарифу для позивача у відповідності до вимог ЗУ «Про правотворчу діяльність». Крім того, зазначив, що ст. 15 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що підготовка проектів рішень регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до ЗУ «Про засади держаної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» здійснюється у порядку, визначеному цим законом. Водночас у ст. 12 ЗУ «Про засади держаної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторні акти, прийняті Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, іншими державними органами, центральними органами виконавчої влади, державними спеціалізованими установами та організаціями, некомерційними самоврядними організаціями, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в «Офіційному віснику» та в газеті «Урядовий кур`єр» не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації. Враховуючи викладене зазначені постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для позивача можливо прийняти до уваги тільки у випадку їх оприлюднення в «Офіційному віснику» та у газеті «Урядовий кур`єр», оскільки Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, які не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом є нечинними. Позивачем не надано докази, які підтверджують публікацію у ЗМІ постанови НКРЕКП про встановлення тарифу для позивача у відповідності до вимог закону та ст. 57 Конституції України, тобто позивачем не доведено факт доведення до населення зазначеного НПА, тому він є нечинним. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляду справи без його участі. 23.12.2025 подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що сума тарифу у розмірі 2,388 грн., яка викладена у розрахунку заборгованості включає в себе 20% ПДВ (податку на додану вартість) за надання послуги розподілу природного газу. Повідомляємо суду, що постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.12.2022 № 1944 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 27.12.2023 № 2526) для Закарпатської філії «Газорозподільні мережі України» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,99 грн за один м3 на місяць (без урахування ПДВ), а також встановлено структуру тарифу на послугу з розподілу природного газу згідно з додатком 18. Таким чином, сума тарифу без урахуванням суми податку на додану вартість становить 1,99 грн за один м3. Отже, вартість тарифу з урахування суми ПДВ (20%) становить: 1,99 грн. + 20 % = 2,388 грн. З огляду на викладене, спірна сума заборгованості, яку заявлено до стягнення у спірний період становить: 1) за 2024 рік: 234,75 куб. м. (обсяг замовленої потужності) х 2,388 = 560,58 грн, відповідно 560,58 грн х 12 місяців (січень - грудень 2024 року) = 6 727,00 грн; 2) За 2025 рік: 208,58 х 2,388 = 498,10 грн, відтак, 498,10 грн х 2 місяці (січень-лютий 2025) = 996,20 грн.; 3) таким чином спірна сума заборгованості становить: 6 727,00 грн + 996,20 грн = 7 723,20 грн. Таким чином, заявлені до стягнення вимоги є належним чином обґрунтованими та правильно розраховані. Просив врахувати пояснення при розгляді справи і позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі. У додаткових поясненнях від 12.09.2025 просив врахувати, що у позивача немає заперечень на факти, Закони України та нормативно-правові акти НКРЕКП, наведені ним у відзиві, що свідчить про відсутність правового обґрунтування позову.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

У статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, наведено терміни, які вживаються в такому значенні:

ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG;

суб`єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач;

оператор газорозподільної системи – це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Судом встановлено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, тобто є оператором газорозподільної системи , а діяльність з розподілу природного газу в межах Закарпатської області з 01 січня 2024 року здійснює Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне урегулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 27.12.2023 № 2510 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Закарпатгаз», якою зупинено дію ліцензії АТ «Закарпатгаз» (код ЄДРПОУ 05448610) на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліценцію - Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200), а також коштів, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю за попередні роки, зокрема за 2023 рік. Згідно з постановою НКРЕКП від 27.12.2023 № 2509 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу», діяльність з розподілу природного газу в межах Закарпатської області з 01 січня 2024 року здійснює Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України (код ЄДРПОУ 45365917).

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається регулятором.

Стаття 38 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Частиною 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини.

Стаття 40 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором.

Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками.

Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Відповідно до п. 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу.

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ).

Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пп. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

На письмову вимогу споживача оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.

Крім того, згідно з п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498.

Пунктом 1.3 зазначеного типового договору (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634,641 та 642 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За змістом п. 2.1 типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

У відповідності до пункту 2.3. договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися ЗУ «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Позивачем надано копію паспорта відповідача, відповідно до якого місце проживання останнього з 12.04.1990 року було прописано за адресою АДРЕСА_2 . У подальшому 11.10.2000 ОСОБА_1 виписався із зазначеного місця проживання і прописався за новим місцем проживання. Із повідомлення Державної міграційної служби України судом встановлено, що ОСОБА_1 31.10.2017 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Водночас виконавчий комітет Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області повідомив суд, що ОСОБА_1 не зареєстрований, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що на відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Закарпатською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» обсяг спожитого природного газу за газовий рік з 01.10.2022 по 30.09.2023 складає 2 817,00 куб.м. та обсяг спожитого природного газу за газовий рік з 01.10.2023 по 30.09.2024 складає 2 503,00 куб.м.

Факт приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до положень п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних та п. 1.3 Типового договору розподілу природного газу затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498 підтверджується розрахунком суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Закарпатською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», в якому відображено зміну показників лічильника в сторону збільшення з 79 439 куб. м. до 82 240 куб. м. у період із січня 2024 по лютий 2025, актом № 78 перевірки ВОГ (побутові споживачі) від 15.01.2024 та фотографіями гозоспоживаючого обладнання та лічильника, якими встановлено показники лічильника 79 188 куб. м., кількість проживаючих, опалювальна площа, наявність на час проведення перевірки газоспоживаючого обладнання, перевірено наявність та цілісність пломб на об`єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також актом від 05.02.2025 про відсутність доступу до об`єкту побутового споживача для припинення газопостачання у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з яких вбачається, що відповідач споживає природний газ за вказаною адресою. Факт споживання природного газу за вказаною адресою не оспорюється і відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з розподілу природного газу, який надається ТОВ «Газорозподільні мережі України» за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічна правова позиція щодо підтвердження факту укладення договору викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 509/3536/15-ц.

Суд вважає, що сам по собі факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 639/10591/14-ц; від 17.01.2019 року у справі № 486/156/17.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу розподілу природного газу.

За договором розподілу природного газу оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірах, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно абзацу 2,3 п.1 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.

Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, для визначення об`єму розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 взято дані вузла обліку газу. За змістом п. 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ.

Згідно з пп. 6.1, 6.2 Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як різниця за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС. Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п. 3.1 Типового договору).

Відповідно до п.1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року.

Пунктом 6.3 розділу VI договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

За положеннями п.4 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем для побутових споживачів на об`єктах у яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні планових об`ємів споживання, що розраховується виходячи з групи споживання побутового споживача відповідно до додатка 1 Кодексу ГРМ.

Відповідно п.6.7 розділу VI Типового договору розподілу природного газу у разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить серед іншого, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Таким чином споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 638/11589/15-ц.

На послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» в межах розрахункового періоду встановлені наступні тарифи. Так, постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.12.2022 № 1944 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 27.12.2023 № 2526) для Закарпатської філії «Газорозподільні мережі України» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,99 грн за один м3 на місяць (без урахування ПДВ), а також встановлено структуру тарифу на послугу з розподілу природного газу згідно з додатком 18. Таким чином, сума тарифу без урахуванням суми податку на додану вартість становить 1,99 грн за один м3. Отже, вартість тарифу з урахування суми ПДВ (20%) становить: 1,99 грн. + 20 % = 2,388 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги з розподілу природного газу за період із січня 2024 року по лютий 2025 року становить 7 723,19 грн. Зазначений розрахунок здійснено відповідно до методики, встановленої Кодексом газорозподільних систем, умов Типового договору розподілу природного газу та виходячи з встановленого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.12.2022 № 1944 зі змінами від 27.12.2023 № 2526 тарифу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» в розмірі 2,388 грн за м. куб. та об`єму спожитого відповідачем газу відповідно до показників лічильника і не викликає сумніву в його правильності.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином зобов`язання щодо оплати послуг за розподіл природного газу, чим порушено умови договору та вимоги діючого законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача на позов, які викладені ним у відзиві, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідач посилався на неналежність позивача у справі, оскільки вважав, що позов подано філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», але зазначене не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, ст. 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частини 1, 3, 5 ст. 95 ЦК України передбачають, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.

Наданий суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» створена та здійснена її державна реєстрація 29.11.2023, але зазначене не свідчить про те, що вона наділена цивільно-процесуальною дієздатністю, оскільки вона не набула статусу юридичної особи.

Відповідно до наданої суду виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є юридичною особою, тому відповідно до вимог діючого законодавства наділений цивільно-процесуальною дієздатністю і має право на звернення з позовом до суду.

Дійсно, звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що позивачем є ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», але ст. 175 ЦПК України передбачає необхідність зазначення в позовній заяві повного найменування (для юридичних осіб) сторін, що і було зроблено позивачем, оскільки було зазначено позивачем ТОВ «Газорозподільні мережі України». Одночасне посилання на те, що позов пред`являється в особі Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» не відповідає вимогам діючого законодавства є процесуально неправильним і не заслуговує на уваги.

Крім того, ч. 3 ст. 58 ЦПК визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На підтвердження повноважень представника позивача до позовної заяви долучено довіреність від 31.12.2024 на представництво в суді інтересів ТОВ «Газорозподільні мережі України» адвокатом Кривкою М.В., який і підписав позовну заяву при зверненні з позовом до суду.

Викладене свідчить про те, що з позовом до суду звернулося ТОВ «Газорозподільні мережі України», а не Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», що відповідає вимогам закону.

Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що в ухвалі судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.07.2025 провадження по справі відкрито за позовом ТОВ «Газорозподільні мережі України», а не за позовом філії зазначеного товариства. Таким чином, позивачем у справі виступає ТОВ «Газорозподільні мережі України, а не його філія.

Відповідач заперечував факт оплати судового збору позивачем саме за подання позовної заяви про стягнення з нього заборгованості, оскільки вважав, що в платіжній інструкції № 260549 від 26.05.2025 не містить відомості за яку саме позовну заяву сплачено судовий збір, а також зазначив, що судовий збір сплачено за місяць до подання позовної заяви. Але таке зауваження відповідача, суд не може прийняти до уваги. Платіжною інструкцією позивачем сплачено 26.05.2025 судовий збір за позовом ТОВ «Газорозподільні мережі України», Мукачівський міськрайонний суд в розмірі 2422,40 грн. На виконання вимог ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір» перед відкриттям провадження у справі суд перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, що і має першочергове значення, а вимоги зазначення в платіжній інструкції від 26.05.2025 за яку саме позовну заяву сплачено судовий збір суд вважає надмірним формалізмом.

Відповідач заперечував наявність у позивача права на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, але зазначене спростовується постановою НКРЄКП від 26.12.2022 №1839 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Посилання заявника на відсутність пропозиції позивача до 01.01.2024 про укладення з ним договору не має правового значення, оскільки факт приєднання відповідача до умов договору знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідач посилався на ту обставину, що позивачем не надано суду доказів виконання вимог постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2023 №2509 та про внесення змін до постанови від 26.12.2022 №1839, тому підстав здійснювати споживачами природного газу оплати за надані послуги з розподілу природного газу з 01.01.2024 на рахунок позивача відсутні. Посилався на те, що позивачем не наданого жодного доказу, що у ТОВ «Газорозподільні мережі України» в межах АДРЕСА_1 , незаконних підставах, у господарському віданні, користуванні чи експлуатації, перебувала (чи перебуває) газорозподільна система, володіючи якою позивач мав право частину її передати відповідачу у користування та надавати відповідні послуги, а також відсутні докази, що будинок підключений саме до цієї, належної позивачу, газорозподільної системи. Також зазначав, що позивачем не були виконані ліцензійні умови, тому він по теперішній час користується газорозподільною мережею с. Кальник незаконно, а відповідно не має права здійснювати діяльність. У такому випадку його права не порушені і він з цього приводу не може звертатися до суду. Але суд вважає, що для вирішення зазначеного спору не має правового значення виконання всіх вимог зазначених постанов та підтвердження позивачем зазначених обставин, оскільки предметом доказування по справі є факти договірних відносин між позивачем та відповідачем та виконання сторонами зобов`язань за договором, а факт договірних відносин між позивачем та відповідачем та неналежне виконання останнім своїх зобов`язань за договором знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Слід також зазначити, що невиконання, неналежне виконання або часткове виконання позивачем вимог постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2023 №2509 та про внесення змін до постанови від 26.12.2022 №1839 може бути підставою для відповідальності суб`єкта господарювання та його посадових осіб відповідно до вимог діючого законодавства і жодним чином не впливає на виконання зобов`язань за діючим договором про надання послуг з розподілу природного газу.

Посилання відповідача на застосування НКРЕКП до позивач санкцій не підтверджено позивачем, оскільки на теперішній час зазначені обставин є предметом судового розгляду і кінцевого рішення цього питання не прийнято.

Відповідач посилався на те, що позивач не здійснював обслуговування мережі газопроводу, але не довів належними та допустимими доказами факт ненадання позивачем послуг з розподілу природного газу, зокрема і обслуговування мережі газопроводу.

Також відповідач вважав, що відповідно до нормативних документів послуга з розподілу газу не існує і позивач такий вид послуги не надає, але таке твердження неможливо взяти до уваги, оскільки діюче законодавство, яке визначає правові засади функціонування ринку природного газу України містить визначення такого поняття та регулює такий вид господарської діяльності. Крім того, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг саме на позивача покладено виконання зобов`язань з розподілу природного газу в Закарпатській області.

У зв`язку з тим, що приєднанням відповідача до договору розподілу природного газу відбувся з моменту початку споживання природного газу, тому посилання відповідача на те, що позивач не має права вимагати з нього оплату за попередній період, оскільки пропозиція про укладення договору з 01.01.2024 надійшла від позивача тільки у жовтні 2024 року і акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відсутній не заслуговує на увагу.

Відповідач посилається на відсутність доказів виконання робіт з надання послуги з розподілу природного газу, але суд вважає, що позивачем зазначена обставина підтверджена належним чином, оскільки п. 35 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. Зазначене формулювання поняття розподілу природного газу передбачає такий вид господарської діяльності, у випадку невиконання якої споживач не може отримати газ, тому надані позивачем докази споживання газу відповідачем свідчить про виконання ТОВ «Газорозподільні мережі України» послуги з розподілу природного газу.

Відповідач зазначив, що суду не надано доказів про встановлення відповідно до законодавства ціни/тарифу на оплату послуг розподілу газу, але такий тариф встановлено постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.12.2022 № 1944 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 27.12.2023 № 2526), яким для Закарпатської філії «Газорозподільні мережі України» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,99 грн за один м3 на місяць (без урахування ПДВ), а також встановлено структуру тарифу на послугу з розподілу природного газу згідно з додатком 18. Таким чином, розмір тарифу без урахуванням суми податку на додану вартість становить 1,99 грн за один м3, а розмір тарифу з урахування суми ПДВ (20%) становить: 1,99 грн. + 20 % = 2,388 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що тарифи, встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2526 від 27.12.2023 не набрали чинності, оскільки відсутня їх реєстрація в Міністерстві юстиції, що суперечить ст. 117 Конституції України, Указу Президента України №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», але суд не може погодитись із зазначеним виходячи з наступного.

Так, ст. 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Спеціальний Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у ч. 6 ст. 14 встановлює порядок, яким передбачено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України, тому відсутність реєстрації постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2526 від 27.12.2023

жодним чином не суперечать ст. 117 Конституції України. Слід також зауважити, що спеціальний Закон про реєстрацію нормативних актів не прийнято, а ст.117 Конституції України передбачає, що встановлення порядку реєстрації нормативно-правових актів можливе тільки Законом, тому Указ Президента України №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не може регулювати зазначене питання, оскільки таке буде суперечити ст. 117 Конституції України.

Відповідач також зазначав про необхідність застосування до даних правовідносин положень ЗУ «Про правотворчу діяльність», але зазначений нормативний акт не введено в дію, а тому посилання на його положення безпідставні.

Слід також зазначити, що у суду відсутні підстави сумніватися щодо повноважень провідного фахівця відділу обліку та розрахунків за розподіл газу юр. особам ТОВ «Газорозподільні мережі України» Боклах Г.І. на здійснення розрахунку заборгованості та його підписання, тому суд вважає наданий суду розрахунок від 21.02.2025 за її підписом належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, який підтверджує розмір заборгованості відповідача.

Крім того, відповідач посилався на необхідність виконання вимог ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ЗУ «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності», ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ЗУ «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» щодо необхідності офіційного оприлюднення постанов НКРЕКП державними друкованими засобами масової інформації «Офіційним вісником» та у газеті «Урядовий кур`єр», але не надав суду належних та допустимих доказів того, що такі вимоги закону не були виконані.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн. судового збору, який сплачено позивачем відповідно до платіжної інструкції №260549 від 26.05.2025, оскільки судом перевірено відсутність надходження зазначеного документу на підтвердження сплати судового збору при зверненні з позовом до Мукачівського міськрайонного суду по іншим справам та відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір» надходження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 117 Конституції України, ст.ст. 11, 526, 610, 611, 612 ЦК України, ЗУ «Про ринок природного газу», ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ЗУ «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності», ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ЗУ «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, Типовим договором розподілу природного газу, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (місце знаходження: вул. Погорєлова, 2, м. Ужгород, Закарпатська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 45365917) заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 7 723,19 грн. (сім тисяч сімсот двадцять три гривні дев`ятнадцять копійок) та 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя